Справа № 495/9413/21
Номер провадження 1-кс/495/913/2022
08 червня 2022 рокум. Білгород-Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваної - ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваної ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровському клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Вишневе, Татарбунарського району, Одеської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.1 ст. 321 КК України,
17.05.2022 року старший слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з погодженим прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 321 КК України.
В клопотанні слідчим зазначено, що 22 жовтня 2021 року о 10 годині, ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_7 , перебуваючи біля місця свого мешкання а саме біля будинку АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом направленим на незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежений - метадон, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою отримання прибутку та покращення свого матеріального становища від продажу наркотичного засобу - метадон, отримали від громадянина ОСОБА_8 , грошові кошти в сумі тисячу гривень купюрами номіналом по 500 (п'ятсот) гривень, серії ВЕ №4101765 та серії ЗБ №3910856, за збут трьох полімерних згортків з наркотичним засобом - метадон, тим самим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 незаконно збули три полімерних згортка громадянину ОСОБА_8 з наркотичним засобом, обіг якого обмежено - метадон.
Після чого 22 жовтня 2021 року в період з 10 години 16 хвилин по 10 годину 30 хвилин громадянин ОСОБА_8 , добровільно видав працівникам поліції три полімерних згортка з наркотичним засобом обіг якого обмежено - метадон. Загальний кількісний вміст метадону в кристалічних речовинах в трьох згортках склав 0,450г.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, збуті наркотичного засобу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, тобто у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України.
В ході досудового розслідування встановити, при яких саме обставинах, в якому місці, в який час та в який спосіб ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_7 , незаконно придбали а в подальшому незаконно зберігали при собі з метою збуту, сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол) (тверді форми), не надалось можливим.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22 жовтня 2021 року о 10 годині, ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_7 , перебуваючи біля місця свого мешкання а саме біля будинку АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом направленим на незаконний збут сильнодіючого лікарського засобу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою отримання прибутку та покращення свого матеріального становища від продажу сильнодіючого лікарського засобу, отримали від громадянина ОСОБА_8 , грошові кошти в сумі тисячу гривень купюрами номіналом по 500 (п'ятсот) гривень, серії ВЕ №4101765 та серії ЗБ №3910856, за збут трьох полімерних згортків з сильнодіючим лікарським засобом, тим самим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 незаконно збули три полімерних згортка громадянину ОСОБА_8 з сильнодіючим лікарським засобом.
Після чого 22 жовтня 2021 року в період з 10 години 16 хвилин по 10 годину 30 хвилин громадянин ОСОБА_8 , добровільно видав працівникам поліції три полімерних згортка з сильнодіючим лікарським засобом. Загальний кількісний вміст дифенгідраміну (димедролу) в кристалічних речовинах в трьох згорках становить 0,703г.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, збуті сильнодіючих лікарських засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 321 Кримінального кодексу України.
14.05.2022 року повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.1 ст. 321 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами
За твердженням слідчого, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєні тяжких кримінальних правопорушень та у відповідності до ст.ст. 177-178 КПК України обрання більш м'якої міри запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки не є доцільним, оскільки враховуючи тяжкість вчиненого злочину, може призвести до вчинення підозрюваною інших, більш тяжких кримінальних правопорушень та не зможе запобігти вчиненню підозрюваною інших кримінальних правопорушень, адже передбачають обов'язки, які не пов'язані із обмеженням свободи особи.
Застосування міри запобіжного заходу у вигляді застави також не є доцільним, оскільки підозрювана ОСОБА_4 офіційно не працює, особисто не зможе внести заставу, яка буде визначена судом а внесення застави іншими особами та покладення на підозрювану обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не зможе забезпечити запобіганню ризиків щодо можливого вчинення інших кримінальних правопорушень, переховування від органів досудового розслідування та (або) суду та здійснення впливу на свідків правопорушень.
Міра запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не є доцільною, оскільки враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, та відсутність постійного місця проживання, може призвести до вчинення обвинуваченим інших, більш тяжких кримінальних правопорушень, а також, як і випадку зазначеному вище, не зможе запобігти ризикам щодо незаконного впливу на свідків з метою викривлення їхніх показів або іншого незаконного впливу та може послугувати наслідком проведення не повного, не об'єктивного, та не всебічного досудового розслідування, проведення якого є обов'язком органу досудового розслідування.
Таким чином слідчий вважає, що наведені очевидні ризики у сукупності, які є реальними та такими, що повністю виправдовують обмеження свободи підозрюваної ОСОБА_4 , оскільки відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконному впливу на свідків, а також запобігання скоєння інших кримінальних правопорушень. Все це свідчить про неможливість запобігання вищезазначеним ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів.
Вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються вищевикладені обставини, беручі до уваги, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків, повноту та достатність зібраних доказів, на думку слідчого є доцільним застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі наведеного слідчий просить клопотання про застосування до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Прокурор ОСОБА_9 в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що вона не визнає обставини викладенні в клопотанні слідчого щодо інкримінованих їй злочинів. Пояснила, що даних злочинів вона не вчиняла. Проти обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала.
Захисник підозрюваної ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_10 в судовому засіданні вказав, що ризики не доведені, підозра є безпідставною та необґрунтованою, ніяких доказів вчинення інкримінованих його підзахисної злочинів не має. Також захисник зауважив, що з 14.05.2022 року, з моменту вручення підозри ОСОБА_4 , остання не переховувалася від органів досудового розслідування та суду, нікуди не тікала, на свідків тиск не вчиняла. Крім того, захисник зауважив, що у його підзахисної є неповнолітня дитина, яка потребує материнського піклування та виховання. Просив відмовити у задоволенні клопотання та обрати домашній арешт за постійним місцем проживання його підзахисної.
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку всіх учасників судового процесу, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 05.05.2021 року СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області було розпочато досудове розслідування внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021166240000185 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч.ч. 1, 3 ст. 321, ч. 2 ст. 309 КК України.
14.05.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.1 ст. 321 КК України.
В діях підозрюваної ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.1 ст. 321 КК України.
Підозрювана ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Таким чином, підозрювана ОСОБА_4 вчинила тяжкий злочин, санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі.
За твердженням слідчого, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень може призвести до вчинення підозрюваним інших, більш тяжких кримінальних правопорушень та не зможе запобігти вчиненню підозрюваною інших кримінальних правопорушень, адже передбачають обов'язки, які не пов'язані із обмеженням свободи особи, а також може слугувати наслідком проведення не повного, не об'єктивного, та не всебічного досудового розслідування, проведення якого є обов'язком органу досудового розслідування.
На думку слідчого, наявні реальні ризики, що повністю виправдовують обрання запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно зі ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Так, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Заява N 42310/04) Справа від 21.04.2011 йдеться, що суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
З урахуванням конкретних обставин справи та практики ЄСПЛ, слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 , в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, обрання стосовно підозрюваної такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, не передбачає необхідності щодо подання чітких доказів, про що сказано у рішенні Європейського суду з прав людини «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v Italy) (ріш.), 9627/81, 14 березня 1984, DR 37, 15 «3. Комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою».
Про те саме йдеться й у рішенні ЄСПЛ «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v United Kingdom), 14310/88, 28 жовтня 1994 р. Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При вирішені питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно підозрюваної ОСОБА_4 , суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, слідчий суддя враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування та існування ризиків можливого ухилення підозрюваного від органу досудового розслідування та суду і в тому числі перешкоджання ним кримінальному провадженню, суд з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Вказане вище дає підстави вважати, що саме такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, оскільки кримінальне правопорушення, у скоєні якого підозрюється ОСОБА_4 вважається тяжким, розмір застави щодо неї не може перевищувати вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні доказів, вивчених матеріалів, що характеризують підозрювану, а також з урахуванням того, що підозрювана безробітна та на її вихованні перебуває неповнолітня дитина, слідчий суддя вважає за доцільне згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України визначати розмір застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 206, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч.1 ст. 321 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Ізмаїльській слідчий ізолятор», строком на 60 діб, тобто до 06.08.2022 року включно.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, в розмірі 20-ти (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн.), що станом на 08.06.2022 року складає 49 620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень.
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити підозрюваної, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Ізмаїльській слідчий ізолятор».
Підозрюванп звільняється з-під варти після внесення застави. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- з'являтися до слідчого, прокурора, суду за викликом;
- утримуватись від можливого спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання.
У разі внесення застави роз'яснити підозрюваній наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме те, що застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 10.06.2022 року о 10:00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1