Справа № 523/2331/22
Провадження №2/523/2832/22
/заочне/
"07" червня 2022 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.
за участю секретаря - Дашковської Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог Служби у справах дітей Одеської міської ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування звернулась до суду з позовною заявою в якій просить відібрати у відповідачки без позбавлення батьківських прав її малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Просить стягнути з відповідачки аліменти на утримання сина в розмірі ј частини заробітку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.01.2022р. до Служби у справах дітей Одеської міської ради надійшло усне повідомлення від відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає родина, в якій виховується малолітня дитина, по відношенню до якої вчиняється фізичне насильство з боку матері. Жінка кидається на свою матір, поводе себе агресивно, має наявні ознаки наркозалежності, не працює. Під час обстеження було з'ясовано, що у вказаній вище квартирі в окремій кімнаті проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з сином, ОСОБА_2 . Працівниками ювенальної поліції та служби у справах дітей було встановлено, що 29.01.2022р. малолітній ОСОБА_2 постраждав внаслідок конфлікту між бабусею та матір'ю дитини, які постійно конфліктують, мати залишає дитину на бабусю, не виконує батьківських обов'язків. У малолітньої дитини 16.01.2022р. був встановлений діагноз: «забита рана чола», а 29.01.2022р. - «забій голови». Під час відвідування родини ОСОБА_3 , дитина перебувала з матір'ю, ОСОБА_1 , яка перебувала з імовірними ознаками наркотичного сп'яніння. На думку позивача перебування дитини разом з матір'ю загрожую її життю та здоров'ю. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді 28.04.2022р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
ІІІ. Позиції сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, направила заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явилась без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи відповідачу належним чином направлявся судовий виклик, як за місцем її реєстрації, так і за місцем ї фактичного проживання.
Представник служби у справах дітей Одеської міської ради направила до суду заяву в якій вважала, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню. Просить провести розгляд справи за їх відсутності.
За письмовою згодою представника позивача та за відсутності відзиву відповідача на позовну заяву справу розглянуто в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280ЦПК України.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини прийшов до наступного висновку.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 його батьками є: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ).
29.01.2022 до Служби у справах дітей Одеської міської ради надійшло усне повідомлення від Відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживає родина, в якій виховується малолітня дитина, по відношенню до якої вчиняється фізичне насильство з боку матері. Жінка кидається на свою матір, поводе себе агресивно, має наявні ознаки наркозалежності, не працює.
Спеціалістами територіального відділу Служби у справах дітей Одеської міської ради у Суворовському районі спільно з інспектором Сектору ювенальної превенції Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області 29.01.2022 було здійснено вихід за вищевказаною адресою.
В результаті обстеження з'ясовано, що у квартирі проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Квартира складається з 2-х житлових кімнат, кухні, ванної кімнати, санвузла, всі комунікації у робочому стані. В помешканні чисто, зроблено сучасний ремонт. ОСОБА_1 з сином, ОСОБА_2 , 2019р.н., займають окрему кімнату, в якій розкидані речи. Дитина має своє ліжечко, візок, у наявності дитяче харчування.
Згідно з актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 29.01.2022, малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.01.2022 та 29.01.2022 постраждав внаслідок конфліктів між бабусею та матір'ю, які постійно конфліктують, мати залишає дитину на бабусю, не виконує батьківські обов'язки. Було надано висновок про те, що проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю, загрожує його життю та здоров'ю.
Відповідно до довідки КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради від 16.01.2022 № 1148 був встановлений діагноз дитини: забита рана чола. Відповідно до довідки КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради від 29.01.2022 № 2120 - діагноз дитини: забій голови.
Згідно з медичною довідкою - Форма № 209/о від 27.01.2022 у малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлено позитивний тест (полімеразна ланцюгова реакція в режимі реального часу) на коронавірус.
На момент відвідування малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився з матір'ю, ОСОБА_1 , яка перебувала з імовірними ознаками наркотичного сп'яніння.
Зі слів бабусі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мати дитини, вживає наркотичні речовини, у неї відбуваються постійні напади агресії.
Відповідно до свідоцтва учасника програми замісної підтримувальної терапії № 732 КНП «Центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД» Одеської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на захисній підтримувальній терапії.
В результаті підтвердженого факту безпосередньої загрози життю та здоров'ю дитини, малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.01.2022 доставлено до КНП «Дитяча міська клінічна лікарня № 3» для проведення медичного обстеження.
Розпорядженням Суворовської райадміністрації ОМР від 01.02.2022 року № 43р малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано до дитячого державного закладу.
На теперішній час малолітній ОСОБА_6 влаштований та перебуває у дитячому закладі на повному державному забезпечені.
Підставою звернення до суду з даним позовом, за твердженням представника позивача, є загроза життю та здоров'ю малолітньому ОСОБА_6 з боку його матері.
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).
Основні підстави для відібрання дитини зазначені у частині першій статті 164 СК України.
Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.
Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності суд виходив із доведеності позивачем факту неналежного піклування про малолітнього ОСОБА_2 з боку його матері, у вигляді періодичного його побиття, тобто жорстокого поводження, що само по собі створює загрозу для його життя і здоров'я. Таке поводження з дитиною вказує на порушення її права та до неповаги до його гідності. При цьому з матеріалів справи убачається, що мати малолітнього фактично самоусунулась від виконання своїх обов'язків з виховання дитини, перебуваючи з ознаками наркотичного сп'яніння влаштовує сварки в присутності дитини.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27 лютого 1991 року, в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Таким чином суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про відібрання дитини від матері без позбавлення її батьківських прав з передачею дитини до державного дитячого закладу, оскільки така міра відповідає найкращим інтересам дитини, так як спрямовано на захист її життя та здоров'я, тому що цього потребували її інтереси, що відповідає цілям, зазначеним у частині другій статті 8 Конвенції про права дитини.
Також суд наголошує, що такий захід, як відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом, направлений на усунення причин та умов, що стали підставою для його застосування. При цьому мати ОСОБА_1 , за умови зміни своєї поведінки та умов проживання, не позбавлена права на повернення дитини до сім'ї, відповідно до ч.3 ст.170 СК України.
Також на підставі ч.4 ст.170 СК України, якою передбачено, що при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину, з ОСОБА_1 слід стягнути аліменти на утримання сина в розмірі ј частки її заробітку (доходу).
VІ. Судові витрати.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру в розмірі 1984,80грн.
Керуючись ст.ст.12,81,141,263 ЦПК України,
Позовні вимоги Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог Служби у справах дітей Одеської міської ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів задовольнити у повному обсязі.
Відібрати у ОСОБА_1 її малолітнього сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок дитини відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банку України», в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, проте не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.02.2022р. до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1984,80грн.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, ЄДРПОУ 26303235, місцезнаходження: м. Одеса, проспект Добровольського, 106
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення складено 07 червня 2022р.
Суддя