Номер провадження: 11-кп/813/738/22
Справа № 521/18031/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
08.06.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2021 року про повернення клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням,-
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було повернуто клопотання засудженого ОСОБА_7 , про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.
Рішення суду мотивоване тим, що заміни невідбутої частини покарання більш м'яким до засуджених до довічного позбавлення волі законодавством України не передбачено.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, якій зазначив, що рішення суду є незаконним, просить його скасувати та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням у суді першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що його подальше відбування покарання суперечить рішенню Європейського суду з прав людини від 12.03.2019 «Пєтухов проти України», у якому загострюється увага на реабілітаційній меті засуджених до позбавлення волі, у тому числі довічного. Із практики ЄСПЛ випливає стандарт щодо застосування країнами Європи кари на довічне ув'язнення з неодмінною вимогою перегляду цього виду покарання та щодо критеріїв і умов перегляду. Крім того, звертає увагу суду, що розгляд клопотання відбулось за його відсутності.
Позиції учасників судового розгляду.
В судовому засіданні апеляційного суду засуджений та захисник підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі та просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду вважав законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку апеляційного суду, суд, розглядаючи клопотання ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, зазначених вимог закону дотримався в повній мірі з огляду на наступні обставини.
Згідно матеріалів судового провадження, ОСОБА_7 засуджений вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 21.05.2009 року за п.п. 1,6,12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1, 2 ст. 70 КК до довічного позбавлення волі. Ухвалою Верховного Суду України від 08.09.2009 року зазначений вирок Апеляційного суду Хмельницької області залишено без змін. Ухвалами Ізяславського районного суду Хмельницької області засудженому зараховано строк попереднього ув'язнення у строк покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 24.10.2008 року по 08.09.2009 року та з 22.04.2013 року по 20.04.2017 рік.
На даний час вказаний вирок виконується, на час подання клопотання ОСОБА_7 перебував у ДУ «Одеський слідчий ізолятор», яка знаходиться під територіальною юрисдикцією Малиновського районного суду м. Одеси.
Відповідно до вимог ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного суду України №2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», заміна невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі ч. 1 ст. 81 КК України може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
Статтею 51 КК України визначено вичерпний перелік покарань, які судом можуть бути застосовані до осіб, визнаних винуватими у вчиненні злочину, серед яких позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі зазначені як окремі покарання.
Зі змісту положення ч. 1 ст. 82 КК України вбачається, що законодавством передбачено можливість заміни покарання у виді позбавлення волі на певний строк більш м'яким покаранням, при цьому заміна більш м'яким покаранням такого покарання, як довічне позбавлення волі, не передбачена.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням щодо осіб, засуджених за вчинення особливо тяжких злочинів, можлива за умови відбуття ними не менше двох третин строку покарання, такий строк визначається при призначенні покарання у виді позбавлення волі на певний строк відповідно до 63 КК України.
Покарання ж у виді довічного позбавлення волі, призначене у відповідності до ст. 64 КК України, не має строкового виміру, тому вирішення питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, є неможливим.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2011 року (справа №5-16кс11), покарання у виді довічного позбавлення волі не належить до строкових видів покарання і відповідно до нього не можна застосовувати строкові критерії.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15 травня 2019 року у справі № 757/12726/18-ц (п. 36) звернула увагу на те, що 12 березня 2019 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Петухов проти України», яке 09 вересня 2019 року набуло статусу остаточного, відповідно до ст. 44 розділу 2 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
У цьому рішенні Європейський Суд визнав, що довічне позбавлення волі засудженого без гарантування йому права перегляду вироку в частині скорочення строку відбування такого покарання та перспективи можливого звільнення суперечить ст. 3 Конвенції. Для вирішення цієї проблеми держава повинна буде вжити заходи загального характеру: реформувати систему перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, так, щоби гарантувати у кожному конкретному випадку дослідження того, чи ґрунтується їх тривале ув'язнення на законних аналогічних підставах, а також, щоби дати можливість цим засудженим з певною мірою визначеності передбачити, що вони мають зробити для того, аби питання про їхнє звільнення було розглянуте, та за яких саме умов відповідно до стандартів, вироблених у практиці ЄСПЛ.
З урахуванням наведеного апеляційний суд зазначає, що в національному законодавстві України відсутній механізм перегляду довічних вироків, та на теперішній час в України існує тільки інститут Президентського помилування, передбачений ст. 87 КК України, згідно якого актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком не менше 25 років.
Щодо доводів апелянта стосовно того, що в порушення вимог ст. 539 КПК України розгляд даного клопотання здійснено за його відсутності, то колегія суддів звертає увагу на те, що подане клопотання судом не розглядалось по суті, а було повернуто суддею з огляду на те, що КПК України в чинній редакції не передбачає звернення засудженого до довічного позбавлення волі з відповідним клопотанням.
Натомість апеляційний суд звертає увагу на те, що повернення даного клопотання не позбавляє ОСОБА_7 звернутись повторно з таким клопотанням у разі внесення відповідних змін до КПК України.
За таких обставин клопотання засудженого ОСОБА_7 є передчасним, оскільки не може бути вирішене судом за відсутності законодавчого механізму, а рішення суду є обґрунтованим.
Колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були б підставою для скасування судового рішення, тому колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2021 року про повернення клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3