09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 300/6262/21
адміністративне провадження № К/990/12800/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Маланюка Олега Ярославовича на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі № 300/6262/21 за позовом ОСОБА_1 до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною,
25 травня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надіслано засобами поштового зв'язку 20 травня 2022 року).
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною бездіяльність щодо не скасування арешту на кошти, що накладений відділом державної виконавчої служби Богородчанського районного управління юстиції згідно постанови про арешт коштів боржника від 14 квітня 2015 року ВП №46083273; зобов'язати скасувати арешт на кошти, накладений відділом Державної виконавчої служби Богородчанського районного управління юстиції згідно постанови про арешт коштів боржника від 14 квітня 2015 року ВП №46083273.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року, відмовлено в задоволенні позову.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Предметом розгляду даної справи є бездіяльність щодо не скасування арешту на кошти, що накладений відділом державної виконавчої служби Богородчанського районного управління юстиції згідно постанови про арешт коштів боржника від 14 квітня 2015 року ВП №46083273.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, скаржник зазначає, що підставою звернення до суду касаційної інстанції є пункт 1 частини четверта статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду).
Отже, скаржник жодним чином не обґрунтував в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний скаржником спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Аналіз правових норм та обставин справи доводить відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтею 287, статтею 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Маланюка Олега Ярославовича на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі № 300/6262/21 за позовом ОСОБА_1 до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова