09 червня 2022 року Чернігів Справа № 620/13866/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області щодо ненадання запитуваної інформації на запит на інформацію від 05.05.2021;
- зобов'язати відповідача надати позивачу запитувані документи та інформацію, шляхом надсилання на електронну адресу, зазначену у запиті, разом з усіма додатками у повному обсязі та у хронологічному порядку у відповідності до кожного поставленого питання у запиті;
- зобов'язати уповноважених осіб Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області надати звіт про виконання рішення суду протягом п'яти робочих днів після його отримання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача із запитом на інформацію від 05.05.2021, який було отримано відповідачем 17.05.2021. Проте, листом від 25.05.2021 відповідач повідомив позивача, що за виготовлення копій документів в кількості 520 сторінок необхідно сплатити 2360,80 грн., та вказав на наявність у запитуваних документах конфіденційної інформації та персональних даних службових осіб, що на думку позивача є протиправним, та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, порушує його право на отримання інформації. Також зазначає, що при наданні інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Відповідачем подано відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки на запит позивача було надано відповідь, в якій повідомлено про розмір фактичних витрат на копіювання, друк та сканування документів. Також надано перші 10 сторінок запитуваних документів безкоштовно та повідомлено, що решта запитуваних документів будуть надані протягом трьох днів після підтвердження факту оплати надісланого рахунку.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій звернув увагу, що сканування документів не є способом виготовлення копій документів, тому не може бути віднесено до процесу копіювання або друку. Крім того, стверджує, що запит відповідач отримав 17.05.2021, а відповідь направлена лише 25.05.2021, тим самим порушено його право на отримання відповіді своєчасно.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач звернувся до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області з запитом на інформацію від 05.05.2021 (а.с. 32-33), в якому просив:
- надати, належним чином засвідчені копії рішень, разом з додатками до них, які ухвалювались Плисківською сільською радою на сесії від 02.03.2021;
- надати, належним чином засвідчені копії документів, разом з додатками до них, відносно результатів поіменного голосування по рішенням Плисківської сільської ради на сесії від 02.03.2021;
- надати, належним чином засвідчену копію протоколу, разом з додатками до нього, сесії Плисківської сільської ради від 02.03.2021;
- надати, належним чином засвідчені копії рішень, разом з додатками до них, які ухвалювались Плисківською сільською радою на сесії від 02.03.2021;
- надати, належним чином засвідчені копії документів, щодо рішень, які ухвалювались Плисківською сільською радою на сесії від 02.03.2021, про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, разом з зазначенням інформації про прізвища, ім'я, по батькові фізичних осіб, з зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, з наданням копій відповідних правових актів, договорів, заяв, але не обмежуючись;
- надати, належним чином засвідчені копії документів, про розпорядження бюджетними коштами за 2020 рік Плисківською сільською радою, а саме, але не обмежуючись: 1) текст бюджету, рішення про його затвердження; 2) розпис бюджету, кошторис бюджетної установи; 3) паспорт бюджетної програми та звіт про її виконання; 4) інформацію про залишки бюджетних коштів; 5) інформацію про видатки з резервного фонду бюджету; 6) звіти про виконання бюджету; 7) пояснювальну записку до бюджету; 8) інформація про виконання бюджетних зобов'язань, зокрема: a) виплату субсидій, допомоги, пільг, компенсацій громадянам з бюджету; b) видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), у тому числі видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу тощо; c) витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу; 7) надати, належним чином засвідчені копії документів, про розпорядження бюджетними коштами за 2021 рік Плисківською сільською радою, а саме, але не обмежуючись: 1) текст бюджету, рішення про його затвердження; 2) розпис бюджету, кошторис бюджетної установи; 3) паспорт бюджетної програми та звіт про її виконання; 4) інформацію про залишки бюджетних коштів); 5) інформацію про видатки з резервного фонду бюджету; 6) звіти про виконання бюджету; 7) пояснювальну записку до бюджету; 8) інформація про виконання бюджетних зобов'язань, зокрема: а) виплату субсидій, допомоги, пільг, компенсацій громадянам з бюджету; b) видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), у тому числі видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу тощо; с) витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу.
Відповідь просив надати письмово листом за вказаною у запиті адресою, а якщо відповідь займає більше ніж 10 аркушів двостороннього друку, то 10 аркушів двостороннього друку направити листом за вказаною у запиті адресою, а решту, запитуваної інформації та додатків до неї, на електрону адресу tr10@i.ua.
Листом від 21.05.2021 № 346 відповідач надав відповідь на запит позивача, до якого долучив копії перших 10 сторінок запитуваних документів та повідомлення про розмір фактичних витрат на копіювання, друк або сканування документів (а.с. 36-37, 38).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5 Закону № 2939-VI).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
З аналізу чинного законодавства слідує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний надати запитувану інформацію у разі, якщо він є розпорядником такої інформації.
Частиною першою статті 14 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно частин першої, другої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Частинами першою-третьою статті 21 Закону № 2939-VI визначено, що інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
З буквального тлумачення положень частини другої статті 21 Закону № 2939-VI випливає, що у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з копіюванням документів понад встановлений обсяг. Тобто, копії десяти сторінок документу надаються безкоштовно.
Конституційний Суд України в ухвалі від 25.06.2013 № 29-у/2013, якою відмовив у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої, третьої статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначив, що положення частини другої статті 21 Закону викладені чітко, зрозуміло і передбачають відшкодування запитувачем фактичних витрат на копіювання та друк документів понад встановлену Законом кількість сторінок, а тому не потребують офіційної інтерпретації.
Рішенням Плисківської сільської ради від 24.09.2019 № 786-26/VII було затверджено Порядок відшкодування фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на публічну інформацію, розпорядником яких є Плисківська сільська рада та її виконавчі органи, яким встановлено, зокрема, що за копіювання (сканування) або друк копій документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) має бути внесено плату в розмірі 0,2 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки.
При цьому, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом понад 10 сторінок, запитувач відшкодовує фактичні витрати на копіювання та друк у затверджених розмірах, починаючи з 11 сторінки включно.
Суд зазначає, що визначений розпорядником інформації розмір витрат на копіювання, друк або сканування документів знаходиться в межах граничних норм встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» від 13.07.2011 № 740.
За таких обставин, суд вважає, що 10 перших сторінок у відповідь на запит про надання публічної інформацію правомірно були надані відповідачем безкоштовно, та здійснено розрахунок відшкодування позивачем фактичних витрат на копіювання і друк документів.
Посилання позивача, що виставлення йому рахунку на оплату відшкодування витрат, пов'язаних з копіюванням та друком документів за 520 сторінок, тобто всього об'єму запитуваної інформації суперечить положенням Закону № 2939-VI, не заслуговують на увагу, оскільки 10 сторінок запитуваної інформації надіслані позивачу безкоштовно, тоді як відшкодування фактичних витрат на копіювання і друк документів розраховано позивачу з одинадцятої сторінки.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2020 у справі № 818/40/17.
Доводи позивача про те, що запитувана інформація становить суспільний інтерес, у зв'язку з чим при наданні такої інформації плата за копіювання та друк не стягується, суд не приймає до уваги, з огляду на таке.
Суспільний інтерес - гнучке поняття, яке змінюється з часом і залежно від обставин конкретної справи.
Поняття суспільного інтересу частково розкривається в статті 29 Закону України «Про інформацію» у якій міститься перелік інформації, яка становить предмет суспільного інтересу, і, таким чином, є суспільно необхідною. Цей перелік не є вичерпним і включає інформацію, яка: свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб.
З запиту на інформацію від 05.05.2021 вбачається, що позивач при зверненні до відповідача не мотивував запитувану інформацію суспільним інтересом та не зазначав, в чому саме полягає суспільний інтерес до такої інформації, як і не вказував чи буде сприяти отримання такої інформації реалізації функції позивача зі сприяння публічній дискусії з питань, що хвилюють суспільство.
У відповідності до частини п'ятої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити, зокрема, ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є, загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо, підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Отже, законодавець передбачив як одну із вимог до запиту на публічну інформацію зазначення у ньому поштової адреси або адреси електронної пошти.
Як свідчить зміст запиту на інформацію від 05.05.2021 у ньому запитувач зазначив і поштову, і електронну адресу, на які просив надіслати запитувану інформацію та копії запитуваних документів.
У пункті 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29.09.2016 № 10 роз'яснено, що частиною п'ятою статті 19 Закону № 2939-VІ, зокрема, передбачено можливість зазначення у запиті лише електронної адреси. Це свідчить про можливість обрання виключно електронної форми листування з розпорядником інформації і, відповідно, отримання відповіді на запит тільки на електронну адресу. У разі якщо запитувач просить надати відповідь на електронну адресу, розпорядник інформації повинен з дотриманням вимог діловодства оформити лист-відповідь (поставити підпис, указати посаду, дату і номер реєстрації листа) та надіслати його у сканованому вигляді на електронну адресу запитувача.
В свою чергу в пункті 11.2 вказаної постанови Пленуму йдеться про те, що аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону України «Про інформацію» свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну. У разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена.
Відтак, особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну. При цьому, запитувач має право обрати виключно електронну форму листування з розпорядником інформації, а тому в такому разі правомірно очікувати надіслання відповіді на запит лише на електронну адресу у сканованому вигляді за умови наявності для цього технічної можливості у розпорядника інформації.
Проте, позивач просив надати інформацію на його запит і на поштову адресу, і на електронну адресу, чим визначив два окремих способи отримання інформації, що запитувалася, тому розпорядник вправі на власний розсуд обрати один із них для надання такої.
Надання інформації альтернативно у письмовій або в електронній формі є допустимим та узгоджується із приписами частини п'ятої статті 19 Закону № 2939-VІ.
Тому, у разі зазначення в запиті одразу двох форм (способів) отримання інформації, позивач тим самим надає відповідачу можливість вибору способу листування із ним як запитувачем інформації.
Отже, доводи позивача щодо невиконання відповідачем вимог запиту в частині, що стосується надання інформації на електронну адресу позивача, є безпідставними.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
За встановленими обставинами, запит на отримання публічної інформації від 05.05.2021 надійшов до відповідача 17.05.2021, а розглянутий відповідачем 21.04.2021.
Однак, зазначена відповідь направлена відповідачем на адресу позивача лише 25.05.2021, про що свідчить копія фіскального чеку.
При вказаних обставинах, суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем був порушений порядок надання відповіді на інформаційний запит, а саме, запитувана інформація була надана не у п'ятиденний строк, який встановлений частиною першою статті 20 Закону № 2939-VІ.
Враховуючи викладене, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання позивачу відповіді на запит від 05.05.2021.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Щодо прохання позивача зобов'язати уповноважених осіб відповідача надати звіт про виконання судового рішення, суд звертає увагу на наступне.
Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд не вбачає підстав для застосування судового контролю, оскільки рішення суду не передбачає заходів примусового його виконання.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частин четвертої та п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В силу частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду: копію договору про надання правничої допомоги від 05.01.2021; копію додаткової угоди № 2 від 10.06.2021 до договору про надання правничої допомоги від 05.01.2021; копію акту здачі-приймання наданої правової допомоги від 19.11.2021, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії № 4633; квитанцію на суму 2500,00 грн.
Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 5000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною в частині часу їх виконання (35 год.). Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».
Даний спір не потребував значних затрат часу, який заявлений позивачем, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, зокрема, в частині ознайомлення з документами, підготовки та подання до суду позовної заяви, підготовки та подання клопотання про витребування доказів.
Враховуючи наведене, визначаючись із обґрунтованістю заявлених витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є не співмірна з обсягом виконаних робіт та витраченим часом.
Крім того, суд наголошує, що передача процесуальних документів клієнту, надання консультацій стосовно захисту інтересів клієнта не пов'язано із наданням адвокатом правової допомоги у суді, а тому вартість цих послуг не може бути компенсована позивачу в порядку розподілу судових витрат.
Також позовна заява не містить вимоги про стягнення моральної шкоди, про що заначено в акті здачі-приймання наданої правової допомоги від 19.11.2021.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, виходячи із конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн., судового збору у розмірі 302,66 грн. та комісії банку в розмірі 18,53 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (вул. Незалежності, буд. 33, с. Плиски, Борзнянський район, Чернігівська область, 16453) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання ОСОБА_1 відповіді на запит від 05.05.2021.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн., судовий збір у розмірі 302,66 грн. та комісію банку в розмірі 18,53 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09.06.2022.
Суддя В.О. Непочатих