Номер провадження: 22-ц/813/2463/22
Справа № 504/984/16-ц
Головуючий у першій інстанції Рідник І. Ю.
Доповідач Комлева О. С.
08.06.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В.,
з участю секретаря Шлапак А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 червня 2016 року, постановленого під головуванням судді Рідник І.Ю., по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю заінтересованої особи: Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -
У березні 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, за участю заінтересованої особи: Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області, в якій заявники просили встановити факт належності ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0253846, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №2489 від 09.06.1997 року, виданого Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 30.05.1997 року на земельну частку (пай) розміром 10.37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Шомполівське», де прізвище померлого помилково записано « ОСОБА_4 », пославшись на те, що встановлення даного факту їм необхідно для оформлення спадщини.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 червня 2016 року заява ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволена. Встановлено факт належності ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0253846, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №2489 від 09.06.1997 року, виданого Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 30.05.1997 року на ім'я ОСОБА_4 .
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що член колективного сільськогосподарського підприємства повинен бути включений до списку додатку до державного акта на право колективної власності на землю та набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_6 , представник ОСОБА_2 зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки оскаржуваним рішенням суду питання про права, свободи, інтереси та обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалися, у зв'язку з чим просив закрити апеляційне провадження.
Учасники справи про призначене судове засідання на 08 червня 2022 року були сповіщені належним чином.
Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
За таких обставин, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов'язки.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що член колективного сільськогосподарського підприємства повинен бути включений до списку додатку до державного акта на право колективної власності на землю та набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.
Також ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 08 серпня 2016 року по праві №504/2367/16 за позовом ФГ «Назари» (що не є учасником у вказаній цивільній справі) до майнової групи пайщиків КСП «Кіровська птахофабрика» визнано дійсним договір купівлі-продажу від 08.07.2013 року між ФГ «Назари» та групою пайщиків КСП «Кіровська птахофабрика» та визнано за ФГ «Назари» право власності на будівлю та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з літ. «А» - адмінбудівля, площею 254,2 кв.м., літ. «Б» - корівник, площею 1333,3 кв.м., літ. «Б1» - телятник площею 342,0 кв.м., літ. «В» - навіс, літ. «Г» - склад, площею 1 177,8 кв.м., літ. «Д,Е» - заправка, №1-4 огорожа, літери «І» - цистерна, літери «11» - пожежний резервуар.
Тобто, ОСОБА_1 вважає, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Кіровська птахофабрика» (майновий сертифікат) серії ОД-13 №295 від 21.12.2001р., має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства КСП «Кіровська птахофабрика», частка якої визначена в розмірі 0,09 відсотків та не укладав з ФГ «Назари» жодного правочину, а тому твердження районного суду, що хтось нібито з пайовиків КСП «Кіровська птахофабрика» ухиляється від укладання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу вищезазначеного майна - є надуманим, тим більш, що ніхто нікого про наміри ОСОБА_7 , засновника фермерського господарства «Назари» укладати з пайовиками КСП «Кіровська птахофабрика» договір купівлі-продажу не повідомляв.
Також ОСОБА_1 вважає, що районний суд ухвалюючи оскаржене рішення не врахував, що після того, як в державі почалося реформування державного аграрного сектору, розпочалося і розпаювання сільськогосподарських земель, які входили до складу колишніх колгоспів/колективних сільськогосподарських підприємств. Таким чином, його, як пайщика КСП «Кіровська птахофабрика», було включено до загального списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, яким було надано земельні частки (пай) із складу сільськогосподарських земель, що були в підпорядкуванні зазначеного вище КСП.
Відповідно йому повинно було бути видано Сертифікат на право на земельну частку (пай), площею 8,28 га. умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колишнього КСП «Кіровська птахофабрика», розташованих на території Комінтернівського (на сьогодні Одеського району) Одеської області, про що повинно свідчити запис в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), виданий на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 02.12.1996р.
Оскільки, незаконне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 червня 2016року по справі №504/984/16-ц (головуючий суддя - Рідник І.Ю.) порушує майнові права, як пайщиків КСП «Кіровська птахофабрика», так і членів територіальної громади Трояндівської сільської ради Лиманського району Одеської області, ОСОБА_1 вважає, що у ФГ «Назари», в особі його засновника ОСОБА_7 не має жодних підстав у розпорядженні майном пайщиків КСП «Кіровська птахофабрика».
Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, в якій просили встановити факт належності ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №0253846, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №2489 від 09.06.1997 року, виданого Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 30.05.1997 року на земельну частку (пай) розміром 10.37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Шомполівське», де прізвище померлого помилково записано « ОСОБА_4 ».
Судом було встановлено, що прізвище, ім'я, по батькові заявника при зміні паспорта колишнього СРСР на паспорт громадянина України українською мовою було записано - ОСОБА_4 , на підставі якого, в усіх інших документах також писалось ОСОБА_4 , у тому числі в свідоцтві про смерть. Однак в сертифікаті на земельну частку (пай) серії ОД №0253846, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №2489 від 09.06.1997 року, прізвище власника земельною паю помилково записано - ОСОБА_4 (а.с.7,8,11), у зв'язку з чим у спадкоємців ОСОБА_4 виникли труднощі в оформленні спадщини яку, без встановлення даного факту, вони оформити не можуть.
Листом державного нотаріуса Комінтернівської державної нотаріальної контори від 16.03.2016 року заявникам - спадкоємцям померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , рекомендовано звернутися до суду для встановлення відповідного факту (а.с.4).
Приймаючи до уваги, викладені обставини, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з апеляційною скаргою, будь-яких належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням суду порушені його права не надав, а саме не надано доказів того, що оскаржуване судове рішення порушує його майнові права.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Відповідно до положень ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
На підставі вищенаведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду по суті апеляційної скарги та приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням суду не порушені права апелянта за відсутністю доказів про те, що оскаржуваним рішенням суду порушені права ОСОБА_1 .
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
На підставі наведеного вище, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п.3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 362, 368, 374, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 червня 2016 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю заінтересованої особи: Комінтернівської державної нотаріальної контори Одеської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 09 червня 2022 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.А.Гірняк
______________________________________ Т.В. Цюра