Справа № 750/2085/22
Провадження № 3/750/842/22
09 червня 2022 року м. Чернігів
Суддя Деснянського районного суду м.Чернігова Кузнєцова О.О., при секретарі Чернобай Н.О., за участі ОСОБА_1 та його захисника адвоката Попсуйка Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернігові матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно даних протоколу 03.05.2022 о 18 год. 40 хв. у м. Чернігові по вул.Савчука, 7-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом CHEVROLET AVEO, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився за у лікаря нарколога, що підтверджується висновком №322 від 03.05.2022. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 з протоколом не погодився. Пояснив, що в той день дійсно вживав спиртні напої і на час приїзду працівників поліції перебував в стані алкогольного сп'яніння, але при цьому він не керував транспортним засобом. Те, що він був весь час поруч автомобіля, бачив сусід, бачили жінки, які сиділи біля під'їзду. Зазначив, що свідка ОСОБА_2 не знає, можливо підвозив його колись, оскільки надає послуги з таксі. О 18.40 він не міг керувати автомобілем, оскільки перебував в магазині, де здійснював покупки, намагався показати поліції чеки, але на них ніхто не звернув увагу. Категорично заперечує факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та факт зупинення поліцією транспортного засобу під його керуванням.
Захисник адвокат ОСОБА_3 пояснив, що відповідальність за ст. 130 КУпАП настає в разі доведення факту керування особою ТЗ в стані алкогольного сп'яніння і його зупинення працівниками поліції. Крім того, підставою для зупинки ТЗ є порушення вимог ПДР. В даному випадку не було доведено ні факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ні порушення ним правил дорожнього руху під час керування, ні зупинення його працівниками поліції. Автомобіль ОСОБА_1 пів дня стояла під балконом, бо зламалась. Було проведено поверхневу перевірку ОСОБА_1 без жодних для цього підстав. ОСОБА_1 весь час, навіть і під час проведення огляду в лікарні, стверджував, що не керував транспортним засобом. Звертає увагу на те, що свідок називає іншим номер машини. Впізнання водія свідком також викликає сумніви, оскільки ОСОБА_1 був один серед працівників поліції. Крім того, невідомо як свідок встановив факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що відсутність безперервного запису є порушенням вимог закону. Просив закрити провадження у справі за відсутністю події.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1 , живе на першому поверсі. В той день бачив, що автомобіль ОСОБА_1 стояв біля під'їзду, останній сказав йому, що автомобіль зламаний, щось із проводкою. Бачив, що ОСОБА_5 крутився біля автомобіля, коли приїхали поліцейські. Бачив, що попросили у ОСОБА_5 документи, він їх передав. Потім дізнався від ОСОБА_5 , що у нього забрали посвідчення водія і склали протокол. Стверджує, що о 18.40 ОСОБА_6 точно не керував транспортним засобом.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що 03.05.2022 він перебував у дворі по АДРЕСА_2 , здійснюючи вигул собаки, коли у двір заїхав автомобіль, із нього вийшов водій, відкрив багажник, потім запитав у нього (у свідка) як знайти якогось чоловіка, далі пішов в бік будинку, повернувся, закрив багажник і намагався виїхати. Куди все ж таки поїхав автомобіль не знає. Зателефонував на лінію 102, оскільки водій автомобіля був у нетверезому стані, зокрема, у нього було червоне обличчя та характерний запах. Згодом йому повідомили, що водія знайшли десь о 20 годині і запросили його (свідка) для впізнання. Свідок також повідомив, що номер автомобіля він записав, тому помилки в номерному знаку бути не може. На даху автомобіля був знак «таксі» рожевого кольору. На уточнюючи питання, свідок відповів, що вперше він побачив водія десь о 19 год 10 хв. При впізнанні водія як особи яка була за кермом автомобіля, то серед працівників поліції була лише одна особа.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що проживає за адресою АДРЕСА_3 , не працює. 03.05.2022 перебував вдома, періодично, десь раз у півгодини - годину, виходив на балкон палити. Бачив, що з обіду до вечора машина ОСОБА_6 знаходилась припаркованою в одному положенні біля під'їзду будинку, двері машини були відкриті, грала із салону музика, ОСОБА_5 був поруч. Як приїздила поліція особисто не бачив, про це розповіла йому мати.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
У контексті справи, беручи до уваги пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, суд зазначає, що в Україні діє принцип презумпції невинуватості.
Так, стаття 62 Конституції України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з усталеною практикою розгляду національними судами справ про адміністративне правопорушення вказані норми права, що містяться в ст. 62 Конституції України, застосовуються судами України під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції України)
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі відомостей щодо часу, місця, способу настання обставин цього адміністративного правопорушення, та безпосередньо ролі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, прихожу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до приписів ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів, відповідно до абз. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У контексті справи зазначаю про наступне.
Так, у відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У справі «Барбера, Мессегу і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України»)
З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке поставлено за провину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище (див. постанову ВС КАС у справі №537/2088/17 від 15.05.2019).
Разом з тим, у цій ситуації зібрані матеріали, як докази, уповноваженою на складання протоколу про адміністративні правопорушення, визначеного статтею 255 цього Кодексу, особою, за своєю суттю залишають місце сумнівам, як наслідок, не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на таке.
За частиною 1 статті 130 КУпАП, за якою уповноваженою особою поліції кваліфікуються дії особи, що притягається до адміністративної відповідальності, передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У доданому до протоколу диску як доказ вини ОСОБА_1 працівниками поліції надано 7 відеофайлів, дослідивши у судовому засіданні та оцінивши які, приходжу до висновку, що вони не підтверджують беззаперечно факт того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, і саме тим, який зазначено у протоколі, в стані алкогольного сп'яніння.
Діюче законодавство, в тому числі Правила дорожнього руху, не містить визначення терміну "керування транспортним засобом", але таке визначення було наведено в п.27 Постанови Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів - водіїв, незалежно від того керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
За змістом п. 1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано Указом Президії ВП УРСР № 2614-УПІ від 25.04.1974 - кожний транспортний засіб або склад транспортних засобів, які перебувають у русі, повинні мати водія.
Крім того в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Матеріали, які надішли на розгляду суду, не містять беззаперечних доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом 03.05.2022.
Згідно першого відеофайлу за №20220503185217Х300113 вбачається, що працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про те, що його було зупинено згідно орієнтування на планшет, на що останній одразу заперечує факт зупинення. Останні секунди даного відео фіксують чималу кількість людей, які перебувають в районі місця розташування транспортного засобу, належного ОСОБА_1 , проте жодних пояснень від осіб зібрано не було. Запис закінчуються о 18 год 52 хв.
Наступний файл розпочинається о 18 год 55 хв, працівник поліції повідомляє, що ОСОБА_1 було зупинено за адресою вул. Савчука, 7а. ОСОБА_1 знову заперечує факт свого зупинення працівниками поліції.
На відеозаписі за № 20220503191038Х300113 зафіксовано факт дзвінка та розмова працівника поліції із свідком ОСОБА_7 . Встановлено, що даний дзвінок відбувається о 19 год 07 хв. Свідок повідомляє, що автомобіль марки «Шевроле Авео» заїхав у двір за адресою вул. Шевченка, 106. Свідок також повідомляє, що записав номерний знак автомобіля - НОМЕР_2 чи НОМЕР_3 , і зазначає, що подія відбулась день хвилин 10-15 назад.
Разом з тим, в своїх письмових поясненнях, що додані до протоколу, свідок ОСОБА_7 також повідомляє, що бачив автомобіль з номерним знаком НОМЕР_2 , водій якого перебував в стані алкогольного сп'яніння. І вже зазначає адресу вул. Освіти, 4б.
Отже, автомобіль, що належить ОСОБА_1 має номерний знак НОМЕР_1 , а не НОМЕР_2 , як про те вказує свідок ОСОБА_7 . Колір автомобіля, наявність фішки «таксі» не є ідентифікуючими ознаками, які дають можливість суду стверджувально відповісти, що свідок бачив саме автомобіль ОСОБА_1 .
Ідентифікуючою ознакою в даному випадку є саме держаний номерний знак автомобіля, який свідок зафіксував одразу після виявлення ним адміністративного правопорушення.
Крім того, в телефонній розмові з поліцейським свідок ОСОБА_1 повідомляє, що бачив автомобіль за адресою вул. Шевченка, 106, в письмових поясненнях свідок зазначає, що перебуваючи за адресою вул. Освіти, 4б, а згідно даних протоколу ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння за адресою АДРЕСА_4 .
Крім того, будучи допитаним в судовому засіданні, свідок ОСОБА_7 показав, що номерний знак автомобіля він записав, тому помилки бути не мже і на лінію 102 він передав правильний номер.
На відеофайлі за №20220503195140Х300113 свідок ОСОБА_7 розповідає про обставини, щодо яких він звертався на лінію 102, при цьому не зазначає точної адреси, де він бачив транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Також свідок повідомив, що не бачив коди поїхав автомобіль з двору.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження місця вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Відсутні також і достовірні дані щодо часу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки під час телефонної розмови о 19.07 свідок повідомляє, що подія трапилась хвилин 10-15 назад, далі в ході розмови повідомляє, що це було ближче до 19.00 години, в протоколі зафіксований час вчинення правопорушення як 18 год 40 хв.
Також свідок ОСОБА_7 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, показав, що водія транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_2 він бачив у дворі свого дому о 19 год 10 хв.
На всіх відеозаписах відсутня фіксація факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 03.05.2022.
Таким чином, не є можливим і однозначно констатувати факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тож, із суті адміністративного правопорушення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення, випливає, що особою, яка склала протокол, за відсутності в матеріалах справи в достатньому обсязі належних та допустимих доказів на підтвердження обставин правопорушення, не доведено наявності порушення порядку і безпеки на транспорті внаслідок дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Між тим, уточнювати, відредактовувати протокол суд змоги не має, адже ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про неустановленість факту у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознак складу діяння, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких умов, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, який вказує на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
Керуючись ст. ст. 40-1, 130, 245, 247, 251, 252, 256, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя О.О. Кузнєцова