1Справа № 335/3064/22 1-кс/335/1409/2022
09 червня 2022 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , подане у кримінальному провадженні № 42022081370000056 від 08.03.2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, одруженого, освіта вища, працюючого водієм рятівником ВАТ Запорізький міжнародний аеропорт, який проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника начальника штабу, у військовому званні «старший лейтенант», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
Старший слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , за погодженням з процесуальним керівником у кримінальному провадженні - начальником Мелітопольського відділу Запорізької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з вищезазначеним клопотання.
Згідно клопотання, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 717 900 грн. У разі внесення застави покласти на підозрюваного відповідні обов'язки передбачені ст. 194 КПК України.
Слідчий у клопотанні вказує, що другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 08.03.2022 року за № 42022081370000056 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 3 від 09.01.2022 року, старшого лейтенанта ОСОБА_5 було призначено на посаду помічника начальника штабу військової частини НОМЕР_1 яка базувалась за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України « Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За наведених обставин, старший лейтенант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Однак, як вказує слідчий у клопотанні, 06.03.2022 року приблизно о 07:00 годин старший лейтенант ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , самовільно, без поважних причин, залишив місце несення служби за адресою: АДРЕСА_1 , свої службові обовязки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 не приймав.
Таким чином, 06.03.2022 року приблизно о 07:00 годин помічник начальника штабу військової частини НОМЕР_1 , старший лейтенант ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем, в порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, перебуваючи в умовах воєнного стану, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, самовільно, покинув розташування військової частини НОМЕР_1 , за місцем несення служби за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, дії військовослужбовця ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
01.06.2022 року у кримінальному провадженні № 42022081370000056 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 та відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, 136, 278 КПК України було вжито заходів для вручення останньому, крім того копія повідомлення про підозру була вручена дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та представнику ВЧ НОМЕР_1 .
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами у їх сукупності.
Слідчий зазначає, що на даний час виникла необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності шляхом: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідка, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 згідно зі ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового слідства та суду;
- незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КПК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії, що зазначені в п.п. 1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України
Як вказує слідчий, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливого тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, у зв'язку з чим, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що останній з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин може переховуватись від органів досудового розслідування.
Окрім того, ОСОБА_5 усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді від 5 до 12 років позбавлення волі, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення, ОСОБА_5 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати на за межі території України або на тимчасово окуповані території України, у зв'язку з цим, у правоохоронних органів фактично не буде можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.
Отже існує ризик того, що ОСОБА_5 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі. Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, на думку слідчого, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх колишніх знайомих по службі тощо. Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Також, слідчий вказує, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, за допомогою інших осіб, або будь-яким іншим способом із застосуванням будь-яких засобів може перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким іншим чином, чим може перешкодити встановленню істини по справі, знищити не вилучені матеріали, речові докази. Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, на думку слідчого, дії підозрюваного ОСОБА_5 , під час вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється свідчать про наявність ризику повторного вчинення кримінальних інших правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення).Таким чином, наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, стороною обвинувачення встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України.
Враховуючи викладене орган досудового розслідування просить слідчого суддю задовольнити клопотання.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою та підтверджується матеріалами клопотання, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні проти клопотання заперечили. Так, підозрюваний пояснив, що дійсно залишив військову частину, оскільки він сприйняв наказ майора як наказ покинути територію військової частини, як виганяли раніше мобілізованих осіб.
Захисник в судовому засіданні зазначив, що не погоджується із підозрою, яка висунута його підзахисному. Так, слідством не перевірено доводи підозрюваного про те, що він не вчиняв дезертирство, у зв'язку з наведеним просить відмовити в задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно положень ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів клопотання другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 08.03.2022 року за № 42022081370000056 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
01.06.2022 року у кримінальному провадженні № 42022081370000056 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 та відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, 136, 278 КПК України було вжито заходів для вручення останньому, крім того копія повідомлення про підозру була вручена дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та представнику ВЧ НОМЕР_1 .
В матеріалах клопотання слідчим наведено достатньо даних які вказують, що дії, описані в клопотанні міг скоїти саме ОСОБА_5 .
Слідчий суддя частково погоджується із доводами слідчого про те, що підозрюваний вчинив протиправні дії, які мають отримати належну правову оцінку, а окрім того дійсно існує ризик того, що підозрюваний може уникати від слідства і суду, оскільки такий не має міцні соціальних зв'язків у м. Запоріжжі та сам визнає, що без відповідного дозволу залишив військову частину.
Інші ризики, зазначені прокурором суд вважає необґрунтовані та є лише припущеннями, що не доводяться жодними доказами.
Суд вважає, що безумовне існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення підозрюваним саме по собі не може бути виправданням для позбавлення особи свободи і продовження тримання її під вартою.
У даному випадку слід враховувати також і правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатись достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом тривалого строку.
Лише правова кваліфікація вчиненого, надана стороною обвинувачення, є недостатнім для цього і навіть наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув'язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адамяк проти Польщі»).
За практикою Європейського суду з прав людини, на судові органи покладається обов'язок забезпечити розумний строк тримання під вартою, при цьому вони повинні розглянути всі факти на користь і проти існування справжньої потреби суспільного інтересу, який, при належному врахуванні принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від норми про повагу до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях стосовно клопотань про звільнення з-під варти (п. 35 Рішення ЄСПЧ у справі «Летельє проти Франції»).
Також згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 08.07.2003 року №14-рп/2003 (справа про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу) сам по собі факт здійснення, навіть, тяжкого злочину не є беззастережною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та обґрунтованість підозри, не можуть бути підставою для обрання підозрюваному такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Більше того, незважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії статті 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості підсудного.
Суд виходить з того, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Таким чином, суд при розгляді питання щодо тримання під вартою не обмежений виключно питанням обрання запобіжного заходу, більш того, зобов'язаний дослідити можливість призначення більш м'яких запобіжних заходів. Клопотання прокурора про необхідність обрання запобіжного захід у вигляді тримання під вартою окрім іншого мотивовано тим, що він намагатиметься уникнути притягнення до кримінальної відповідальності та може переховуватись від органів досудового розслідування, вчинити інше кримінальне правопорушення, буде намагатися впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні.
Проте, чинний КПК покладає на сторону обвинувачення обов'язок довести наявність заявлених ризиків.
В свою чергу, всі обставини провадження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 мають з'ясовуватися судом під час судового розгляду у встановленому законом порядку.
Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Разом з тим, у відповідності до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Отже, виходячи з того, що існує ризик, передбачений ст. 177 КПК України слідчий суддя погоджується із доводами слідчого про необхідність обрання до підозрюваного запобіжного заходу, який буде сприяти виконанню ним процесуальних обов'язків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, обставини призвели до описаних у клопотанні подій, та вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
Відповідно п. 3 абз. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.
Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», розглядаючи подання, суддя з'ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року N 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
З врахуванням наведеного, слідчий суддя не вбачає підстав для обрання підозрюваному найтяжчого запобіжного заходу, а тому йому слід обрати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, який з врахуванням покладених на нього обов'язків відповідатиме меті і завданням запобіжного заходу. А тому клопотання слід задовольнити частково і до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання на строк два місяці із покладенням відповідних обов'язків.
Відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
При розгляді даного клопотання судом враховано також інші обставини, що характеризують особу підозрюваного та стан його здоров'я.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 193, 194, 196, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 строком на строк 2 (два) місяці, тобто до 09.08.2022 року включно обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у тому числі з державами з котрими Україна має міждержавні договори про перетин кордонів за внутрішньодержавними паспортами.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути покладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді підлягає виконанню негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09.06.2022 року.
Повний текст ухвали виготовлено 10.06.2022 року
Слідчий суддя ОСОБА_1