09 червня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/2106/22-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову,
08 червня 2022 року до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову до пред'явлення позову.
В обґрунтування заяви зазначено таке.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належать на праві спільної часткової власності будівля торгового комплексу літ. А загальною площею 1061,3 кв.м., намет літ. Б, намет літ. В, огорожа №1-4, замощення І, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
24 листопада 2021 головним спеціалістом-інспектором з благоустрою інспекції з благоустрою управляння порядку та контролю за благоустроєм Чернівецької міської ради видано припис ОСОБА_1 , яким зобов'язано останню у строк до 24 грудня 2021 року оформити відповідні дозвільні документи (паспорта прив'язки) або демонтувати самовільно встановлену малу архітектурну форму за адресою АДРЕСА_1 на орендованій земельній ділянці.
На виконання зазначеного припису ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , звернулись до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради із заявою про оформлення паспорту прив'язки разом із відповідними ескізними проектами.
Листом від 22 грудня 2021 року №КО-3291/0-24/01 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради повідомив, що заявники будуть повідомлені про результат розгляду наших заяв після перевірки відповідності намірів щодо місця розташування тимчасової споруди містобудівній документації, будівельним нормам.
Станом на день подання цієї заяви про забезпечення позову заявники не отримували рішення Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про відмову щодо реалізації намірів розміщення тимчасової споруди.
Разом з тим, у кінці травня 2022 року при вході в торгові павільйони за адресою АДРЕСА_1 заявниця виявила повідомлення, з якого слідує, що МАФи підлягають демонтажу відповідно до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 лютого 2021 року №112/4. Тому Управління порядку та контролю за благоустроєм міської ради пропонує провести демонтаж власними силами до 01 травня 2022 року . У разі невиконання буде проведено демонтаж у відповідності до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №387/12 від 16 липня 2019 року силами КП "МіськШЕП" з подальшим відшкодуванням витрат на демонтаж.
У заяві вказано, що із зазначеним рішенням виконкому ОСОБА_1 не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з приводу чого готує подачу позовної заяви.
Також у заяві зазначено, що на думку заявника, є очевидно протиправним рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 лютого 2022 року №112/4 в частині демонтажу двох тимчасових споруд по АДРЕСА_1 .
Тому, ОСОБА_1 просить суд заборонити Виконавчому комітету Чернівецької міської ради (самостійно чи із залученням третіх осіб) проводити дії по демонтажу належних їй тимчасових споруд, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши додані до неї матеріали, суд зазначити таке.
Питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150-158).
Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частини першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, які суд враховує в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз змісту поданої до пред'явлення позову заяви про забезпечення позову дає підстави для висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити:
1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи;
2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;
3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Отже, заявником не наведено підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Твердження, викладені в обґрунтування поданої заяви про демонтаж тимчасових споруд ґрунтуються виключно на припущеннях заявниці.
Нею не надано належних та достовірних доказів учинення (або ж реального наміру в найближчий час такого учинення) Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради (самостійно чи із залученням третіх осіб) дій по демонтажу належних ОСОБА_1 тимчасових споруд, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .
Застосування судом обраного заявником заходу забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах заявника про ймовірність порушення у майбутньому його прав та інтересів оскаржуваним у майбутньому рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 лютого 2022 року №112/4 "Про демонтаж тимчасових споруд встановлених без дозвільних документів".
Наведене в сукупності із неподанням до адміністративного суду позовної заяви, спрямованої на вирішення конкретного та чітко визначеного публічно-правого спору, свідчить про передчасність заяви ОСОБА_1 забезпечення позову, що також унеможливлює суд прийняти рішення щодо вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявниця.
При цьому суд критично оцінює твердження у заяві про те, що демонтаж тимчасових споруд може відбутися у будь-який час, що зумовлює звернення до суду із цією заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, для підготовки та подання якого потрібен деякий час, оскільки із системи «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається неодноразове протягом квітня-травня 2022 року звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду із заявами про забезпечення позову у тих самих правовідносинах та з тих самих підстав, про які наведено у даній заяві.
Так, ухвалами Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року (№600/1771/22а), від 04 травня 2022 року (№600/1804/22а), від 09 травня 2022 року (№600/1829/22а) заяву про забезпечення позову повернуто заявникам без розгляду, а ухвалою від 16 травня 2022 року (№600/1880/22а) у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23.02.2022 №112/4 "Про демонтаж тимчасових споруд встановлених без дозвільних документів" у частині демонтажу двох тимчасових споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено.
Доводи поданої заяви про наявність очевидних ознак протиправності рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 лютого 2022 року №112/4 в частині демонтажу двох тимчасових споруд по АДРЕСА_1 як підстава для забезпечення позову суд оцінює критично та вважає їх передчасними, оскільки наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що в даному випадку є неприпустимим та порушуватиме такі визначальні принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Варто наголосити, що порушене право заявника-позивача, про яке указано у цій заяві, буде відновлене з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.
Крім цього, приходячи до висновку про необґрунтованість та безпідставність поданої заяви, суд також виходить з того, що обраний заявницею вид забезпечення позову (шляхом заборони Виконавчому комітету Чернівецької міської ради (самостійно чи із залученням третіх осіб) проводити дії по демонтажу належних їй тимчасових споруд, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 ) не узгоджується із предметом майбутнього позову, яким, як указано в заяві, буде рішення суб'єкта владних повноважень (рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23 лютого 2022 року №112/4), а не оскарження дій суб'єкта владних повноважень, відносно яких подано заяву.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.П. Лелюк