Справа № 682/205/22
Провадження № 2/682/218/2022
26 травня 2022 року
Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючої - судді Маршал І.М.,
секретаря Захарчук С.П.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славута цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення за розпискою. В обґрунтування позову вказував, що 20.10.2020 року відповідач отримав від нього грошові кошти у сумі 10900 грн. під розписку для вирішення власних потреб. Позивач вказує, що відповідачем з моменту написання розписки до дати подачі позову відповідачем не було здійснено жодного платежу. За умовами розписки відповідач зобов'язувався розрахуватися з позивачем 01.07.2021 року. Згідно розписки відповідач зобов'язаний виплачувати штрафні санкції щомісячно, що становить 5% від суми боргу до повного погашення боргу. Порушивши умови договору відповідач накопичив заборгованість перед позивачем. ОСОБА_1 , як на підтвердження факту наявності у відповідача перед ним грошового зобов'язання за договором позики посилається на надану ОСОБА_2 розписку від 20.10.2020 року. Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь борг, отриманих за розпискою.
Позивач в позові просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Згідно ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи.
Так, згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно розписки 20.10.2020 року, складеної відповідачкою ОСОБА_2 , вбачається, що він отримав в борг від позивача ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 10900 грн. та зобов'язувався повернути їх у повному обсязі своєчасно до 01.07.2021 року, а у разі недотримання цього зобов'язання - виплачувати штрафні санкції в розмірі 5 % в місяць, від суми боргу, до повного його погашення.
У правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в Постанові ВСУ від 02.07.2014 року № 6-79цс14, визначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Обставина добровільного та власноручного написання розписки відповідачем сторонами не оспорюється, що не підлягає доказуванню відповідно до ст. 81 ЦПК України.
З наведеного суд дійшов висновку, що розписка була написана відповідачкою для підтвердження факту отримання нею грошової суми та укладення договору позики.
Як визначено в ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, після настання визначених сторонами дати, відповідачка грошові кошти у повному обсязі позивачу у визначений борговим документом строк не повернула, отже свого обов'язку щодо виконання боргових зобов'язань не виконала.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у встановлені строки і боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З розписки відповідача вбачається, що розмір пені, у випадку не виконання основного зобов'язання становить 5 % від суми боргу до повного його погашення.
З розрахунку позивача, який не оспорюється відповідачем, вбачається, що станом на 18.01.2022 року, прострочена заборгованість за основною сумою боргу становить 10900 грн.; плата за користування кредитом 2943 грн. (10900/100%*3%*9 місяців); розмір пені становить 6540 грн. (10900/100*5%*12 місяців); 10900 грн. сума основного боргу + 2943 грн. плата за користування кредитом + 6540 грн. нарахованої пені = 20383 грн.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач до розгляду справи судом не виконав в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, та на користь позивача з відповідача слід стягнути 10900 грн. боргу за борговою розпискою, 2943 грн. боргу за користування кредитом та 6540 грн. пені, а всього 20383 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 992 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 20383,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Славутський міськрайонний суд.
Суддя Маршал І. М.