ф
08 червня 2022 року
Київ
справа №990/75/22
адміністративне провадження № П/990/75/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Данилевич Н.А., Мельник-Томенко Ж.М., Мацедонської В.Е.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
19 травня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 )звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до Верховної Ради України (далі - відповідач), в якому просить:
1) відкрити провадження у справі;
2) звільнити від сплати судового збору;
3) справу розглядати за участю позивача;
4) всі обставини з'ясувати у першому судовому засіданні згідно з наданими позивачем доказами;
5) визнати відмову повернення вкладу протиправною дією Держави України та бездіяльністю Верховної Ради України у сфері українського державотворення;
6) зобов'язати Державу Україну відновити становище, яке існувало станом до 01.01.1992 року;
7) виписати строкові ощадні книжки відповідно до страхових рахунків станом на 01.01.1992;
8) відновити всі страхові рахунки до їх реальної вартості відповідно до договору і норми Закону;
9) здійснити відновлення вкладу та його виплату на першу вимогу в строк до одного місяця;
10) зобов'язати Верховну Раду України здійснити конституційний контроль за діяльністю виконавчої влади, що виконує функції держави;
11) у разі невиконання рішення суду з дня наступного відповідно до рішень ЄСПЛ зобов'язати Державу щоденно нараховувати пеню у розмірі 120% річних від найвищої облікової ставки, встановленої Національним банком України, та 3% річних згідно зі статтями 230, 525, 526 Цивільного кодексу України.
12) Забезпечити право на судовий захист згідно з заявленим правом.
26 травня 2022 року ухвалою Верховного Суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення встановлених судом недоліків шляхом подачі уточненої позовної заяви з конкретизацією вимог і викладом обставин, передбачених статтею 160 КАС України, з підтвердженням обставин, якими обґрунтовуються його позовні вимоги, надавши докази порушення його прав та свобод з боку відповідача саме при здійсненні ним функцій органу законодавчої влади відповідно до норм діючого законодавства, а також надати власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав до суду касаційної інстанції.
На виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду позивачем надіслано уточнену позовну заяву, яку зареєстровано у Верховному Суді 02 червня 2022 року.
У вказаній заяві ОСОБА_1 не сформулював та не конкретизував зміст позовних вимог відповідно до статті 266 КАС України, не зазначив, які конкретно правовідносини виникли між ним і Верховною Радою України, в межах яких необхідно поновити його порушені права, свободи чи інтереси, тобто зміст заявлених вимог та їх обґрунтування дають підстави для висновку, що позивач фактично вважає протиправними дії як законодавчої (Верховної Ради України), які стосуються звуження його соціальних прав, порушення норм соціальних законів, які можна усунути шляхом визнання їх незаконним, з подальшим скасуванням та із забезпеченням конституційних гарантій на справедливий суд позачергово, виключно до вимог Конституції України.
Разом з цим, Суд зауважує, що адміністративний позов завжди має індивідуальний характер і спрямований на захист конкретних прав, свобод чи інтересів особи в її правовідносинах з певним суб'єктом владних повноважень.
Тому позовна заява має містити конкретизовані відомості про суб'єкта владних повноважень (Верховної Ради України), який порушив права позивача ОСОБА_1 , вказувати на право, що підлягає захисту та яке порушив відповідач, конкретні обставини чи факти, з якими позивач пов'язує порушення свого права та які утворюють привід для звернення до суду, а також містити такі ж конкретні вимоги до відповідача, які суд має застосувати з метою захисту порушеного права.
Водночас, уточнення, які надіслані ОСОБА_1 на усунення недоліків позовної заяви, не відповідають наведеним вище критеріям, позивачем вдруге викладено загальні обставини та абстрактні міркування з приводу загальних порушень відповідачем норм Конституції України.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, позивачем подано не уточнену позовну заяву, оформлену відповідно до вимог статей 160-161 КАС України, а уточнення мотивувальної частини позовної заяви, повторне викладення тих самих обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги з посиланням тільки на законодавчі акти та їх цитування, якими підтверджені заявлені обставини), Верховний Суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
При цьому Верховний Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/430/19 від 14 серпня 2019 року, де зазначено, що зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту вони мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Крім того, в ухвалі Верховного Суду від 26 травня 2022 року зазначено, що більша частина позовних вимог заявлені до Держави України без зазначення державного органу як суб'єкта владних повноважень, який, на його думку, порушив його права, які Верховним Судом як судом першої інстанції не розглядаються, тому у позові ОСОБА_1 необхідно чітко та конкретно сформулювати зміст позовних вимог окремо до Верховної Ради України, вказати, які акти, дії чи бездіяльність законодавчого органу є протиправними і навести обґрунтування їх протиправності, а також зазначити, які конкретно дії в межах наданих суду повноважень необхідно вчинити для відновлення порушених прав позивача.
Натомість, вимоги ухвали Верховного Суду від 26 травня 2022 року у цій частині також не виконані.
Також позивач, всупереч пункту 11 частини п'ятої статті 160 КАС України, не зазначив власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, що також свідчить про невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Отже, оскільки позивач ОСОБА_1 не виконав вимог ухвали Верховного Суду від 26 травня 2022 року та заявлені позовні вимоги визначені у спосіб, що унеможливлює встановлення їх конкретного змісту та визначення способу відновлення права, за захистом якого звернувся позивач, позовна заява підлягає поверненню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 160, 169, 243, 248, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
2.Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
3.Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді Н.М. Мартинюк
Н.А. Данилевич
Ж.М. Мельник-Томенко
В.Е. Мацедонська