Справа № 149/2137/21
Провадження №2/149/43/22
Номер рядка звіту 65
іменем України
08.06.2022 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Павлюк О. О.,
при секретарі Маціпура В. П.,
за участю:
представника позивача: адвоката Матяша Д. Ю.
відповідача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Зайця Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
ОСОБА_2 звернулась до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом доОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позов мотивований тим, що відповідно до договору купівлі-продажу жилого будинку від 28.10.1985, домової книги та довідок сільської ради позивач є власником будинку АДРЕСА_1 . В даному будинку, крім позивача, зареєстровані її син ОСОБА_3 , та її бувший чоловік ОСОБА_1 , який за вказаною адресою не проживає протягом 3-х років. Враховуючи викладене, позивач просить визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житлом, а саме будинком АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 27.08.2021 у справі відкрито загальне позовне провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
16.09.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, оскільки спірний житловий будинок був придбаний під час перебування сторін у шлюбі, а тому він перебуває у їх спільній сумісній власності.
Ухвалою суду від 25.10.2021 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням суду у справі №149/2768/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно. Ухвалою суду від 01.02.2022 провадження у справі відновлено.
15.03.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Позивач в судове засідання 09.06.2022 не з'явилась.
Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні посилаючись на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.12.2021 в справі № 149/2768/21.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Згідно договору купівлі-продажу (копія на а.с. 7-8) ОСОБА_2 29.10.1985 придбала житловий будинок в с. Качанівка Хмільницького району Вінницької області.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 27.04.2018 в справі № 149/794/18 (копія на а.с. 12) шлюб між сторонами розірвано.
Згідно довідок Війтівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 05.08.2021 (а.с. 13, 14, 15) ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 , однак там не проживає.
Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частинами першою, другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Статтею 346 ЦК України врегульовані підстави припинення права власності, а саме: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викуп пам'яток культурної спадщини; примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиція; конфіскація; припинення юридичної особи чи смерті власника.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.12.2021 в справі № 149/2768/21, яке набрало законної сили 24.01.2021 (копія на а.с. 65-66), визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частки житлового будинку літ "А" загальною площею 74,7 кв.м. , житловою площею 29,3 кв.м., прибудову літ "а", веранду літ "а.1", веранду літ "а2", літню кухню з сараєм літ "Б2, гараж літ. "б", сарай "б1", навіс літ. "б2", яму для кормів літ. "В", убиральню літ. "Г", погріб з шийкою літ "Д", огорожу №1,№2,№3, криницю №4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до ст. 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що згідно ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи викладені обставини, те що відповідач є власником 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі ст.ст. 391, 405 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 3, 10, 15, 60, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 09.06.2022 року
Суддя Павлюк О. О.