Дата документу 23.05.2022
Справа № 334/1687/22
Провадження № 2-а/334/55/22
про залишення позовної заяви без руху
23 травня 2022 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Філіпова І.М. дослідивши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 2 роти УПП у Запорізькій області старшого лейтенанта поліції про скасування постанови серії ЕАО № 5134385 від 11.12.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, -
До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 2 роти УПП у Запорізькій області старшого лейтенанта поліції про скасування постанови серії ЕАО № 5134385 від 11.12.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху, з огляду на наступне.
Статтею 161 КАС України встановлено перелік документів, що додаються до позовної заяви, зокрема відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до преамбули Закону України Про судовий збір №3674-VI цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Отже, саме Закон України Про судовий збір є спеціальним законом, який визначає порядок сплати та звільнення від сплати судового збору та має пріорітет застосування у даних правовідносинах.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.
Відповідно до положень статей 3, 5 Закону №3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
В той же час, відповідно до статті 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Питання застосування вищенаведених норм закону стало предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 дійшла висновку про те що: "за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону №3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають".
Частиною п'ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем при зверненні до суду заявлено вимогу про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто вимогу немайнового характеру, з якої, відповідно до зазначених вище висновків, необхідно сплачувати судовий збір.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини третьої статті 4 Закону №3674-VІ за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на час звернення позивача до суду складає 992,40 грн.
В той же час, частиною п'ятою статті 4 Закону № 3674 передбачено, що розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на даний час складає 496,20 грн.
При цьому, у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 висловлено правовий висновок про те, що З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб .
Як уже зазначалося, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС).
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2022 року складає 2481 грн.
Враховуючи вищенаведене, за подання позовної заяви позивачу, в даному випадку, належить сплатити судовий збір в розмірі 496,20 грн. (2481 х 0,2).
Однак, в порушення вищевказаних норм, позивачем до позовної заяви не додано ні доказів сплати судового збору, а також не додано документів, які б підтверджували підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зазначені недоліки можуть бути усунуті шляхом надання оригіналу документу (квитанції) про сплату судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону.
Також, суд звертає увагу на те, що позивач оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що, розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 126 КпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Як вбачається із позовної заяви, позивач звернувся з позовом до інспектора роти №2 1 батальйону УПП Запорізькій області про скасування постанови серії ЕАО № 5134385 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Однак, враховуючи вищевказані норми, суд звертає увагу на те, інспектор роти №2 УПП у Запорізькій області, який уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення, не може виступати самостійним відповідачем так як не є суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не додержано п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, зокрема не зазначено ЄДРПОУ належного відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, ч. 2 ст. 286 КАС України передбачає, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Така правова позиція щодо поважності причин пропуску строку неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 320/3307/21, від 19.10.2021 у справі № 380/2968/20, від 21.12.2020 у справі № 580/1020/19.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за порушення правил керування транспортним засобом особою, яка на має відповідних документів та право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження управі керування транспортними засобами отримав 11.12.2021 року. Відтак десятиденний строк звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження цієї постанови закінчився 21.12.2021 року.
Під час подання до суду вказаного позову ОСОБА_1 в обґрунтування поважності причин пропуску цього строку зазначив, що на його утримання перебувала мати ОСОБА_2 1942 року народження, яка зізнала перелому шейки стегна, проте згідно поданих позивачем документів, вказані обставини, щодо травмування ОСОБА_2 мали місце у березні 2022 року.
Разом з тим за змістом п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, на власний розсуд обирає спосіб захисту в разі порушення її прав - чи то шляхом оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), чи в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Зміст наведеної норми дає підстави для висновку, що законом передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
Відтак зазначена позивачем обставина щодо незвернення до суду з даним позовом у визначений законом десятиденний строк носить суб'єктивний характер.
Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 у справі № 463/1221/17.
Також вважаю за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
З урахуванням викладеного доходжу висновку, що позивачем не зазначено поважних причин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. За таких підстав вважаю, що поважність причин пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про оскарження постанови серії ЕАО № 5134385 не доведена належними та допустимим доказами, а тому приходжу до висновку, що такі підстави є неповажними, а строк звернення до суду з даним позовом поновленню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків.
Вразі невиконання вимог суду в строк встановлений суддею позовна заява буде повернута позивачу.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 169 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 2 роти УПП у Запорізькій області старшого лейтенанта поліції про скасування постанови серії ЕАО № 5134385 від 11.12.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП- залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху..
Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду, позовна заява буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Філіпова І. М.