08 червня 2022 року справа №200/13561/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року (повне судове рішення складено 15 листопада 2021 року у м. Слов'янську) у справі № 200/13561/21 (суддя в І інстанції суддя Смагар С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач у жовтні 2021 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі Управління, відповідач) про визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у не перерахунку їй пенсії за наявності підтвердженого трудового стажу в період з 1 січня 2008 по березень 2016, коли вона працювала на ЗАТ «Дослідно-виробниче господарство «Центральне» в м. Краснодарі Російської Федерації (довідки про заробітну плату від 09.09.2019 № 438 та 439), протиправною за зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії у зв'язку з підтвердженим трудовим стажем в період з 1 січня 2008 по березень 2016, коли вона працювала на ЗАТ «Дослідно-виробниче господарство «Центральне» в м. Краснодарі Російської Федерації (довідки про заробітну плату від 09.09.2019 № 438 та 439) (а.с. 1-4).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі № 200/13561/21 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльсніть Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не перерахунку позивачу пенсії на підставі довідок про заробітну плату від 9 вересня 2019 року № 438, № 439.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути заяву позивача від 4 жовтня 2019 року про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат (а.с. 83-86).
Відповідач не погодився з таким судовим рішенням, подав пеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно статті 24 Закону України № 1058 до страхового стажу зараховуються ті періоди роботи, протягом яких особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця оплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний внесок.
Крім того, відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 19.07.2019 зарахування до страхового стажу з 01.01.2004 періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, у тому числі періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та врахування заробітної плати за періоди роботи, необхідно здійснювати за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилась трудова діяльність.
Апелянт зазначає, що розмір пенсії позивача буде перераховано після надходження акту превірки заробітної плати за первод з 2008-2016 та підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Справа розглянута поза датою, визначеною в ухвалі суду від 22 грудня 2021 року, з огляду на прийняття Верховною Радою України Законів України «Про правовий режим воєнного стану» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, від 15 березня 2022 року № 2119-IX, від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, від 22 травня 2022 року № 2263-1Х, якими в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і продовжено його до 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Позивач з 14 липня 2019 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі - Закон № 1058).
4 жовтня 2019 року позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії по заробітку за період роботи 2008-2016 у ЗАТ Дослідно-виробничому господарстві «Центральне» м. Краснодар Російської Федерації, згідно наданих довідок про заробітну плату від 09.09.2019 № 438 та № 439 (а.с. 60).
За результатами розгляду даної заяви відповідачем не було прийнято жодного рішення, про що свідчать матеріали справи та матеріали пенсійної справи.
16 липня 2021 року позивач звернулася із заявою № 6671 перерахунок пенсії по заробітку за період роботи 2008-2016 у ЗАТ Дослідно-виробничому господарстві «Центральне» м. Краснодар Російської Федерації, згідно наданої довідки про заробітну плату від 20.07.2018 № 375 (а.с. 58-59).
Листом від 22 вересня 2021 року № 13635-12860/К-15/8-0500/21 відповідач повідомив позивача, що відповідно до вимог частини 3 статті 44 Закону № 1058 та пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із змінами, далі - Порядок № 22-1) управлінням Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі - управління) та Головним управлінням направлені запити від 27 січня 2021 року № 0531-02-10/1997 та від 27 липня 2021 року № 0500-1504-10/42583 до Пенсійного фонду Російської Федерації про необхідність проведення перевірки достовірності підтверджуючих довідок, наданих для призначення пенсії. Станом на 22 вересня 2021 року акт перевірки до Головного управління не надходив. Після надходження акту перевірки буде проведено перерахунок пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058 (а.с. 7).
Матеріали справи містять документи, які свідчать про роботу позивача у період з січня 2008 року по березень 2016 року на ЗАТ «Дослідно-виробниче господарство «Центральне» в місті Краснодарі Російської Федерації, а саме: довідки від 9 вересня 2019 року № 439, № 438 про суму заробітку за період з січня 2008 року по березень 2016 року, довідка від 20 липня 2018 року № 375 про заробітку плату на підприємстві за період з січня 2008 року по березень 2016 року, договори підряду від 4 лютого 2008 року, від 11 грудня 2008 року, від 24 листопада 2009 року, від 16 листопада 2010 року, від 16 січня 2012 року, від 18 вересня 2013 року, від 25 грудня 2014 року, довідки про доходи фізичної особи за 2009 рік, 2010 рік, за 2015 рік, за 2012 рік, за 2013 рік, за 2014 рік, за 2016 рік, лист ЗАТ «Дослідно-виробниче господарство «Центральне» від 9 вересня 2019 року № 440 про те, що позивач дійсно у період з 2008 року по 2016 року працювала на підприємстві ( а.с. 12-32).
Крім того, судом встановлено, що відповідач листами від 27 січня 2021 року та від 27 липня 2021 року звертався до відповідно Пенсійного фонду Російської Федерації із запитом щодо перевірки довідок про заробітну плату від 9 вересня 2019 року № 438, № 439 та підтвердження сплати страхових внесків. З матеріалів справи вбачається, що Пенсійний фонд Російської Федерації станом на час розгляду справи по суті не надав відповіді на запит відповідача (а.с. 8).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти його конституційного права на ссоціальний захист щодо вирішення питань щодо перерахунку пенсії.
Суд апеляційної інстанції частково не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
За нормою статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Стаття 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) окреслює, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Частиною 1 статті 40 Закону України № 1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Приписами частин 1, 2 статті 43 Закону України № 1058-IV визначено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
За унормуванням статті 44 Закону України № 1058-IV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану заяву із документами в порядку передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку № 22-1 та прийняти відповідне рішення щодо перерахунку пенсії або відмови в такому перерахунку. Прийняття такого рішення відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду.
З матеріалів справи слідує, що відповідач рішення не приймав, обмежився листом, який за змістом має тільки роз'яснювальний характер і не є рішенням органу в правовому розумінні цього визначення.
Щодо питання про відсутність підтвердження в довідках про заробітну плату позивача сплати страхових внесків до пенсійного фонду, суд виходить з такого.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Для підтвердження заробітної плати відповідно до підпункту 1 пункту 2.1 Порядку № 22-1 відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Зміст пункту 2.10 Порядку № 22-1 свідчить: довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
В силу положень статті 64 Закону № 1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
В той же час пункт 4.3 Порядку № 22-1 гарантує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні Управління пенсійного фонду України здійснюють призначення та перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює призначає пенсію та вимагають всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
За правилами пункту 4.2 Порядку № 22-1 подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Суд зазначає, що позивачем для перерахунку пенсії при зверненні до відповідача 4 жовтня 2019 року були надані довідки про заробітну плату, видані ЗАТ Дослідно-виробничим господарством «Центральне» м. Краснодар Російської Федерації від 9 вересня 2019 року № 438, № 439. Ці довідки не містять відомостей щодо утримання із доходів позивача коштів для сплати страхових внесків до пенсійного фонду і взагалі за формою не відповідають зразку Довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, який міститься в Додатку 5 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пункт 2.1 розділу ІІ).
За унормуванням ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На даний час діє Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода), відповідно до якої пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають.
Ця угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно, всі держави - учасниці Угоди зобов'язалися захищати права громадян у галузі пенсійного забезпечення, визнавати та виконувати зобов'язання за міжнародними угодами укладеними у цій сфері. Зобов'язання за Угодою стосуються не лише питань призначення пенсій, а й обчислення стажу.
Згідно статті 6 Угоди, для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь- якої з цих держав, а також колишнього СРСР за час до набрання чинності Угодою.
Зарахування до страхового стажу з 01 січня 2004 року періодів роботи на території держав - учасниць Співдружності Незалежних держав, у тому числі періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та врахування заробітної плати за періоди роботи на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилась трудова діяльність.
Обчислення пенсії проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
З матеріалів справи вбачаєтьсґя, що для підтвердження інформації про сплату страхових внесків за позивача «ЗАТ «Дослідно-втробничому господарстві «Центральне» м. Краснодар Російської Федерації до Пенсіного фонду Російської Федерації управлінням були направлені запити від 27.01.2021 та від 27.07.2021.
Тому розмір пенсії позивачу може бути перераховано після надходження акту перевірки заробітної плати за період з 2008 по 2016 роки та підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації.
Суд першої інстанції не врахував дію всіх законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткову безпідставність заявленого позову, через що останній підлягає задоволенню лише в певній частині.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
І відповідачем доведено, що у спірних правовідносинах він частково діяв правомірно.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення у цій справі не відповідає, тому підлягає скасуванню в певній частині.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Згідно частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі № 200/13561/21 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не перерахунку позивачу пенсії на підставі довідок про заробітну плату від 9 вересня 2019 року № 438, № 439.
Прийняти нову постанову.
З абзацу третього резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі № 200/13561/21 виключити слова «з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні».
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплати судового збору у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 8 червня 2022 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді І.В. Сіваченко
Е.Г. Казначеєв