08 червня 2022 року справа №200/6460/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 р. у справі № 200/6460/21 (головуючий І інстанції суддя Дмитрієв В.С.) за позовом представника позивача в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
27.05.2021 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява представника позивача в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) (далі - відповідач), в якій позивач просив визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати їй пенсії з 1 березня 2021; зобов'язати відповідача відновити та здійснювати їй виплату пенсії (а.с. 1-2).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 200/6460/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 40-42).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що підстави припинення та поновлення пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058. Припинення виплати пенсії можливо лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058, перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькі області просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд вважає необхідним замінити відповідача - Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з огляду на наступне.
9 жовтня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 925 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» якою реорганізовані деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зокрема, Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
За приписами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України(далі КАС України) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Судом встановлено, що Великоновосілківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вибуло зі справи внаслідок процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про необхідність заміни Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Справа розглянута поза датою, визначеною в ухвалі суду від 03 лютого 2022 року, з огляду на прийняття Верховною Радою України Законів України «Про правовий режим воєнного стану» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, від 15 березня 2022 року № 2119-IX, від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, від 22 травня 2022 року № 2263-1Х, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і продовжено його до 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є отримувачем пенсії по втраті годувальника, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 5, 7).
Як вбачається з наданих на вимогу суду доказів, до Пенсійного фонду України надійшов запит від 8 грудня 2020 року № КС-12-954029/20 від Державного закладу управління Пенсійного фонду РФ в Советському районі м. Ростов-на-Дону про надіслання пенсійної справи позивача, у якому місце проживання останньої зазначено: м. Ростов-на- Дону, Росія, Ростовська обл. Також вказано про те, що 1 вересня 2020 року позивачем отримано паспорт громадянина Росії та присвоєно страховий номер індивідуального особового рахунку НОМЕР_2 (а.с. 23, зворотній бік).
На виконання вказаного запиту розпорядженням Великоновосілківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 23 лютого 2021 року позивача знято з обліку в зв'язку зі зміною місця проживання. Пенсія виплачена по 28 лютого 2021 року в сумі 7850,63 грн. (а.с. 22 зв.бік).
26 лютого 2021 року Великоновосілківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області направлено макет пенсійної справи позивача за № 914370163946 до Державного закладу управління Пенсійного фонду РФ в Советському районі м. Ростов-на-Дону, що підтверджується супровідним листом № 0575-04-10/3358 (а.с. 22).
На адвокатський запит щодо підстав припинення виплати пенсії позивачу, відповідач листом від 10 квітня 2021 року повідомив, що пенсійну справу за запитом надіслано до Державного закладу управління Пенсійного фонду РФ в Советському районі м. Ростов-на-Дону.
Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058).
За змістом статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Пенсії за статтею 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплачуються за місцем проживання пенсіонера незалежно від реєстрації місця проживання.
22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі Закон № 1706), який згідно його преамбули відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Приписами статті 7 Закону № 1706 передбачено: для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
За унормуванням статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою цієї статті занотовано, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною 3 статті 35 та статті 46 цього Закону.
Положеннями статті 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Стаття 7 Угоди передбачає, що при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія такого ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється.
Як зазначалось вище, виплату пенсії ОСОБА_1 припинено у зв'язку із надходженням запиту про надіслання пенсійної справи від Державного закладу управління Пенсійного фонду РФ в Советському районі м. Ростов-на-Дону, що свідчить про переселення позивача до Російської Федерації.
Також відповідно до запиту виплатної справи Державного закладу управління Пенсійного фонду РФ в Советському районі м. Ростов-на-Дону від 8 грудня 2020 року № 954029/20 позивач зареєстрована на території Волгоградської області Російської Федерації та є громадянкою Росії.
Листом Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради від 16.02.2022 № 29-01-14/1468 підтверджено, що станом на 16.02.2022 ОСОБА_1 на обліку в Єдиній Web-орієнтованій інформаційній технології формування сегмент «Облік ВПО» як внутрішньо переміщена особа на теперішній час не перебуває.
Тому, оскільки позивач виїхала до іншої держави (Російської Федерації), з якою укладена Угода в галузі пенсійного забезпечення, та звернулася до пенсійного органу щодо призначення пенсії, відповідач правомірно припинив виплату їй пенсії та зняв з обліку.
Твердження представника позивача про відсутність визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстав для припинення виплати пенсії, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки саме положеннями статті 4 цього Закону передбачене пріоритетне застосування норм міжнародного договору в сфері пенсійного забезпечення.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відновити виплату пенсії суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що поновлення виплати пенсії позивачу можливо у разі звернення позивача із відповідною заявою, за умови не отримання пенсії на території Російської Федерації.
Зважаючи на обставини справи, суд першої інстанції дійшов правомірного обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
За унормуванням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
І відповідачем доведено, що у спірних правовідносинах він діяв законно.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші протии Україн від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 205, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 р. -залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 р. у справі № 200/6460/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 8 червня 2022 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко