Справа № 458/68/22 Головуючий у 1 інстанції: Кшик О.І.
Провадження № 33/811/397/22 Доповідач: Белена А. В.
25 травня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі судді Белени А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Турківського районного суду Львівської області від 14.03.2022 року,
встановив :
Постановою судді Турківського районного суду Львівської області від 14.03.2022 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , громадянку України, фізичну особу-підприємця,
визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. без конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 496,20 грн .
Згідно постанови судді першої інстанції, 22.12.2021 близько 15.42 год. в АДРЕСА_2 , фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність, а саме: реалізацію паливно-мастильних матеріалів (бензину) на АЗС контейнерного типу, без дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, чим порушила ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
На дану постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить поновити пропущений строк апеляційного оскарження, скасувати постанову першої інстанції та закрити провадження у справі відносно неї у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Апелянт покликається на те, що строк апеляційного оскарження пропустила через введення воєнного стану в Україні і розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без її участі, копію ухвали вона отримала поштою 31.03.2022, тобто строк пропущено нею з незалежних від неї причин.
Апелянт вважає, що постанова судді є необґрунтованою, яка не відповідає дійсним обставинам справи, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому є незаконною.
Наголошує, що порушення було виявлено 22.12.2021, а протокол щодо неї було складено 21.02.2022 в порушення вимог ч.2 ст. 254 КУпАП. Будь-яких обґрунтувань щодо даного порушення в постанові не зазначено, оскільки не встановлено судом першої інстанції через формальне відношення до справи.
Апелянт звертає увагу, що за адресою вказаною в протоколі в АДРЕСА_2 господарської діяльності вона не здійснює, а здійснює за іншою адресою, але це не було встановлено в суді.
Апелянт зазначає, що протокол серії АПРР18 № 706068 копію якого було вручено їй на підставі ст. 254 КУпАП не відповідає вимогам ч.1 ст. 256 КУпАП оскільки він не заповнений взагалі та не підписаний (додаток до апеляції). Даний протокол не був скерований органу який його скерував в суд. Відтак постанова підлягає скасуванню оскільки винесена з порушенням чинного законодавства.
Крім того слід зазначити, що під час воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється на підставі п.2 ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Дану норму суд першої інстанції проігнорував і відхилив клопотання ОСОБА_1 про перенесення слухання справи та розглянув справу без її участі.
Апелянт була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, однак в судове засідання не прибула з невідомих причин, клопотань по справі не подавала.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Поважність причин пропуску скаржником строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.
Відповідно до ст.7 КУпАП - провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із загальним визначенням поняття адміністративного правопорушення у ст. 9 КУпАП обов'язковою ознакою складу правопорушення, є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення була допущена неповнота з'ясування обставин справи, яка вплинула на правильність прийняття рішення, а викладені в постанові судді висновки щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Допущена судом першої інстанції неповнота з'ясування обставин усунута при розгляді справи апеляційним судом шляхом дослідження доказів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція статті ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Разом з тим, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення у провину ОСОБА_1 поставлено те, що вона, як фізична особа підприємець, 22.12.2021 близько 15.42 год. в АДРЕСА_2 , здійснювала господарську діяльність, а саме: реалізацію паливно-мастильних матеріалів (бензину) на АЗС контейнерного типу, без дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, чим порушила ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про атмосферне повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.
З наведеного вбачається, що жодний з пунктів вказаної статті не містить обов'язку суб'єкта, що здійснюють викиди в атмосферне повітря на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
За змістом статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.
До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп.
Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19 травня 2011 року (п.30 додатку) передбачено необхідність отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні дані про те, що господарська діяльність ОСОБА_1 пов'язана з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в тому числі, не встановлено, до якої групи, як об'єкта викидів, відноситься господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 .
Підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення стала відсутність у ОСОБА_1 дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Разом з тим, статтею 78 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об'єктів.
Із суті вчиненого правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 вбачається, що таке не відповідає об'єктивній стороні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП за якою складено протокол.
Так відповідальність за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу, передбачена ст. 78 КУпАП, натомість протокол відносно ОСОБА_1 складено за ч. 1 ст. 164 КУпАП. Тим більше що право на складання адміністративного протоколу за ст. 78 КУпАП має громадський інспектор з охорони довкілля а не працівники поліції ( ст. 255 КУпАП).
Апеляційні вимоги ОСОБА_1 знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні достатні, належні та допустимі докази, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому постанова підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а провадження у цій справі - закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Відтак постанова судді суду першої інстанції від 14.03.2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Турківвського районного суду Львівської області від 14 березня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА