09 червня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/4393/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Курилко Микола Миколайович звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у виплаті перерахованої пенсії ОСОБА_1 без обмеженням її максимальним розміром на підставі довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.10.2021 №ФП61835/7553;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити з 01 квітня 2019 року ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.10.2021 №ФП61835/7553 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019 року із розрахунку 74% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, для осіб, які втратили працездатність.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що ГУПФУ в Полтавській області здійснило перерахунок його пенсії на підставі довідки від 12.10.2021 №ФП61835/7553 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі №440/17484/21. Однак, під час перерахунку пенсії відповідач протиправно, як на думку позивача, обмежив розмір його пенсії максимальним розміром, який не перевищує 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачає можливість обмеження пенсії максимальним розміром, який не перевищує 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Отже, на думку позивача, з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала можливість обмеження пенсії максимальним розміром, відсутня, що є підставою для виплати йому перерахованої на підставі довідки від 12.10.2021 №ФП61835/7553 пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі №440/17484/21 Курилку М.М. проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 та нараховано доплату пенсії за рішенням суду за період з 01.01.2018 по 31.03.2022 у розмірі 178697,66 грн. Розмір пенсії з 01.04.2022 (з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році") становить 19340,00 грн. У вказаному судовому рішенні зобов'язання щодо перерахунку пенсії з 01.01.2018 без обмеження максимальним розміром відсутні. Оскільки зобов'язання, що покладені судовим рішенням, не визначають окремий порядок проведення перерахунку пенсії, тому він здійснений з урахуванням вимог законодавства, чинних на 01.01.2018.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 11.05.1996 у розмірі 74 відсотків сум грошового забезпечення (вислуга років 28), що підтверджується відповідним розрахунком на пенсію.
19.03.2018 Полтавським обласним військовим комісаріатом видано довідку №ФП61835 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, згідно з якою розмір грошового забезпечення Курилко М.М. за нормами чинними на 01.03.2018, складає 16380,00 грн.
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та на підставі довідки Полтавського обласного військового комісаріату від 19.03.2018 №ФП61835 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, ГУ ПФУ в Полтавській області проведено з 01.01.2018 перерахунок пенсії позивача, виходячи із 70% грошового забезпечення (вислуга років 28).
Полтавським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки складено довідку про розмір грошового забезпечення №ФП61835/7553 від 12.10.2021, в якій вказано, що розмір грошового забезпечення позивача для обчислення пенсії з 05.03.2019 за відповідною посадою, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, становить - 30331,00 грн.
На звернення позивача щодо перерахунку пенсії на підставі нової довідки Полтавського ОТЦК та СП про розмір грошового забезпечення ГУ ПФУ в Полтавській області листом від 18.11.2021 № 13340-12360/К-02/8-1600/21 повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії на підставі цієї довідки, оскільки зазначена довідка видана на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 №440/7066/21, яким будь-яких зобов'язань на ГУ ПФУ в Полтавській області не покладено.
Позивач, вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідці Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення та щодо зменшення відсоткового розміру пенсії при здійсненні перерахунку з 01.01.2018, звернувся до суду з відповідним позовом.
Вказані обставини встановлені в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі №440/17484/21, а відтак, в силу приписів статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають доказуванню.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі №440/17484/21 позов ОСОБА_1 (вул. Європейська, 48, кв. 58, м. Полтава, 36039 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення з 74 відсотків до 70 відсотків при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2018. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2018 у розмірі 74 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідці Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФП61835 від 12.10.2021. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ на підставі довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФП61835 від 12.10.2021, з урахуванням 74% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень нуль копійок).
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі №440/17484/21 ГУПФУ в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії позивача, виходячи з 74% грошового забезпечення з обмеженням розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, що учасниками справи не заперечується.
07.04.2022 позивач звернувся до управління із заявою про здійснення перерахунку його пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ФП61835 від 12.10.2021, без обмеження пенсії 10 прожитковими мінімумами, виходячи з 74% грошового забезпечення, зазначеного у вказаній довідці.
Листом від 11.04.2022 №4542-3613/К-02/8-1600/22 управління проінформувало позивача про відсутність підстав для такого перерахунку, оскільки у судовому рішенні у справі №440/17484/21 відсутні зобов'язання щодо перерахунку пенсії з 01.01.2018 без обмеження максимальним розміром.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у виплаті перерахованої пенсії ОСОБА_1 без обмеженням її максимальним розміром на підставі довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.10.2021 №ФП61835/7553, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі-Закон № 2262-ХІІ).
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI (далі-Закон №3668) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас, Законом №3668-VI частину п'яту статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
У подальшому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24.12.2015 частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, а саме 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII у частині сьомій статті 43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18.
Суд критично оцінює наявність у статті 2 Закону №3668 положень стосовно можливості обмеження пенсії максимальним розміром на рівні 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, оскільки Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності військовослужбовців як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Обмеження максимального розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
При цьому, суд враховує, що положення статті 2 Закону №3668 є аналогічними за змістом положенням частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними рішенням від 20.12.2016 №7-рп/2016.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, суд зазначає, що пенсійний орган, відмовляючи позивачу у виплаті перерахованої на підставі довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.10.2021 №ФП61835/7553 про розмір грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019 року, із розрахунку 74% відповідних сум грошового забезпечення пенсії без обмеження її максимальним розміром, діяв всупереч Конституції України та Закону №2262-ХІІ.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУПФУ в Полтавській області щодо відмови у виплаті перерахованої на підставі довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.10.2021 №ФП61835/7553 із розрахунку 74% відповідних сум грошового забезпечення пенсії без обмеженням її максимальним розміром.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі “Міллер проти Австрії”, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, суд з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне визнати протиправними дії ГУПФУ в Полтавській області щодо відмови у виплаті перерахованої на підставі довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.10.2021 №ФП61835/7553 із розрахунку 74% відповідних сум грошового забезпечення пенсії без обмеженням її максимальним розміром, а також зобов'язати ГУПФУ в Полтавській області здійснити з 01.04.2019 виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Таким чином, позов Курилка М.М. належить задовольнити.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Полтавській області на користь Курилка М.М. судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 (вул. Європейська (Фрунзе), 48, кв. 58, м. Полтава, Полтавська область, 36039, рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті перерахованої на підставі довідки Полтавського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 12.10.2021 №ФП61835/7553 із розрахунку 74% відповідних сум грошового забезпечення пенсії без обмеженням її максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01 квітня 2019 року виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь Курилка Миколи Миколайовича судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Гіглава