Справа № 607/18715/21Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 33/817/328/22 Доповідач - Тиха І.М.
Категорія - ч. 1 ст. 44-3 КУпАП
09 червня 2022 р. м. Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Тиха І.М. ознайомившись з матеріалами за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Кметика Віталія Ярославовича на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кметик В.Я. просить постанову суду відносно нього скасувати, провадження по справі закрити та поновити строк на апеляційне оскарження.
Обґрунтовує поважність причини пропуску строку апеляційного оскарження тим, що постанова місцевого суду була винесена без участі ОСОБА_1 , а копія оскаржуваної постанови надіслана не була, отримана представником за заявою лише 24 травня 2022 року.
Ознайомившись з апеляційною скаргою та матеріалами адміністративної справи, вважаю, що апеляційну скаргу слід повернути апелянту, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.
Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був належним чином повідомленим про день та час судового розгляду, який відбувся 22 жовтня 2021 року, про що свідчить протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 658737 (а.с.1).
В контексті ч. 2 ст. 294 КУпАП початок перебігу строку оскарження постанови судді у справах про адміністративні правопорушення пов'язаний виключно з датою її винесення.
З матеріалів справи слідує, що апеляційну скаргу було подано після закінчення строку на апеляційне оскарження, а саме, з апеляційною скаргою представник ОСОБА_1 звернувся лише 03 червня 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом процесуального строку більш ніж на 6 місяців.
Доводи апеляційної скарги про те, що копію оскаржуваної постанови представник ОСОБА_1 отримав лише 24 травня 2022 року, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 знав про розгляд справи 22 жовтня 2021 року та повинен був би цікавитись результатом розгляду.
Щодо твердження про те, що копія оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не направлялась, то не заслуговуює на увагу, оскільки згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення постанова була направлена ОСОБА_1 11 листопада 2021 року, однак повернута у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Вважаю, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в своїх рішенням, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, ОСОБА_1 не позбавлений був обов'язку цікавитись щодо того, на якому етапі розгляду перебуває справа відносно нього та результатами такого розгляду, отже нехтування ним своїми процесуальними обов'язками об'єктивними причинами не обумовлено, а тому апеляційний суд вважає такі дії позицією захисту направленою на уникнення від відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення.
Разом з тим, причини пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. За відсутності таких, поновлення процесуального строку буде порушенням принципу юридичної визначеності.
Так, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії", від 09 листопада 2004 року у справі "Науменко проти України", від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України", від 03 квітня 2008 року у справі "Понамарьов проти України", сформульовано висновки щодо застосування елементів принципу юридичної визначеності, відхід від якого можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні причини, які у поданій апеляційній скарзі не наведені.
Причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду слід визнати не поважною, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 294 КУпАП, відповідно до яких строк апеляційного оскарження закінчувався 01 листопада 2021 року та з урахуванням того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, проте не проявив належної зацікавленості в результатах її розгляду та не виявив бажання бути присутнім в судовому засіданні 22 жовтня 2021 року.
За таких обставин слід визнати причину пропуску строку на апеляційне оскарження не поважною та у поновленні цього строку апелянту - відмовити та відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, повернувши апеляційну скаргу особі, яка її подала.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Кметика Віталія Ярославовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП - відмовити.
Апеляційну скаргу повернути апелянту.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Тернопільського І.М. Тиха
апеляційного суду