Номер провадження: 22-ц/813/746/22
Справа № 523/21090/21
Головуючий у першій інстанції Кисельов В.К.
Доповідач Комлева О. С.
08.06.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Гірняк Л.А., Цюри Т.В.,
з участю секретаря Шлапак А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року про відмову у забезпеченні позову, постановлену під головуванням судді Кисельова В.К., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Одеське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про визнання незаконними рекомендацій та рішення, визнання майнових прав та зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Одеське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про визнання незаконними рекомендацій та рішення, визнання майнових прав та зобов'язання вчинити певні дії.
Одночасно ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив:
- заборонити Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради вживати заходи щодо державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Одеси на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі будь-яким акредитованим суб'єктам, нотаріусам іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначав, що предметом позову є визнання незаконним рекомендації постійної комісії ОМР та рішення № 551-VIII ОМР в частині виключення позивача з переліку громадян, яким передаються квартири у житловому будинку за вищевказаною адресою та в частині включення однокімнатної квартири в перелік квартир у житловому будинку, щодо яких Управління капітального будівництва Одеської міської ради здійснює заходи щодо оформлення права комунальної власності територіальної громади міста Одеси.
Крім того, предметом позову є визнання за позивачем майнових прав на об'єкт вищезазначеного нерухомого майна та зобов'язання відповідача Управління капітального будівництва Одеської міської ради передати квартиру позивачу.
Позивач вважає, що відповідач Управління капітального будівництва Одеської міської ради має змогу у будь-який час здійснити реєстрацію права комунальної власності на спірну квартиру та подальше відчуження спірної квартири шляхом передання її третім особам, що суттєво ускладнить виконання судового рішення по даній справі.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року у задоволені заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки предметом позову є визнання незаконними рекомендацій та рішення, визнання майнових прав та зобов'язання вчинити певні дії, та у випадку їх не застосування призведе до ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду.
Відзиву до суду надано не було.
Представники Одеської міської ради, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, Одеського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про призначене судове засідання на 08 червня 2022 року були сповіщені належним чином (а.с. 59-64).
Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Томашевського Р.М., представника ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволені заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно до положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України, передбачає, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Разом з тим, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Згідно з п.1, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Крім того, відповідно до п.4 зазначеної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, Управління капітального будівництва Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Одеське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про визнання незаконними рекомендацій та рішення, визнання майнових прав та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати незаконним (протиправним) п.3 висновків та рекомендацій постійної комісії Одеської міської ради з питань планування забудови територій, міського дизайну, архітектури та охорони культурної спадщини, оформлених протоколом від 28.07.2021 року, складеного за результатами розгляду п'ятого питання порядку денного;
- визнати незаконним (протиправним) рішення Одеської міської ради №551-VIII від 15.09.2021 року, в частині виключення мене, ОСОБА_2 , з переліку громадян, яким передаються квартири у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (Додаток 1 до рішення №551-VIII) та в частині включення однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , щодо яких Управління капітального будівництва Одеської міської ради здійснює заходи щодо оформлення права комунальної власності територіальної громади міста Одеси (Додаток 2 до рішення №551-VIII);
- визнати за ОСОБА_2 майнові права на об'єкт нерухомого майна - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,3 кв.м.;
- зобов'язати Управління капітального будівництва Одеської міської ради передати ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,3кв.м., а також документи, необхідні для оформлення ОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомості, зокрема, але не виключно: акт прийому-передачі квартири, витяг з реєстру інвесторів, документи про прийняття будинку до експлуатації,довідку про повну оплату вартості інвестиції по Договору №186/05-02.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову ОСОБА_2 просив:
- заборонити Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради вживати заходи щодо державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Одеси на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі будь-яким акредитованим суб'єктам, нотаріусам іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо квартири АДРЕСА_1 .
При цьому, ОСОБА_2 посилався на те, що незабезпечення позову призведе до ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що викладені у заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 обставини, не містять належного обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
На підставі викладеного, суд враховуючи предмет заявлених вимог, та з метою забезпечення змагальності та рівності учасників справи на законних підставах відмовив ОСОБА_2 у забезпеченні позову.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 про те, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки предметом позову є визнання незаконними рекомендацій та рішення, визнання майнових прав та зобов'язання вчинити певні дії, та у випадку їх не застосування призведе до ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що позивачем не були надані на підтвердження вимог заяви про забезпечення позову обґрунтовані підстави, які б підтверджувалися тим, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Саме лише посилання в заяві на те, що відповідач Управління капітального будівництва Одеської міської ради має змогу у будь-який час здійснити реєстрацію права комунальної власності на спірну квартиру та подальше відчуження спірної квартири шляхом передання її третім особам, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 09 червня 2022 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк
______________________________________ Т.В. Цюра