08 червня 2022 року справа №200/10451/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Казначеєв Е.Г., суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 р. у справі № 200/10451/21 (головуючий І інстанції Молочна І.С.) за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» до Східного офісу Держаудитслужби про визнання незаконним та скасування наказу, визнання незаконними дії,-
Державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток» (далі - позивач, ДП «Добропіллявугілля-видобуток») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач, Держаудитслужба), в якому просило: визнати незаконним та скасувати наказ Східного офісу Держаудитслужби від 23.04.2021 №199 «Про початок моніторингу процедур закупівель»; визнати незаконними дії Східного офісу Держаудитслужби щодо проведення моніторингу закупівлі за №UA-2021-02-18-005707-а.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року відмовлено в задоволені позовні вимоги.
Відповідач, не погодившись з рішенням звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не незастосуванні норми закону, які підлягали застосуванню, для прийняття рішення про початок моніторингу процедури закупівлі, а саме ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі». Апелянт наголошує, що Донецька обласна прокуратура не відноситься до органів державної влади, до народних депутатів України, або до органів місцевого самоврядування.
Законодавець чітко застосовує при проведенні публічних закупівлях окремо органи державної влади та правоохоронні органи. Отже, застосовуючи в ч. 2 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» орган державної влади, визначається, як орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади. Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» не зазначено, що підставою для початку моніторингу процедури закупівлі є інформація, отримана від правоохоронних органів, до яких відноситься прокуратура. Також, зі змісту листа № 15/2-266 вих. 21 від 05.04.2021р. Донецької обласної прокуратури, то за результатами вивчення веб-порталу «ProZorro», виявлено можливі порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час переговорної процедури закупівлі. При цьому, п. 2 ч. 2 ст. 8 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» вимагає саме інформацію про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, а не про можливі порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Враховуючи вище викладене, у відповідача були відсутні будь-які підстави для прийняття рішення про початок моніторингу процедури закупівлі.
Також, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме моніторинг проведено щодо закупівлі, однією із сторін якої є ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», отже, результати моніторингу вказаної закупівлі вплинуть на права, інтереси та обов'язки ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», яке не було залучене до участі у цій справі.
Крім того, суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дане судове рішення прийнято колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Донецька обласна прокуратура листом від 05.04.2021 за №15/2-266 вих. 21 звернулась до начальника Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області з проханням розпочати процедуру моніторингу закупівлі гірничого обладнання для оснащення 10-ї північної лави пл. m51 шахти «Добропільська» та до 28.04.2021 надати до Донецької обласної прокуратури висновок про результати моніторингу вказаної закупівлі та дані про усунення порушень законодавства під час моніторингу та наявності підстав для скасування торгів.
Наказом Східного офісу Держаудитслужби від 23.04.2021 №199 «Про початок моніторингу процедур закупівель» відповідно до пункту 2 частини 2 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі», підпункту 13 пункту 10 Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 29.08.2016 №3 (із змінами) вирішено почати моніторинг закупівель відповідно до переліку.
Відповідно до додатку до наказу від 23.04.2021 №199 процедури закупівлі Державного підприємства «Добропіллявугілля-Видобуток» включені до Переліку процедур закупівель, щодо яких здійснюється моніторинг (у тому числі і процедура №UA-2021-02-18-005707-а).
19.05.2021 заступником начальника Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області затверджено висновок про результати моніторингу процедури закупівлі від 18.05.2021 №36 (щодо закупівлі, оприлюдненої за №UA-2021-02-18-005707-а 18.02.2021), яким зафіксовано порушення позивачем вимог чинного законодавства.
Відмовляючи в задоволені вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ та дії Східного офісу Держаудитслужби щодо проведення моніторингу закупівлі за №UA-2021-02-18-005707-а відповідають вимогам закону.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 (далі - Положення), визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю (п.1).
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки державних закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.
На підставі пункту 7 Положення, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» 26 січня 1993 року № 2939-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2939-XII).
Статтею 1 Закону визначено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі орган державного фінансового контролю).
Відповідно до статті 2 Закону №2939, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно до статті 5 Закону, контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перевірка закупівель у замовників проводиться за місцезнаходженням юридичної особи, що перевіряється, чи за місцем розташування об'єкта права власності, щодо якого проводиться перевірка, і полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання замовником законодавства про закупівлі. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки закупівель.
Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII).
Частини 1 статті 1 якого визначено, що моніторинг процедури закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель на всіх стадіях закупівлі з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель(пункт 11).
Моніторинг закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель на всіх стадіях закупівлі з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель (пункт 11).
Учасник процедури закупівлі (далі - учасник) - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, юридична особа (резидент або нерезидент), яка подала тендерну пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі (пункт 35).
Частиною 1 статті 8 Закону № 922 визначено, що моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).
Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Моніторинг процедури закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам частини 4 статті 22 цього Закону.
Моніторинг процедур закупівель здійснюється також щодо процедур закупівель, особливості яких передбачені у законах, що визначені у частинах 8 та 9 статті 3 цього Закону.
За частиною 2 статті 8 зазначеного Закону, рішення про початок моніторингу процедури закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник (або уповноважена керівником особа) за наявності однієї або декількох із таких підстав:
1) дані автоматичних індикаторів ризиків;
2) інформація, отримана від органів державної влади, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель;
3) повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель;
4) виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель;
5) інформація, отримана від громадських об'єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю у сфері публічних закупівель відповідно до статті 7 цього Закону.
Для аналізу даних, що свідчать про ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, може використовуватися: інформація, оприлюднена в електронній системі закупівель; інформація, що міститься в єдиних державних реєстрах; інформація в базах даних, відкритих для доступу центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
За частиною 3 статті 8 Закону, повідомлення про прийняття рішення про початок моніторингу процедури закупівлі орган державного фінансового контролю оприлюднює в електронній системі закупівель протягом двох робочих днів з дня прийняття такого рішення із зазначенням унікального номера оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєного електронною системою закупівель, та/або унікального номера повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі, а також опису підстав для здійснення моніторингу процедури закупівлі.
Повідомлення про початок моніторингу процедури закупівлі не зупиняє проведення процедур закупівель, визначених цим Законом.
Отже, для аналізу даних, що свідчать про ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, може використовуватися, зокрема: інформація, отримана від органів державної влади, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.
Однак, чинним законодавство чітко не визначено, які саме обставини можуть бути розцінені органом державного фінансового контролю, як ознака порушення у сфері публічних закупівель.
Матеріали справи свідчать, що підставою для здійснення відповідачем моніторингу закупівлі за №UA-2021-02-18-005707-а став лист Донецької обласної прокуратури від 05.04.2021 за №15/2-266 вих. 21 від 05.04.2021 до начальника Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області, в якому прокуратура посилалась на приписи статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Відповідно до даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Донецька обласна прокуратура за своєю організаційно-правовою формою є державною організацією, основний вид діяльності 84.23: діяльність у сфері юстиції та правосуддя.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України врегульовано Законом України «Про прокуратуру».
Згідно статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Однією з функцій, що покладаються на прокуратуру є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом України «Про прокуратуру».
Положення статті 23 Закону № 1697-VII регулює представництво інтересів громадянина або держави в суді.
Вказана норма визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Отже, отримана відповідачем інформація (лист прокуратури) стала підставою для прийняття наказу «Про початок моніторингу», а предметом моніторингу стала оголошена позивачем процедура закупівлі.
Відтак, отримавши лист прокуратури, який є інформацією, що надійшла від органу державної влади про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, відповідач правомірно прийняв наказ, адже така інформація в силу п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону № 922-VIII вважається підставою для проведення моніторингу.
Крім того, як зазначалось, положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» не визначено ані форму самого звернення, яке може бути підставою для проведення моніторингу, ані вимог щодо інформації, яка повинна бути відображена у такому зверненні.
Відтак, суд першої інструкції дійшов вірного висновку, що отримавши звернення прокуратури, відповідач цілком обґрунтованого прийняв рішення про початок проведення моніторингу.
Крім того, за результатами проведеного моніторингу, відповідачем оприлюднено висновок про результати моніторингу закупівлі.
За положенням частини 6 статті 8 Закону № 922, за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.
Відповідно до частини 10 статті 8 Закону, у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду. Замовник зазначає в електронній системі закупівель про відкриття провадження у справі протягом наступного робочого дня з дня отримання інформації про відкриття такого провадження та номер такого провадження.
За положенням частини 15, 16 статті 8 Закону, у разі оскарження в судовому порядку рішення органу оскарження рішення про початок моніторингу процедури закупівлі не приймається щодо тих порушень, обставин, підстав, які були або є предметом судового розгляду.
У разі наявності підстав, визначених частиною 2 цієї статті, що містять ознаки порушень та які не були предметом розгляду органом оскарження та/або оскарження у судовому порядку рішення органу оскарження, рішення про початок моніторингу процедури закупівлі щодо інших ознак порушень приймається після оприлюднення рішення органу оскарження в електронній системі закупівель у порядку, встановленому статтею 18 цього Закону, або після набрання рішенням суду законної сили.
Так, Порядком заповнення форми висновку про результати моніторингу закупівлі, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 23.04.2018р. №86, (надалі Порядок №86) визначено порядок заповнення форми висновку про результати моніторингу закупівлі
Пунктами 3-6 Порядку №86 передбачено, що висновок складається у формі електронного документа та заповнюється відповідно до встановленої форми висновку про результати моніторингу закупівлі в електронній системі закупівель.
Після заповнення форми висновку висновок вивантажується з електронної системи закупівель у візуальну форму у форматі текстового редактора для його підписання та затвердження.
Висновок підписується та затверджується накладанням електронного підпису з дотриманням вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Для оприлюднення підписаний та затверджений висновок завантажується в електронну систему закупівель, на форму висновку накладається електронний підпис посадової особи органу державного фінансового контролю, яка здійснила моніторинг закупівлі.
Аналіз вищезазначених положень законодавства свідчить, що після прийняття органом державного фінансового контролю рішення про початок моніторингу процедури закупівлі за результатами такого моніторингу орган складає та підписує висновок, який може бути предметом судового оскарження. При цьому, положення законодавства допускають оскарження підстав, визначених частиною 2 статті 8 Закону.
Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі N 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року N 9-рп/2008 в справі N 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, у разі якщо органом проведено моніторинг на підставі наказу про його проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права особи, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними висновку, прийнятого за наслідками такого моніторингу.
Щодо посилання на прийняття рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме результати моніторингу вказаної закупівлі вплинуть на права, інтереси та обов'язки ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», яке не було залучене до участі у цій справі, суд зазначає, що вказана особа не є «замовником» щодо якого було винесено спірний наказ, а позивач не оскаржував висновок прийнятий за результатами проведеного моніторингу, який і може створювати певні наслідки для ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».
Стосовно посилання апелянта на безпідставний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, суд зазначає, що ч.4 ст. 12 КАС України визначає виключний перелік справ які розглядаються за правилами загального позовного провадження, до яких спір у вказаній справі не відноситься.
При цьому, за положенням ч.2 ст.12 КАС України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. За положенням п. 10 ч.6 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Отже, до справ незначеної складності можуть бути віднесено будь-яку справу на розсуд суду, окрім тих які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
На підставі викладено, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 р. у справі № 200/10451/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 08 червня 2022 року.
Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв
Судді І.В. Геращенко
І.Д. Компанієць