08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 821/1928/17
провадження № К/9901/916/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду у складі судді Морської Г.М. від 16 липня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шевчук А.О., Бойка А.В., Осіпова Ю.В. від 04 грудня 2018 року,
Вступ
1. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачі є засновниками та членами Фермерського господарства «Агро Лада». Позивачі звернулись до відповідача із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю). Відповідач листом відмовило у задоволенні заяв. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивачі звернулись до суду з позовом.
Зважаючи на встановлені обставини, доводи учасників справи, вирішуючи справу, Суду слід даті відповідь на такі питання: чи передбачені Земельним кодексом України підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок, зазначені відповідачем у листі? 2) чи є лист відповідача належним чином оформленим рішенням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмову у його наданні?
Короткий зміст позовних вимог
3. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просили:
- визнати рішення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про відмову, яке викладене у листі від 18 березня 2016 року № П-1762/0-400/6-16-СГ незаконним і безпідставним;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) із земель наданих в оренду ОСОБА_4 площею 59,9521 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельних ділянок у власність членам Фермерського господарства «Агро Лада» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства із земель Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області із земель наданих в оренду ОСОБА_4 площею 59,9521 га, викладену у листі №1762/0-400/6-16-СГ від 18 березня 2016 року.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельних ділянок у власність членам Фермерського господарства «Агро Лада» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства із земель Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області із земель наданих в оренду ОСОБА_4 площею 59,9521 га.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
6. Оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у листі відповідача від 18 березня 2016 року № П-1762/0-400/6-16-СГ, суд дійшов висновку, що вони законом не передбачені, а отже є незаконними.
7. Рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
8. Оскільки відповідач не прийняв наказ, а надіслав позивачам лист, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано форми індивідуального правового акту, у якому має бути викладена відмова у наданні згоди заявникам розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
9. Суд також зазначив що у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою або ні. Безперечно, правомірним у цьому випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин. Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
10. У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно зі статутом Фермерського господарства «Агро Лада» ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є засновниками господарства, решта позивачів є його членами.
13. Відповідно до розділу 6 Статуту Фермерського господарства «Агро Лада» фермерське господарство створене відповідно до законодавства України на земельній ділянці площею 1,8635 га, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 884692та на земельних ділянках загальною площею 59,9521 га на підставі договору оренди землі від 21 листопада 2014 року, посвідчених Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права серії ЕЕН 478329 та серії ЕЕН 478330.
14. Позивачі звертались до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю), на території Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, для ведення фермерського господарства.
15. У листі від 18 березня 2016 року № П-1762/0-400/6-16-СГ Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повідомило позивачів, що договір оренди землі був зареєстрований у листопаді 2014 року строком на 7 років, з метою дотримання вимог раціонального землекористування та наповнення місцевих бюджетів, а тому Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області відмовляє у задоволенні заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельних ділянок у власність громадянам-членам Фермерського господарства «Агро Лада» для ведення фермерського господарства із земель Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, а також відмовляє орендарю у достроковому припиненні договору оренди землі загальною площею 59,9521 га.
16. Листом від 16 червня 2017 року № С-6239/0-1850/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повідомило позивачів, що листом від 18 березня 2016 року № П-1762/0-400/6-СГ вже надано відповідь на відповідні заяви, а перегляд свого рішення відповідач не вважає за доцільне.
17. Не погоджуючись із таким рішенням Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, викладеним у формі листа від 18 березня 2016 року № П-1762/0-400/6-16-СГ, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом.
18. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).
19. Отже, громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному Земельним кодексом України. Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства.
При цьому, статтею 13 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.
20. Відповідач вказує на те, що посилання щодо відсутності дискреційних повноважень у Головного управління є помилковим.
21. Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції вибірково взята до уваги позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2208/17, щодо відсутності дискреційних повноважень, оскільки резолютивною частиною скасовано зобов'язання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов'язано повторно розглянути заяву та вирішити питання про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
22. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 подано відзив на касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, у якому вони просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Релевантні джерела права
23. Статтею 81 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
24. За змістом частин першої - третьої та п'ятої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
25. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 Земельного кодексу України. Відповідно до частини першої цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
26. Частинами четвертою, п'ятою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
27. Відповідно до частини першої статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
28. Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.
29. Відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
30. У Земельному кодексі України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
31. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
32. Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
33. Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної передачі земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
34. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
35. Оцінюючи підстави відмови у наданні дозволу, які наведені у листі відповідача від 18 березня 2016 року № П-1762/0-400/6-16-СГ, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що вони законом не передбачені.
36. Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині сьомій статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
37. Для порівняння, у частині дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.
38. У статті 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
39. Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333.
40. Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
41. Згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
42. Пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
43. Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 року № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15 травня 2013 року № 888/5), наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
44. Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань, у тому числі про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ. А отже, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника. Листи складаються лише у разі надання відповіді на звернення громадян.
45. У межах цього адміністративного спору позивачі звернулись до відповідача із відповідними заявами, за наслідками розгляду яких суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідні управлінські рішення, тоді як останній протиправно направив позивачам відповідь у формі листа.
46. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не ухвалив жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
47. Отже, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.
48. Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
49. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і ухвалення такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, належним способом захисту та відновлення прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.
50. У справі, що розглядається, клопотання позивачів були розглянуті, проте рішення у формі наказу про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не було прийнято.
51. Обставинами справи і висновками суду не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельних ділянок.
52. З огляду на вищенаведене, у цій справі відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.
53. Способом захисту, необхідним для поновлення прав позивачів у цій справі, є саме зобов'язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки з ухваленням відповідного владного рішення.
54. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 806/777/17, від 26 травня 2020 року у справі № 806/2532/16, від 15 вересня 2020 року у справі № 802/2321/17-а.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
55. Відповідно до частин першої третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
56. Враховуючи, що суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосуванню, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області задовольнити частково.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, яка полягає у нездійсненні належного розгляду заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю) із земель наданих в оренду ОСОБА_4 площею 59,9521 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у розмірі земельної частки (паю) із земель наданих в оренду ОСОБА_4 площею 59,9521 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту на території Садівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, за наслідками розгляду видати відповідний наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді Т.Г. Стрелець
В.М. Шарапа