Номер провадження: 11-сс/813/716/22
Справа № 947/8055/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.06.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13 травня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні №12022163480000313 від 16.04.2022 року,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_10 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12022163480000313 від 16.04.2022 року.
Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 32 (тридцять два) дні, тобто до 19.06.2022 року, з утриманням в Державній установі «Одеській слідчий ізоляторі».
Розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України, в розмірі 744 300 (сімсот сорок чотири тисячі триста) гривень - залишено без змін.
Мотивуючи оскаржуване рішення, слідчий суддя послався на наявність обґрунтованої повідомленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на наявні в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обставини вчинення кримінального правопорушення та значну майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в розмірі 692 000 гривень. На підставі наведеного слідчий суддя дійшов висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом продовження дії відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу встановлено не було.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, зокрема, захисник стверджує, що:
- встановлений слідчим суддею ризик можливої втечі підозрюваного ґрунтується виключно на тяжкості можливого покарання, що загрожує ОСОБА_8 ;
- підозрюваний до кримінальної відповідальності притягається вперше, у скоєному щиро розкаюється, визнає свою провину та активно сприяє слідству у вказаному кримінальному провадженні;
- ОСОБА_8 одружений, має на утримання неповнолітню дитину та непрацездатного батька.
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати оскаржену ухвалу, відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді просив залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зі змісту оскарженої ухвали слідчого судді вбачається, що вона відповідає приписам вищенаведених норм кримінального процесуального закону, оскільки в ній наведені положення кримінального процесуального закону, якими керувався слідчий суддя при постановленні ухвали, а також мотиви прийнятого рішення і його обґрунтування.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.
Апеляційний суд вважає, що, розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виконав вимоги ст.ст. 176-178 КПК, які регламентують застосування запобіжного заходу.
Щодо посилань сторони захисту на обґрунтування слідчим суддею висновку про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду виключно тяжкістю можливого покарання, апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи обґрунтування суду першої інстанції щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, апеляційний суд встановив його належність в оскаржуваній ухвалі.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, заявлені слідчим, існують та виправдовують тримання підозрюваного під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є пропорційними та обґрунтованими щодо обмеження конституційних прав і свобод підозрюваного, оскільки слідчий суддя дотримався при розгляді клопотання слідчого приписів ст. 331 КПК України та розглянув питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням положень глави 18 КПК України.
З оскаржуваної ухвали вбачається, що, постановляючи її, слідчий суддя виходив з наявності встановлених в судовому засіданні ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, обставинами вчинення кримінального правопорушення, та значною майновою шкодою, завданою кримінальним правопорушенням, в розмірі 692 000 гривень.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо не можливості врахування в якості ризику втечі терміну можливого покарання у разі визначення ОСОБА_8 винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні з огляду на таке.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, а саме: крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, що карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, а отже відповідно до ст. 12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням. Тож, на переконання апеляційного суду, тяжкість покарання у даному випадку є достатнім мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду, а відтак підтверджує наявність ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст.177 КПК України.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Апеляційний суд приймає до уваги доводи сторони захисту про міцні соціальні зв'язки підозрюваного ОСОБА_8 , однак, на переконання апеляційного суду, місце проживання та наявність родини не є достатньо переконливими обставинами, щоб нівелювати існуючі на час постановлення оскаржуваної ухвали ризики.
Окрім того, обставини ж щодо наявності у обвинуваченого дитини та непрацездатного батька належними доказами стороною захисту підтверджені не були, окрім того, апеляційний суд зауважує, що наявність у особи дітей сама по собі не свідчить про прийняття активної участі у їх вихованні. Не доведеним є і стан здоров'я батька підозрюваного, як і потребування ним догляду з боку підозрюваного.
Крім того, стороною захисту не надано будь-яких документів на підтвердження працевлаштування ОСОБА_8 , джерел його доходів, а відтак і здатності утримувати будь-яких осіб.
Також слід зазначити, що сприяння ОСОБА_8 слідству та притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності вперше жодним чином не свідчать про відсутність встановлених слідчим суддею ризиків.
Щодо посилань сторони захисту на щире каяття підозрюваного, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст.66 КК України щире каяття є обставиною, яка пом'якшує покарання, що призначається обвинуваченому, втім, з огляду на зміст ст.178 КПК України, не є обставиною, що підлягає врахування слідчим суддею чи судом при обранні для особи запобіжного заходу.
Жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_8 у випадку обрання більш м'якого запобіжного заходу на вказаній стадії кримінального процесу слідчому судді, як і апеляційному суду надано не було. Застосування запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту та особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на їх м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, та не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
Таким чином, на думку апеляційного суду, в цьому випадку суспільний інтерес перебування підозрюваного під вартою, переважає особистий інтерес підозрюваного.
Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що за наявності ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, неможливим є застосування жодного із більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, тому застосування тримання під вартою на даному етапі є виправданим.
Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою.
Згідно з п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді про продовження строку тримання під вартою суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись статями 177, 178, 370, 372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13 травня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у кримінальному провадженні №12022163480000313 від 16.04.2022 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4