справа № 489/8351/21 провадження №2/489/941/22
Іменем України
24 лютого 2022 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (далі - ТОВ «Фінфорс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив:
У грудні 2021 року ТОВ «Фінфорс» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача кредитної заборгованість у розмірі 8782,80 грн. та понесені судові витрати.
Як на підставу позовних вимог вказано, що 11.05.2018 між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи «ТОВ «СС Лоун» було укладено електронний кредитний договір «266066-А» про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Кредитний договір укладено на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «СС Лоун», затверджених наказом ТОВ «СС Лоун» № 0906-1 від 09.06.2017.
Згідно умов кредитного договору відповідач отримала кредит в розмірі 4000,00 грн. на строк з 11.05.2018 по 08.06.2018 зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 1,33 % в день (річна відсоткова ставка складає 478,8%). Надалі додатковими угодами строк кредитування продовжено до 25.07.2018.
Через неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань станом на 25.07.2018 утворилася прострочена заборгованість, яка складається із 4000,00 заборгованості по тілу кредиту, 1542,80 грн. процентів та 3240,00 грн. пені.
30.10.2018 між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Фінфорс» було укладено Договір факторингу № 40071779, згідно якого право грошової вимоги на суму 8782,80 грн. за кредитним договором, позичальником по якому є відповідач, набуло ТОВ «Фінфорс».
Так як заборгованість відповідачем не погашена, позивач просить стягнути її в судовому порядку.
Представник відповідача - адвокат Ремешевський Є.А. надав відзив на позов в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Вказав, що на підтвердження факту перерахування суми наданого кредиту позивач додав до позовної заяви картку рахунку 376 бухгалтерського обліку ТОВ «СС Лоун», реєстр та довідку ТОВ «Платежі Онлайн» (оператора послуг платіжної інфраструктури) про проведення транзакції на сайті ccloan.com.ua. Але в жодному з наданих документів не вказано юридичну особу платника, з рахунку якої здійснено без готівкове перерахування суми кредиту на користь відповідача.
Позивач не надав жодного документу (меморіального ордеру, платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, платіжної вимоги, розрахункового чеку, інкасового доручення (розпорядження)), який відповідно до статті 4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та пункту 1.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.04.2004 № 22, використовуються у безготівкових розрахунках, а тому факт видачі кредиту саме ТОВ «СС Лоун», а не іншою особою не може вважатися доведеним.
Безпідставним є посилання позивача на те, що сторонами було продовжено строк дії кредитного договору, оскільки додаткові угоди містять одноразовий ідентифікатор «405968», зазначений при укладенні кредитного договору. Таке порушення порядку підписання електронного правочину вказує на те, що сторонами не погоджувалося збільшення відповідного терміну кредитування, а, відповідно строк дії кредитного договору, період нарахування процентів та пені повинні рахуватися виходячи з початкових умов - до 08.06.2018 укладення кредитного договору. Тому, дії кредитора в частині обліку заборгованості та зарахування отриманих в погашення кредитного договору коштів суперечать твердженням позивача про зміну строку кредитування.
В позовній заяві позивач вказує, що станом на 25.07.2018 відповідач в рахунок погашення боргу за кредитним договором сплатив загальну суму 6194,40 грн., яка була спрямована кредитором на погашення пені в сумі 3960,00 грн. та процентів в сумі 2234,40 грн. Ця обставина також підтверджується довідкою ТОВ «СС Лоун» від 30.10.2018 № 30/10-с.
Якщо б сторони кредитного договору дійсно дійшли згоди про зміну дати кінцевого повернення кредиту то загальний строк дії кредитного договору перевищував би один місяць і на спірні правовідносини поширювалася дія Закону України «Про споживче кредитування» у відповідній редакції (пункт 1 частина 2 статті 3 Закону в редакції станом на 2018 рік) в частині погашення простроченої заборгованості, встановлено статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування». У цьому випадку кредитор мав за рахунок отриманих коштів спочатку погасити тіло кредиту та нараховані проценти, лише після їх погашення - нараховану неустойку.
Непослідовною є позиція позивача стосовно нарахування пені та недобросовісна позиція в частині визначення періоду нарахування відсотків.
Навмисне твердження позивача про нібито укладення відповідачем додаткових угод про збільшення терміну кредитування надає позивачу можливість для нарахування збільшеного розміру процентів за користування кредитом після 08.06.2018.
Не може бути прийнятий до ваги і розрахунок позивача, так як він не дозволяє визначити дійсний розмір заборгованості, не відповідає вимогам чинного законодавству та умовам кредитного договору та суперечить змісту позовної заяви.
Стосовно періоду нарахування процентів необхідно зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) наведено правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частино. 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Період з11.05.2018 по 08.06.2018 (без першого користування кредитом) складає 28 днів. Таким чином дійсний розмір процентів за користування кредитом згідно з умовами кредитного договору та вимогами чинного законодавства складатиме 1469,16 грн. (4000,00 х 478,8% / 365) х 28 днів).
Вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої після спливу терміну користування кредитними коштами (08.06.2018) є безпідставними, а вимоги про стягнення відшкодування на підставі статті 625 ЦК України позивачем не заявлялися (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
З огляду на наведе загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на дань настання терміну платежу складає 5469,16 грн., з яких 4000,00 грн. тіло кредиту та 1469,16 грн. проценти. З урахуванням здійсненого позивачем погашення у сумі 6194,40 грн., про яке йдеться у позовній заяві, заборгованість за кредитним договором погашена в повному обсязі.
Одночасно, представник відповідача просив застосувати строк позовної давності, так як позов подано з пропуском такого строку та просив не приймати до уваги посилання позивача на пункт 12 Перехідних положень ЦК України з огляду на сплив строків давності по стягненню неустойки до моменту набрання чинності відповідними змінами до Перехідних положень ЦК України.
Стосовно судових витрат позивача то вони не можуть бути стягнуті через необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. Крім того в якості доказів здійснення витрат на правову допомогу надано договір з Адвокатським бюро «Олександра Шкребтієнка» від 01.03.2021 з додатком до договору від 01.09.2021. Послуги зазначені в пунктах 1, 4, 6 Додатку до договору не пов'язані із підготовкою чи поданням позову, а тому не можуть включатися до складу витрат пов'язаних зі справою в розумінні статті 137 ЦПК України. Послуги зазначені в пункті 5 Додатку до договору представником позивача не надавалися.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п'ятої статті 279 ЦПК України не надходило.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи підтверджується, що 11.05.2018 між ТОВ «СС Лоун» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи «ТОВ «СС Лоун» було укладено електронний кредитний договір «266066-А» про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
Кредитний договір укладено на підставі Правил надання коштів в кредит ТОВ «СС Лоун», затверджених наказом ТОВ «СС Лоун» № 0906-1 від 09.06.2017.
Згідно умов кредитного договору відповідач отримала кредит в розмірі 4000,00 грн. на строк з 11.05.2018 по 08.06.2018 зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 1,33 % в день (річна відсоткова ставка складає 478,8%) (пункти 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 кредитного договору).
Додатковою угодою № 1 від 10.06.2018 термін погашення платежу збільшено до 16.06.2018.
Додатковою угодою № 2 від 16.06.2018 термін погашення платежу збільшено до 18.06.2018.
Додатковою угодою № 3 від 19.06.2018 термін погашення платежу збільшено до 20.06.2018.
Додатковою угодою № 4 від 21.06.2018 термін погашення платежу збільшено до 25.06.2018.
Додатковою угодою № 5 від 26.06.2018 термін погашення платежу збільшено до '.
Довідкою ТОВ «СС Лоун» від 30.10.2018 № 30/10-с підтверджується, що станом на 30.10.2018 заборгованість по кредитному договору складає 4000,00 заборгованості по тілу кредиту, 1542,80 грн. процентів та 3240,00 грн. пені.
30.10.2018 між ТОВ «СС Лоун» та ТОВ «Фінфорс» укладено договір факторингу № 4007179-6, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги по кредитному договору, укладеному з відповідачем, в розмірі 8782,80 грн., що підтверджується Реєстром прав грошових вимог до Договору факторингу від 30.10.2018.
30.10.2018 на адресу ОСОБА_2 ТОВ «СС Лоун» надіслано повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу та вказано платіжні реквізити на які підлягає погашенню заборгованість.
Із доданої до позову довідки ТОВ «Фінфорс» від 16.09.2021 вбачається, що вказана в ній заборгованість відповідає заборгованості вказаної в Реєстром прав грошових вимог до Договору факторингу від 30.10.2018 та яку позивач просить стягнути з відповідача.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже з огляду на положення вище вказаного законодавства можливо дійти висновку, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, наявні у справі докази свідчать про наявність між сторонами кредитних правовідносин, які оформлено в електронній формі, а тому укладений між сторонами договір відповідає відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію» та висновкам Верховного Суду наведеним в постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Доводи представника відповідача про непогодження сторонами терміну кредитування через використання одного і того ж одноразового ідентифікатора «405968», який застосовано до кредитного договору та додаткових угод, суд вважає безпідставними, так як застосування неодноразове застосування такого ідентифікатора не суперечить Закону України «Про електронну комерцію».
Безпідставними суд вважає твердження представника відповідача про невідповідність порядку погашення заборгованості через зміну строку погашення кредиту, оскільки порядок направлення грошових коштів для виконання зобов'язань позичальника у разі наявності простроченої заборгованості сторонами врегульовано пунктом 4.8 кредитного договору.
Також суд не погоджується із доводами представника відповідача про невірне визначення позивачем розміру денної ставки (1,33%), яка не відповідає річній (478,8%), оскільки наведена денна ставка розрахована в кредитному договорі з розрахунку 360 днів в році, а представник відповідача свій розрахунок здійснив із 365 днів в році.
Щодо ненадання позивачем розрахункового документа на перерахування коштів відповідачу, то як слідує з доданих до позовної заяви доказів, що не оспорюється представником відповідача, відповідач отримала кредитні кошти та здійснювала погашення заборгованості.
За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права нового кредитора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти його вимог.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 та постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 681/44/15-ц.
Враховуючи наведе та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем зобов'язань по кредитному договору та правомірність звернення позивача до суду з позовом про стягнення такої заборгованості.
Щодо розміру заборгованості то суд вважає його доведеним.
При цьому, суд зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), на яку посилається у відзиві представник відповідача, наведено правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Із додаткових угод вбачається, що кінцевою датою погашення заборгованості є 25.07.2018.
Із розрахунку позивача вбачається, що нарахування процентів в сумі 3777,20 грн. проведено за період з 11.05.2018 по 18.09.2018.
Згідно розрахунку суду розмір процентів за період з 11.05.2018 по 25.07.2018 складає 4043,20 грн. ((4000,00 х 478,8%/360) х 76). В рахунок погашення заборгованості по процентам кредитором зараховано 2234,40 грн. сплачених відповідачем. Таким чином, заборгованість по процентам складає 1808,80 грн., але так як позивач просить стягнути 1542,80 грн. тому саме така заборгованість підлягає стягненню.
Щодо пені то її розрахунок проведено позивачем відповідно до умов пункту 5.4 кредитного договору. Через що доводи представника відповідача про безпідставність нарахування пені після спливу терміну користування кредитними коштами є помилковими.
Одночасно, представник відповідача просив застосувати до спірних відносин строк позовної давності.
В позовній заяві позивач посилався на те, що строк позовної давності відповідно до Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ, яким доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 12 наступним змістом: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.», продовжується на строк дії карантину (COVID-19), а тому не вважається пропущеним.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентами) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За положеннями частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, оскільки на пеню поширюється спеціальна позовна давність в один рік, який сплинув до моменту набрання чинності Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ, відповідно в цій частині стягнення слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Таким чином стягненню підлягає заборгованість в загальному розмірі 5542,80 грн. (4000,00 + 1542,80).
Виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1432,37 грн. ((2270,00 грн. х 63,10 %).
Відповідно пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини третьої наведеної норми при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9450,00 грн., на підтвердження якої надав Договір про надання правової допомоги від 01.03.2021, укладеного між ним та Адвокатським бюро «Олександра Шкребтієнка», Додаток до наведеного договору від 01.09.2021, яким визначено наданий перелік послуг по стягненню заборгованості з боржника ОСОБА_1 , витрачений час та їх вартість, загальна вартість яких складає 9450,00 грн. та платіжне доручення № 1612 від 03.11.2021 на суму 9450,00 грн., про перерахування грошових коштів згідно наведених договору та додатку до нього.
З додатку до договору про надання правової допомоги вбачається, що до переліку послуг витрат на правничу (правову) допомогу позивачем включено: оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги - вартість якої 450,00 грн. (пункт 1); складання опису вкладення до цінного листа, відправка позову до суду, формування матеріалів справи - вартістю 900,00 грн (пункт 6).
Наведені витрати суд вважає такими, що не підлягають врахуванню при визначенні остаточного розміру витрат несених позивачем на надану йому правничу допомогу, оскільки пункти 1, 6 до такої допомоги не відносяться.
Інші пункти переліку мають пряме відношення до наданих адвокатським об'єднанням послуг у межах договору.
Таким чином, загальний розмір витрат складає 8100,00 грн., з яких пропорційно задоволеним позовних вимогам підлягає стягненню з відповідача 5111,10 грн. (8100,00 х 63,10%).
Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованість за кредитним договором 2266066-А» від 11.05.2018 в загальному розмірі 5542,80 грн. (п'ять тисяч п'ятсот сорок дві гривні 80 коп.), а також судовий збір в сумі 1432,37 грн. (одна тисяча чотириста тридцять дві гривні 37коп.) та 5111,10 грн. (п'ять тисяч сто одинадцять гривень 10 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
У іншій частині позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - Товариство з обмежено відповідальністю «Фінфорс», код ЄДРПОУ 41717584, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іоана Павла,ІІ. 4/6;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 24.02.2022.
Суддя І.В.Коваленко