іменем України
08 червня 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/6362/21
Головуючий у першій інстанції - Гагаріна Т. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/519/22
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.
секретар: Шкарупа Ю.В.
Позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк»
Відповідач: ОСОБА_1
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Акціонерне товариство «Альфа-Банк»
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 січня 2022 року про закриття провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту (суддя Гагаріна Т.О.), постановлену о 09 год. 13 хв. у м.Ніжин, повний текст ухвали складено 13 січня 2022 року,
У листопаді 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду із позовом про звільнення з-під арешту майна, а саме: однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , на яку постановою слідчого про накладення арешту на нерухоме майно по кримінальній справі, б/н від 12.04.2012 накладено арешт слідчим Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області, про що державним реєстратором 13.04.2012 року внесено інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 30806746. Позов мотивовано тим, що 24 квітня 2008 року ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» уклали договір кредиту №935/8-150, за умовами якого боржник отримав кошти в сумі 82 800 доларів США. В якості забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за договором кредиту відповідно до іпотечного договору від 24 квітня 2008 року в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АКБ СК «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків є АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року. Постановою про накладення арешту на нерухоме майно по кримінальній справі, б/н від 12 квітня 2012 року слідчим Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області накладено арешт на вищевказану квартиру. Позивач вказував, що арешт нерухомого майна порушує право іпотекодержателя на задоволення власних вимог за рахунок реалізації предмета іпотеки.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 січня 2022 року провадження у справі закрито. Ухвалу суду мотивовано тим, що арешт майна має тимчасовий характер і його максимальна можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження, а питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства в порядку, передбаченому КПК України, вирішується в порядку кримінального судочинства.
В апеляційній скарзі АТ «Альфа-Банк» просить скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову ухвалу про задоволення заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що жодної правової підстави, визначеної статтею 170 КПК України, для накладення арешту на вказане майно немає, тим паче відомості щодо накладення арешту в порядку чинного КПК України в рамках кримінального провадження №1201920180001614 відсутні, а арешт, накладений в 2012 році, втратив свою актуальність та його наявність на даний час є необґрунтованою. АТ «Альфа-Банк» посилається, що звільнення спірного майна з-під арешту має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки право на звернення до суду щодо вирішення питання про скасування арешту майна не охоплюється КПК України в редакції від 1960 року, а отже заявник не має права звернення з таким клопотанням в порядку КПК України. Також позивач вказує, що навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Відповідач вважає, що зібрані в ході досудового розслідування та встановлені вироком Ніжинського міськрайонного суду від 09 березня 2016 року обставини дають підстави для визнання договору кредиту №935/8-150 від 24 квітня 2008 року та іпотечного договору від 24 квітня 2008 року недійсними та свідчать про відсутність безспірності щодо заборгованості ОСОБА_1 за цим договором кредиту. ОСОБА_1 звертає увагу, що до матеріалів справи не долучені докази наявності його заборгованості перед банком за договором кредиту, як і не долучений розрахунок заборгованості, який повинен відповідати ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Тобто позивачем не доведено, яким саме чином порушуються його права як іпотекодержателя на задоволення власних вимог за рахунок реалізації предмета іпотеки. За доводами відповідача, ПАТ «Укрсоцбанк» станом на 17 лютого 2012 року втратив право вимагати від нього виконувати зобов'язання за договором кредиту, в тому числі для задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок реалізації предмета іпотеки, оскільки було змінено строк виконання основного зобов'язання. ОСОБА_1 посилається, що законодавство, в тому числі і судова практика Верховного Суду України, яке діяло на час винесення слідчим постанови від 12 квітня 2021 року про накладення арешту на нерухоме майно в рамках кримінальної справи 312/18353, не передбачали права іпотекодержателя на звернення із позовом про звільнення майна з-під арешту, таке право діюче законодавством передбачає лише за умови набуття іпотекодержателем (позивачем) права власності на заставне майно.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає.
По справі встановлено, що 24 квітня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №935/8-150, за умовами якого кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 82 800 доларів США зі сплатою 14 процентів річних та комісій (а.с.5-11).
У якості забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за Договором кредиту №935/8-150 останній передав в іпотеку банку нерухоме майно - однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Іпотечним договором від 24 квітня 2008 року (а.с.12-17).
Внаслідок реорганізації шляхом приєднання Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» правонаступником усього його майна, майнових прав та обов'язків є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (а.с.21-28).
У провадженні слідчого відділу Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270180001614 від 28.12.2019 за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) під виглядом придбання нерухомості за рахунок залучених кредитних коштів, які надавалися АКБ «Укрсоцбанк» громадянам, за ознаками злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.358, ч.2 ст.358, ч.1 ст.358, ч.1 ст.366 КК України (а.с.78).
Постановою слідчого СУ УМВС України в Чернігівській області від 22 грудня 2011 року визнано ОСОБА_1 потерпілим у кримінальній справі №12/18353 (а.с.79-80). Також постановою слідчого СУ УМВС України в Чернігівській області від 22 грудня 2011 року вилучений об'єкт нерухомості (застави) - квартира АДРЕСА_1 у ОСОБА_1 визнано речовим доказом по справі; вилучений об'єкт нерухомості (заставу) на підставі п.5 ст.81 КПК України повернуто власнику під розписку до вирішення питання по суті у суді (а.с.81).
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 березня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватою за ч.4 ст.190КК України і призначено їй покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна; ОСОБА_3 визнано винуватою за ч.4 ст.190 КК України і призначено їй покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна; речові докази у справі, зокрема квартиру АДРЕСА_1 , передану на зберігання власнику ОСОБА_1 , залишено у володінні останнього (а.с.82-97).
Відповідно до листа Ніжинського районного відділу поліції Національної поліції в Чернігівській області в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що 25 листопада 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду скасувала вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 березня 2016 року та окрему постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 березня 2016 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; кримінальна справа №12/18353 за обвинувачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була повернута керівнику Ніжинської місцевої прокуратури для проведення додаткового розслідування; досудове розслідування у кримінальному провадженні триває (а.с.78).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 ; державну реєстрацію іпотеки здійснено 24 квітня 2008 року на підставі договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору, відомості про основне зобов'язання: 90 192,56 доларів США, іпотекодержатель АТ «Альфа-Банк»; державну реєстрацію обтяження спірної квартири проведено 13 квітня 2012 року на підставі постанови про накладення арешту на майно б/н, виданої 12 квітня 2012 року Ніжинським МВ УМВС України в Чернігівській області, вид обтяження - арешт нерухомого майна (а.с.18-20).
У даній справі позивач просить звільнити майно з-під арешту, накладеного у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Ця правова норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Механізм скасування арешту майна було передбачено таким чином: на підставі постанови слідчого в порядку частини шостої 126 КПК України 1960 року, або судом під час попереднього судового засідання в порядку статті 253 КПК України 1960 року, під час ухвалення вироку в порядку статті 324 КПК України 1960 року, або судом в порядку виконання вироку в порядку статей 409, 411 КПК України 1960 року.
Згідно зі статтею 126 КПК України 1960 року забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б це майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та зазначала про таке.
Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за правилами КПК України 1960 року та завершено (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18)) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19)). Залежно від суб'єктного складу учасників такого спору його потрібно розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства. У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала наведені висновки щодо юрисдикції спорів та зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, потрібно розглядати за правилами цивільного судочинства. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу (пункти 51, 52).
Установивши, що кримінальна справа, в рамках якої було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , не закрита, на даний час проводиться додаткове розслідування по кримінальному провадженню №1201920180001614 від 28 грудня 2019 року, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що вимога АТ «Альфа-Банк» про звільнення майна з-під арешту не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки її розгляд віднесено до юрисдикції загального суду за правилами кримінального судочинства.
Доводи АТ «Альфа-Банк», що його заява про звільнення майна з-під арешту має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а також про те, що він не має права звернення з таким клопотанням в порядку КПК України, грунтуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Не заслуговують на увагу посилання позивача, що накладений у 2012 році арешт втратив свою актуальність і його наявність є необгрунтованою, оскільки кримінальне провадження на даний час не закінчене і по ньому триває досудове розслідування, а спірна квартира визнана речовим доказом у кримінальній справі.
Також не можуть бути прийняті судом до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність повноважень у слідчого судді для накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваним, враховуючи, що питання законності накладення арешту на спірну квартиру не є предметом розгляду даної справи.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, ухвалу суду постановлено з додержанням норм процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення, а ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 9 червня 2022 року.
Головуючий: Судді: