Справа № 496/5581/21
Провадження № 2/496/865/22
31 березня 2022 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Буран В.М.,
за участю:
секретаря - Стрілець Ж.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільного позову за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 23.06.2009 року та судові витрати по справі.
Свої вимоги мотивує тим, що 23.06.2009 року до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся ОСОБА_2 , з метою отримання банківських послуг у зв'язку із чим ним було підписано заяву б/н від 23.06.2009 року, згідно умов якої було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому було змінено на 16 500 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. Проте, відповідач протягом тривалого часу ухилявся від виконання умов зазначеного кредитного договору, зокрема не сплачував банку кредитні кошти та інші передбачені кредитним договором платежі, у зв'язку з чим станом на 02.12.2020 року у відповідача перед банком виникла заборгованість у розмірі 12 446,80 грн., яка до теперішнього часу не погашена. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, а згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Враховуючи зазначене, спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 21.01.2020 року до 21.07.2020 року. Згідно копій паспорту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вони зареєстровані за однією адресою, що і стало підставою для звернення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, ознайомившись із матеріалами справи, вирішив відкрити спрощене позовне провадження справі з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі, про дату та час судового засідання позивач сповіщений на офіційну електронну адресу, вказану в матеріалах позову (а.с. 67).
Відповідач у судове засідання не з'явилась, але надала заяву про розгляд справи за її відсутності. З вказаним позовом АТ «Приват Банк» про стягнення заборгованості не згодна, оскільки кредитних коштів не отримувала, до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини після ОСОБА_2 не зверталася, тобто ніяку спадщину не приймала. Також, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрований, знятий з обліку, будь-яке майно відсутнє, тому у банку відсутні підстави стягнення заборгованості.
Крім того, проживання осіб за однією адресою не є підставою вважати відповідача спадкоємцем, оскільки лише сам факт реєстрації або місця проживання відповідача разом зі спадкодавцем, без наведення конкретних аргументів та надання доказів, не свідчить про прийняття останнім спадщини у встановленому Законом порядку.
Просить відмовити АТ КБ «Приват Банк» у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором в зв'язку з його недоведеністю (а.с.87).
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 55), суд вбачає розглянути справу з урахуванням зазначеного клопотання, оскільки відповідач надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг у зв'язку із чим ним було підписано заяву б/н від 23.06.2009 р. (а.с. 23).
Статтею 1055 ЦК України, встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 23).
Згідно ст. 633 ЦК України - публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором б/н від 23.06.2009 року виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит.
Однак у встановлений кредитним договором термін відповідач свої зобов'язання не виконував - не погасив кредит, що призвело до виникнення перед установою банку заборгованості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , боржник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 40).
З розрахунку заборгованості, складеного позивачем, вбачається, що станом на дату смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у боржника виникла заборгованість у розмірі 12 446,80 грн., яка складається з:
заборгованості за тілом кредиту - 12 446,80 грн., в тому числі з:
заборгованості за поточним тілом кредиту - 0,00 грн.,
заборгованості за простроченим тілом кредиту - 12 446,80 грн.,
заборгованості за нарахованими відсотками - 0,00 грн.,
заборгованості за простроченими відсотками - 0,00 грн.,
заборгованості за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 0,00 грн.,
нарахованої пені - 0,00 грн.,
нарахованої комісії - 0,00 грн. (а.с. 6-14).
На підтвердження своїх позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» надало суду для дослідження заяву б/н від 23.06.2020 року, розрахунок заборгованості за договором б/н від 23.06.2020 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_2 станом на 31.05.2015 року, розрахунок заборгованості за договором б/н від 23.06.2020 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_2 станом на 30.06.2019 року, розрахунок заборгованості за договором б/н від 23.06.2020 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_2 станом на 31.03.2020 року,розрахунок заборгованості за договором б/н від 23.06.2020 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_2 станом на 10.06.2021 року, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, виконанні у формі витягу з веб-сайту, довідку про виданні ОСОБА_2 кредитні картки, довідку про зміну кредитного ліміту, виписку за договором б/н від 23.06.2020 року станом на 14.06.2021 р., копію паспорту боржника ОСОБА_2 , копію паспорту відповідача ОСОБА_1 , свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , реєстр поштових відправлень, копія претензії кредитора, відповідь державного нотаріуса, лист-претензію адресований ОСОБА_1 (а.с. 6-46).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст. 608, 1218, 1219 ЦК України, у зв'язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов'язання, які нерозривно пов'язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємців. Таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов'язанням.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно позовної заяви відповідач по справі - ОСОБА_1 постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тому вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, цього висновку представник банку дійшов, оскільки паспортні дані боржника та відповідача містять однакову адресу реєстрації проживання.
Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредитору спадкодавця належить протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
На виконання вимог зазначених норм, позивачем 17.07.2020 року була направлена претензія кредитора до Біляївської державної нотаріальної контори (а.с 41-42).
21.08.2020 року позивачем отримано відповідь Біляївської державної нотаріальної контори, згідно якої спадкоємці після смерті ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа № 503/2020 була заведена на підставі претензії кредитора. При зверненні спадкоємців боржника претензія буде доведена до їх відома. Відсутність звернень про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , також свідчить витяг з Спадкового реєстру (а.с. 43, 68-82).
26.03.2021 року до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист претензію, згідно яких позивач пред'явив свої вимоги (а.с 44-46), але відповіді на даний лист банк не отримав.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 23.06.2009 року становить 12446,80 грн., яка складається з: 12446,80 грн. заборгованість за тілом кредиту (а.с 6-14).
З копії Заяви № б/н від 23.06.2009 року вбачається, що на момент її підписання ОСОБА_2 проживав за адресою АДРЕСА_1 , дана адреса реєстрації також вказана в паспортних даних боржника (а.с. 23, 35). Відповідач, згідно адресної довідки, зареєстрована також за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 61).
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно положень ст.ст. 1218,1231 ЦК України, до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені в статті 1219 ЦК України.
У ст.1219 ЦК України закріплено, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконано іншою особою.
У абз. 2 п.32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 зазначено наступне. З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Згідно ч.2.ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно ч.1ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені в ч.ч.3, 4 ст.1268, ст. 1269 ЦК України. Так, згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України Здійснення права на спадкування ) та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України Оформлення права на спадщину ). Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом із тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, в складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
Так, згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, в розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Зазначені вище норми підлягають застосуванню за умови, що відповідач є спадкоємцем боржника. Проте позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 .
Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 та боржник ОСОБА_2 за життя були зареєстровані та проживали за однією адресою, однак доказів фактичного проживання відповідача із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини суду надано не було. Крім того, до позовної заяви не надано підтвердження прав власності ОСОБА_2 щонайменше на житловий будинок, за яким він був зареєстрований.
У відповідь на запит суду, виконавчий комітет Біляївської міської ради повідомив, що гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в Реєстрі Біляївської територіальної громади значиться знятим з реєстрації місця проживання 20.02.2020 р. за повідомленням Біляївського РВ ГУ ДМС в Одеській області з адреси: АДРЕСА_1 .
Також повідомляється, що за адресою; АДРЕСА_1 з питань реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання осіб з 01.04.2016 но теперішній час ні хто не звертався (а.с. 83).
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах кожної держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Реєстрація відповідача та позичальника за адресою не є безумовним доказом того, що відповідач проживала разом з боржником та є особою, яка відповідно до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, оскільки положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, реєстрація будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого .
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 489/2924/16-ц.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів того, що відповідач є спадкоємцем ОСОБА_2 та прийняла спадщину після його смерті позивачем не надано, як і доказів на підтвердження наявності будь-якого майна у позичальника, яке могло би бути успадковане. Сам факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за однією адресою із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме вона є спадкоємцем та прийняла після померлого спадщину.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги позивача - АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, суд виходить із засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності, відповідно до вимог п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю, то не підлягає стягненню з відповідача на його користь сплачений ним судовий збір, що відповідає положенням ч.1 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України , т.ст. 3 , 526-527, 530, 599, 625, 651, 652, 1054, 1268, 1270, 1282, 1296-1297 ЦК України, -
В позові АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_2 ) про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суду першої інстанції.
Суддя В.М. Буран