09 червня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 687/1148/21
Провадження № 22-ц/4820/879/22
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2022 року (суддя Борсук В. О.) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У грудні 2021 року АТ «Акцент-Банк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 30 червня 2018 року ОСОБА_1 шляхом подання анкети-заяви приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки. На підставі вказаного договору відповідачці був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком кредитний договір. Взяті на себе за кредитним договором зобов'язання відповідачка не виконала, у зв'язку з чим станом на 08 листопада 2021 року виникла заборгованість у розмірі 10873,22 грн, з яких: 8348,73 грн - заборгованість за кредитом; 2524,49 грн - заборгованість за процентами.
Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки.
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитом у сумі 8348,73 грн і 1742,90 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
АТ «Акцент-Банк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у позові, в апеляційній скарзі просить його скасувати у цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судом норм матеріального права. Суд не взяв до уваги те, що відповідачка в анкеті-заяві підтвердила своїм підписом факт ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг та зобов'язалася в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Умови кредитування зазначені у паспорті кредиту, який підписаний ОСОБА_1 . Остання користувалася кредитними коштами і позикодавець має право на одержання процентів. Вважає необґрунтованим посилання суду на висновок Верховного Суду у справі № 342/180/17.
Рішення суду у частині задоволення позовних вимог не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що укладення між АТ «Акцент-Банк» і ОСОБА_1 30 червня 2018 року кредитного договору підтверджується письмовою анкетою-заявою позичальника про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. Відповідачка отримала кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок.
За розрахунком позивача станом на 08 листопада 2021 року за договором виникла заборгованість у розмірі 10873,22 грн, з яких: 8348,73 грн - заборгованість за кредитом; 2524,49 грн - заборгованість за процентами.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог, а саме досягнення сторонами згоди щодо умов нарахування процентів. Надані Банком витяги з Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку не містять підпису відповідачки, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір і підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір і підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Правильним є висновок суду першої інстанції, що наданий Банком витяг з Умов та правила надання банківських послуг, складовою яких є Тарифи банку, не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою договору, оскільки не підписаний нею.
Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтовуючи право вимоги Банк посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід'ємну частину укладеного договору.
Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ним при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказаний документ на момент отримання нею кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати процентів та саме в зазначених у ньому розмірах і порядках нарахування.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 умови та правила надання банківських послуг наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до матеріалів справи в анкеті-заяві, яка підписана ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові про стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для стягнення процентів апеляційний суд відхиляє.
Вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, і 3% річних від простроченої суми на підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач не пред'явив.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог (частина 1 статті 13 ЦПК України).
При застосуванні до спірних правовідносин наведених вище норм права суд першої інстанції правильно відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України врахував висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність врахування зазначеного висновку не заслуговують на увагу, оскільки судові рішення у справах ухвалені у подібних правовідносинах.
Не можуть бути прийняті до уваги також доводи апеляційної скарги про підписання відповідачкою паспорта споживчого кредиту та ознайомлення таким чином з умовами кредитування, оскільки паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту і передує укладенню кредитного договору з позичальником.
Паспорт споживчого кредиту містить застереження, що інформація, яка зазначена в паспорті, зберігає чинність та є актуальною лише до 01 липня 2018 року. Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у ньому умов (по картці «Універсальна», чи по картці «Універсальна Gold») були прийняті відповідачкою.
Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» зазначений документ містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
З огляду на викладене паспорт споживчого кредиту не може бути визнаний належним і достатнім доказом на підтвердження обставин погодження сторонами умов кредитування, в тому числі щодо сплати процентів за користування кредитом.
Інші доводи апеляційної скарги АТ «Акцент-Банк» на законність рішення суду не впливають.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 28 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 09 червня 2022 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта