Дата документу 07.06.2022 Справа № 336/11/22
Єдиний унікальний № 336/11/22 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрюк О.В.
Провадження № 22-ц/807/1507/22 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
07 червня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Дашковської А.В.
секретар: Рикун А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2022 року, якою закрито провадження у справі,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Прокуратури Запорізької області та Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у середині грудня 2018 року за підписом слідчого прокуратури Запорізької області Маханькова Д.Ю. він отримав постанову від 31.10.2018 про закриття кримінального провадження, зареєстрованого у ЄРДР за № 4201708120000126 від 25.10.2017. Вказану постанову він оскаржив до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя та ухвалою слідчого судді від 07.02.2019 постанову було скасована.
Внаслідок прийняття слідчим Маханьковим Д.Ю. неправомірної постанови від 31.10.2018 позивачеві завдано майнових збитків, понесених ним для оплати юридичних послуг за підготовку та подання скарги, у розмірі 1 711,59 грн. та моральної шкоди, яка полягає у перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах через необхідність витрачання додаткових зусиль по відновленню його порушеного права, яку він оцінює в 2 000 грн.
На підставі зазначеного позивач просив стягнути з Державної казначейської служби України на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання 1 711,59 грн. на відшкодування майнової шкоди, 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 2 307 грн. компенсації судових витрат.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2022 року провадження у цивільній справі закрито.
Судове рішення мотивовано тим, що є таке, що набрало законної сили рішення суду по спору між тими ж сторонами про той самий предмет з тих самих підстав.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір, який виник між сторонами, вже був предметом розгляду та є судове рішення, яке набрало законної сили. Апелянт зауважує, що надані прокурором копії судових рішень не містять підписів суддів, а тому не можуть бути доказами наявності такого рішення, яке набрало законної сили. Окрім того, скаржник вважає, що обставини, на які він посилався в даному позові не були предметом судового розгляду взагалі.
У відзиві на апеляційну скаргу Запорізька обласна прокуратура зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - неспроможними.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином: судова повістка про виклик до суду надіслана в його електронний кабінет 23.05.2022 та доставлена того ж дня о 16:23:26; а також засобами поштового зв'язку - повістку про виклик до суду, надіслану 25.05.2022, ОСОБА_1 отримав 03.06.22, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.
Суд визнав причини неявки апелянта у засідання апеляційного суду неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи по суті.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що питання відшкодування шкоди, завданої постановою слідчого прокуратури Запорізької області Маханькова Д.Ю. від 31.10.2018 про закриття кримінального провадження, вже було предметом судового розгляду і судові рішення з цього питання набрали законної сили.
Такі висновки суду першої інстанції є обґрунтованими і відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується позивачем, предметом спору у цій справі є стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України моральної шкоди та майнової шкоди у зв'язку із скасуванням неправомірної, на думку скаржника, постанови слідчого СВ прокуратури Запорізької області від 31.10.2018 про закриття кримінального провадження № 42017081020000126, зареєстрованого 25.10.2017 за ч. 1 ст. 366 КК України.
З матеріалів цієї справи, а також із змісту судових рішень у справах № 336/2538/19, № 336/2465/19 видно, що предмети спору у цих справах є тотожними - моральна та майнова шкода у зв'язку із скасуванням постанови слідчого СВ прокуратури Запорізької області від 31.10.2018 про закриття кримінального провадження № 42017081020000126.
Позовні вимоги позивачем обґрунтовуються в усіх випадках ст. ст. 23, 1167, 1174 ЦК України, а також тим, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.02.2019, вищевказану постанову про закриття кримінального провадження № 42017081020000126 від 31.10.2018 скасовано.
Суб'єктний склад учасників у цій справі № 336/11/22, є аналогічним та відповідає сторонам, які брали участь у справах № 336/2538/19, № 336/2465/19.
Процесуальне законодавство містить імпераьивний припис, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони. підстави та предмет спору, тобто, коли позови збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
Тобто, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Отже, в силу принципу res judicata відшукання стороною, яка повністю або частково програла судовий спір, нового доказу після набуття рішенням законної сили, не повинне тягнути перегляд такого рішення.
Частиною 5 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Тобто, підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
Зазначене узгоджується із висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19).
Враховуюче зазначене, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини у їх сукупності, дійшов обґрунтованого та вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.255 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що обставини у справах № 336/2538/19, № 336/2465/19 не є тотожними та не мають відношення до позову у цій справ, є неспроможними, оскільки спростовуються фактичними обставинами справи, зокрема наявними у справі копіями судових рішень від 29.11.2019 у справі №336/5582/18, від 22.10.2019 у справі №336/2538/19 тощо.
Зокрема, судом у справі № 336/2538/19 встановлено, що «заявляючи вимоги по стягнення 510000 грн. моральної шкоди позивач вказав, що така моральна шкода завдана діями слідчого внаслідок винесення постанови від 31.10.2018 року про закриття кримінального провадження № 42017081020000126. Таке рішення слідчим прийнято без проведення жодних слідчих дій та містить недостовірні відомості»,
У справі № 336/2465/19 судом встановлено, що «позивачем у якості підстави для відшкодування матеріальної та моральної шкоди зазначено рішення та бездіяльність старших слідчих слідчого відділу прокуратури Запорізької області Маханькова Д.Ю. та Тибія В.В., які полягають у винесенні постанов про закриття кримінального провадження № 42017081020000126.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що наявні в матеріалах справи копії судових рішень є неналежними доказами, оскільки не підписані суддею, є також неспроможними.
Додані до справи копії судових рішень, що набрали законної сили, містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, та у відповідності до ст.18 ЦПК України вони є обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян. Відсутність підпису судді на копії судового рішення не скасовує його обов'язковість і преюдицію.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.
Указане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права.
Доводи апеляційної скарги про те, що його позовні вимоги обґрунтовані іншими обставинами, які ще не були предметом судового спору, є неспроможними, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм процесуального і матеріального права.
У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдіиг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №641/1793/17.
На підставі вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 09 червня 2022 року.
Головуючий: І.В. Кочеткова
Судді: А.В. Дашковська
О.М. Кримська