08 червня 2022 року м. Рівне №460/18124/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.В. Поліщук, розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, за змістом якого просив суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача: періоду проходження військової служби в м. Ленінськ Казахської РСР з 01.01.1988 по 27.12.1989 на пільгових умовах - один місяць служби за півтора при зверненні із заявами про призначення пенсії за віком від 23.04.2021 та від 07.07.2021; періоду роботи з 01.01.2021 по 09.06.2021 на ТзОВ «Пласт-3000» при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком від 10.06.2021;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди: проходження військової служби в м. Ленінськ Казахської РСР з 01.01.1988 по 27.12.1989 на пільгових умовах, а саме з розрахунку один місяць служби за півтора; роботи з 01.01.2021 по 09.06.2021 на ТзОВ «Пласт-3000» при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком від 10.06.2021;
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на підставі заяви про призначення пенсії від 10.06.2021;
зобов'язати відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії від 10.06.2021 та документи, додані позивачем до неї та прийняти рішення про призначення пенсії за віком з 10.06.2021.
Стислий виклад позицій сторін.
За змістом позовної заяви, вимоги обґрунтовані тим, що позивач 20.02.2021 досягнув 60 річного віку та набув право на звернення за призначенням пенсії за віком. Позивач вказав, що 23.04.2021, 10.06.2021 та 07.07.2021 він звертався до відповідача із заявами про призначення пенсії, за результатами розгляду яких листами Пенсійного органу відмовлено в призначенні пенсії з тих підстав, що у ОСОБА_1 не достатньо страхового стажу. При цьому до загального страхового стажу, на думку позивача, протиправно не було зараховано період проходження військової служби з 01.01.1988 по 27.12.1989 у пільговому обчисленні з розрахунку один місяць служби за півтора, а також період роботи з 01.01.2021 по 09.06.2021 на ТзОВ «Пласт-300».
Позивач стверджує, що видані Острозьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки підтверджують його право на пільги при розрахунку страхового стажу для призначення пенсії за службу в місцевостях СРСР з небезпечними погодними умовами - один місяць служби за півтора. Окрім цього, на думку позивача відповідач мав зарахувати весь період його роботи з 01.01.2021 по 09.06.2021 до страхового стажу незалежно від наявності чи відсутності сплачених за нього роботодавцем внесків, оскільки наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.
Згідно з відзивом на позовну заяву, відповідач позов не визнає. Свої заперечення проти вимог позивача обґрунтовує тим, що для призначення пенсії в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 після досягнення 60 річного віку особа повинна мати страховий стаж не менше 28 років.
Вказав, що зарахування на пільгових умовах окремих періодів служби можливе лише при обчисленні вислуги років для призначення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам військовослужбовцям надстрокової служби. Разом з тим, позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому, підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду проходження військової служби на пільгових умовах (один місяць служби за півтора) для призначення пенсії відповідно до цього Закону немає. Також відповідач вказав, що період роботи після 01.01.2004 зараховується до страхового стажу на підставі відомостей персоніфікованого обліку. Страховий стаж позивача зарахований по 31.03.2021 відповідно до відомостей персоніфікованого обліку та складає 27 років 27 днів, а відтак, підстави для призначення пенсії за віком відсутні. З тих підстав відповідач просив в позові відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Заяви, клопотання учасників справи.
Заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 31.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до вимог статті 263 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після досягнення 60 річного віку 10.06.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду такої заяви відповідач листом від 25.06.2021 №1700-0209-8/27145 відмовив в призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу 28 років. Як встановив відповідач, страховий стаж позивача становить 27 років 9 місяців 26 днів (а.с.48).
Листом відповідача від 03.08.2021 №7046-6462/Н-02/8-1700/21 позивача повідомлено, що період проходження військової служби з 01.01.1988 по 27.12.1989 у кратному обчисленні з розрахунку місяць служби за півтора може бути зараховано виключно при призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Тому, відсутні підстави для зарахування вказаного періоду проходження військової служби до страхового стажу на пільгових умовах, оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також відповідач уточнив, що страховий стаж зарахований відповідно до відомостей персоніфікованого обліку та станом на 07.07.2021 становив 27 років 27 днів (а.с.54-55).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача у не зарахуванні періоду військової служби у пільговому обчисленні та у відмові зарахувати період роботи, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Докази відхилені судом та мотиви їх відхилення
Суд не відхиляє докази подані учасниками справи. Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та оцінка аргументів сторін.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Суд встановив, що позивач досягнув 60 річного віку 20.02.2021.
Таким чином, для призначення позивачу пенсії за віком після набуття ним встановленого законом 60 річного віку, його загальний страхований стаж повинен був становити більше 28 календарних років, що підтвердив відповідач листом про відмову в призначенні пенсії.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Між сторонами виник спір щодо зарахування до загального страхового стажу позивача: періоду військової служби з 01.01.1988 по 27.12.1989 на пільгових умовах - один місяць служби за півтора; періоду роботи з 01.01.2021 по 09.06.2021.
Абзацами 1, 3 частини четвертої ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Згідно із частиною першою статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» від 14.07.1956 пенсійне забезпечення генералів, адміралів, офіцерів, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу надстрокової служби і прирівняних до них осіб, а також пенсійне забезпечення їх сімей здійснюється в порядку і розмірах, встановлених Радою Міністрів СРСР.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1982 №986 (зі змінами, внесеними постановою Ради Міністрів СРСР від 06.04.1988 №445) з метою усунення множинності нормативних актів про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і їх сімей, спрощення порядку обчислення їм пенсій і відповідно до статті 52 Закону СРСР «Про державні пенсії» затверджено Положення «Про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей» (далі - Положення №986), відповідно до якого особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, звільненим з діючої військової служби, можуть призначатися пенсії за вислугу років чи по інвалідності, а в разі одночасного виникнення права на декілька видів пенсій пенсія по старості призначається відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».
При цьому, пп. «д» пункту 55 Положення №986 передбачено, що окремі періоди служби від час обчислення вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються відповідно до пунктів 4 та 16) зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяці у період з 1 січня 1988 р. у м. Ленінську (Казахської РСР) з територією, яка перебуває в адміністративному підпорядкуванні Ленінської міської Ради народних депутатів.
При цьому, підпункту «д» пункту 55 Положення №986 кореспондуються положення Додатку 2 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за №1294/26071, яким встановлено періоди дійсної військової служби у Збройних Силах СРСР, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах, один місяць служби за півтора місяця: у Казахській РСР - у місті Ленінськ з територією, яка перебувала в адміністративному підпорядкуванні Ленінської міської ради народних депутатів, - з 01 січня 1988 року.
Згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Із наданої суду копії трудової книжки позивача Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 01.06.1960, встановлено, що ОСОБА_1 в період з 07.1983 по 12.1989 проходив службу у Збройних силах СРСР (підстава військовий квиток НОМЕР_2 ) (а.с.21-32).
Зазначеному положенню ст. 48 КЗпП України кореспондується пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), за змістом якого зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Абзацами 1, 2 пункту 6 Порядку №637 визначено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються військові квитки.
Військовим квитком Серія НОМЕР_2 , дата видачі 28.02.1990, підтверджується, що позивач з 05.08.1982 по 27.12.1989 проходив військову службу в Збройних силах СРСР (а.с.34-36).
Довідками Острозького районного центру комплектування та соціальної підтримки від 10.02.2021 №208 та від 09.06.2021 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу осіб офіцерського складу в період з 05.09.1982 по 27.12.1989, а з 01.01.1988 по 27.12.1989 проходив службу в м. Ленінськ Казахської РСР та має право на пільги за службу в місцевостях СРСР з несприятливими кліматичними умовами відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 06.04.1988 №445 - один місяць служби за півтора місяці (а.с.41,42).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач у спірний період перебував у м. Ленінськ Казахської РСР як військовослужбовець Збройних Сил СРСР, а не цивільна особа, тому, має право на пільги, встановлені для категорії військовослужбовців.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Однією з соціальних пільг, визначених державою такій категорії громадян України, є обчислення вислуги років (часу проходження військової служби) на пільгових умовах для призначення пенсій.
Період проходження військової служби, що зараховується до вислуги років, зокрема, на пільгових умовах, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393).
Відповідно до абзацу 9 пункту 1 Порядку №393 до вислуги років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, і її обчислення (у тому числі на пільгових умовах) має здійснюватися у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо постановою не передбачено більш пільгових умов.
Таким чином, як законодавство припиненого СРСР до 01 січня 1991 року, так і законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, передбачали і передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження особами військової служби в м. Ленінськ Казахської РСР, зокрема один місяць служби за півтора.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що помилковими є твердження відповідача, що пільгове обчислення періоду проходження військової служби не застосовується для призначення пенсії за віком, адже в даному випадку позивач проходив військову службу, яка була його професійною діяльністю, а відтак має право на пільги, встановлені для такої категорії осіб.
Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом у постанові від 16 червня 2020 року по справі №727/1441/17.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає у не зарахуванні до загального страхового стажу позивача періоду його військової служби з 01.01.1988 по 27.12.1989 у пільговому розрахунку один місяць служби за півтора. Таким чином, страховий стаж позивача за вказаний період з урахуванням кратності повинен був складати 2 роки 11 місяців 25 днів, а не 1 рік 11 місяців 27 днів, як це протиправно обчислив відповідач (а.с.50).
Оцінюючи обґрунтованість доводів відповідача в частині протиправного не зарахування відповідачем періоду роботи з 01.01.2021 по 09.06.2021 до його загального страхового стажу, суд виходить із наступного.
Із наданого відповідачем розрахунку загального страхового стажу станом на 10.06.2021 вбачається, що такий стаж становить 27 років 0 місяців 27 днів та зараховано, зокрема, період роботи з 01.12.2020 по 31.03.2021. Таким чином, спірним у даній справі є правомірність не зарахування відповідачем до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.04.2021 по 09.06.2021 (а.с.53).
При цьому, матеріалами справи стверджується та не заперечується сторонами, що в період з 01.12.2020 по 09.06.2021 ОСОБА_1 працював на посаді оператора лінії в ТзОВ «Пласт-3000» (а.с.31).
Згідно з ч.3 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Із наданої відповідачем довідки про сплату страхових внесків вбачається, що за період з квітня по червень 2021 року відсутні відомості про сплату роботодавцем страхових внесків за позивача. При цьому, відповідач не надав жодних доказів, які би свідчили, що роботодавцем дійсно не було сплачено відповідних внесків або ж наявна у страхувальника заборгованість зі сплати внесків станом на дату розгляду справи судом.
У силу приписів ч.1 ст.15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Відповідно до п.1 ст.14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.
Згідно із ч.2 ст.20 Закону №1058-IV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За приписами ч.6 ст.20 Закону №1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина дванадцята статті 20 Закону №1058-IV).
Відповідно до положень статті 106 Закону №1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема ч.1 ст.4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Отже, обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника.
Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, не відображення у персоніфікованому обліку відомостей про сплату внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 23.07.2019 у справі №617/927/17.
Згідно з нормами п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Водночас, відповідачем не надано суду належних доказів: здійснення ним своїх повноважень, зокрема у перевірці факту сплати чи не сплати страхувальником за позивача страхових внесків за період з 01.04.2021 по 09.06.2021; наявності в такого страхувальника заборгованості з їх сплати.
За наведених обставин суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що відповідач протиправно не зарахував до загального страхового стажу позивача період його роботи з 01.04.2021 по 09.06.2021.
Як уже зазначалось судом, загальний страховий стаж для призначення пенсії станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії повинен був становити не менше 28 років. При цьому обчислений відповідачем стаж складав 27 років та 27 днів.
У зв'язку з цим, враховуючи протиправне не зарахування відповідачем періоду проходження військової служби з 05.08.1982 по 27.12.1989 у пільговому розрахунку один місяць служби за півтора, та період роботи з 01.04.2021 по 09.06.2021, суд дійшов висновку, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на дату його звернення до відповідача 10.06.2021 складав понад 28 років, що слугувало підставою для призначення йому пенсії за віком з дня звернення.
Висновки суду.
З системного аналізу фактичних обставин справи та наведених вище норм права, суд вважає, що позивач набув право на призначення пенсії за віком з 10.06.2021, як особа, яка мала станом на цю дату понад 28 років страхового стажу та звернулась до Пенсійного органу в передбачений чинним законодавством спосіб.
Разом з тим, суд вважає безпідставними твердження позивача про протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, позаяк відмова у призначенні пенсії із її обґрунтуванням була оформлена Пенсійним органом у формі листа, а не рішення суб'єкта владних повноважень.
Отже, належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача у даній справі є визнання протиправною відмови відповідача у призначенні пенсії за віком на підставі заяви про призначення пенсії від 10.06.2021.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив правомірності своїх дій, натомість позивачем повністю доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити.
Виходячи з цього суд дійшов висновку, що права, свободи та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду будуть в повній мірі відновлені у спосіб зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 10.06.2021 про призначення пенсії та додані до неї документи та прийняти рішення про призначення йому пенсії за віком з 10.06.2021, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди: проходження військової служби в м. Ленінськ Казахської РСР з 01.01.1988 по 27.12.1989 на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяці страхового стажу; роботи з 01.03.2021 по 09.06.2021 на ТзОВ «Пласт-3000».
Судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1816,00 гривень.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів: проходження військової служби в м. Ленінськ Казахської РСР з 01.01.1988 по 27.12.1989 на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяці страхового стажу; роботи з 01.03.2021 по 09.06.2021 на ТзОВ «Пласт-3000».
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі його заяви про призначення пенсії від 10.06.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 від 10.06.2021, зарахувавши до його страхового стажу періоди: проходження військової служби в м. Ленінськ Казахської РСР з 01.01.1988 по 27.12.1989 на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяці страхового стажу; роботи з 01.03.2021 по 09.06.2021 на ТзОВ «Пласт-3000».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1816,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 08 червня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м.Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя О.В. Поліщук