Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/2764/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Малихіній М.П.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича, АДРЕСА_1
до Фізичної особи - підприємця Кошляк Альбіни Миколаївни, АДРЕСА_2
про зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
позивача: Стіхін А.М., ордер серія ПТ №230649 від 20.01.2022 року; Капуста О.А., ордер серія ВІ №1056036 від 06.09.2021 року;
відповідача: Удод Л.Я., ордер серія АХ № 1066365 від 05 вересня 2021 року.
Фізична особа - підприємець Кривич Костянтин Володимирович звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідача 1. фізичної особи - підприємця Уманець Катерини Петрівни, відповідача 2. фізичної особи - підприємця Кошляк Альбіни Миколаївни (із урахуванням заяви позивача (вх. № 1467 від 24.01.2022 року) про відмову позивача від позову в частині вимог до відповідача 1) про:
- визнання дій фізичної особи - підприємця Кошляк Альбіни Миколаївни щодо використання позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 11.10.2010 року) порушенням прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) " ІНФОРМАЦІЯ_1 ";
- заборони фізичній особі - підприємцю Кошляк Альбіні Миколаївні використовувати для магазинів і інтернет-магазинів позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 11.10.2010 року);
- припинення порушення прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) № НОМЕР_1 від 11.10.2010 року, шляхом зобов'язання відповідача демонтувати вивіски і рекламні матеріали двох магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованих за адресами: АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, видалити позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" за сторінок соціальної мережі https://www/facebook.com/produktu/, ІНФОРМАЦІЯ_6, видалити позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" сторінок сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 і сайту ІНФОРМАЦІЯ_4.
Ухвалою суду від 09.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
28.08.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 19959) (т. 1, а.с. 112-115).
07.09.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 20756) (т. 1, а.с. 144-148).
Ухвалою суду від 07.09.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.10.2021 року.
20.09.2021 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 21914) (т. 1, а.с. 182).
Ухвалою суду від 05.10.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 07.10.2021 року.
Ухвалою суду від 07.10.2021 року продовжено строк розгляду справи на 30 днів та признчено у справі № 922/2764/21 судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності.
20.12.2021 року від Науково-дослідному центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності на адресу суду надійшов висновок експерта (вх. № 2415) за результатами проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарські справі № 922/2764/21 від 08.12.2021 року (т. 2, а.с. 6-28).
Ухвалою суду від 30.12.2021 року поновлено провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 13.01.2022 року.
11.01.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 515) про залучення нових письмових доказів, та уточнення та доповнення до позовних вимог (вх. № 513).
Ухвалою суду від 12.01.2022 року уточнення та доповнення до позовних вимог (вх. № 513 від 11.01.2022 року), та клопотання з доданими документами (вх. № 515 від 11.01.2022 року) про залучення нових письмових доказів - повернуто без розгляду.
10.01.2022 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 311 електронний суд), у якому останній, просить суд, витребувати у позивача оригінали електронних доказів, копії яких знаходяться в матеріалах справи на аркушах 65-71.
11.01.2022 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 455 електронний суд) про призначення повторної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, у якому останній, просить суд, призначити у справі повторну судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, на вирішення якої поставити питання запропоновані у проханій частині даного клопотання.
11.01.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 514).
Ухвалою суду від 13.01.2022 року задоволено клопотання (вх. № 19959 від 28.08.2021 року) про огляд веб - сторінок зазначених у клопотанні. Відмовлено у заяві / клопотанні (вх. № 455 від 11.01.2022 року електронна пошта) про призначення повторної експертизи об'єктів інтелектуальної власності. Відмовлено у клопотанні (вх. № 311 від 10.01.2022 року).
Ухвалою суду від 13.01.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовчого провадження у справі, та призначено справу до розгляду по суті 27 січня 2022 року.
24.01.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 1466) про розподіл судових витрат, у якій заявник, просить суд, покласти на відповідача суді витрати за проведення експертизи у розмірі 26 359,30 грн. (т. 2, а.с. 79).
24.01.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 1467) про відмову від частини позовних вимог (т. 2, а.с. 89).
Ухвалою суду від 27.01.2022 року задоволено заяву позивача (вх. № 1467 від 24.01.2022 року). Прийнято відмову позивача від позову в частині вимог до відповідача 1. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 1 - фізичної особи - підприємця Уманець Катерини Петрівни, а саме: визнання дій фізичної особи - підприємця Уманець Катерини Петрівни щодо використання позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 11.10.2010 року) порушенням прав Фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) " ІНФОРМАЦІЯ_1 "; заборони фізичній особі - підприємцю Уманець Катерині Петрівні використовувати для магазинів і інтернет-магазинів позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 11.10.2010 року); в частині припинення порушення прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) № НОМЕР_1 від 11.10.2010 року, шляхом зобов'язання відповідача 1 - фізичної особи - підприємця Уманець Катерини Петрівни демонтувати вивіски і рекламні матеріали двох магазинів " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованих за адресами: АДРЕСА_3, АДРЕСА_4 , видалити позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" за сторінок соціальної мережі https://www/facebook.com/produktu/, ІНФОРМАЦІЯ_6, видалити позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " сторінок сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 і сайту ІНФОРМАЦІЯ_4.
Ухвалою суду від 27.01.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 01.02.2022 року.
Ухвалою суду від 01.02.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом оголошено перерву до 15.02.2022 року.
15.02.2022 року від позивача, через канцелярію суду, надійшла заява (вх. №3606) про долучення ордеру на представника до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 15.02.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом вищевказані документи долучено до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд, позов задовольнити.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача, проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 15.02.2022 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.
Як зазначає позивач, 08.10.2015 року між ОСОБА_1 та Кривич К.В. було укладено договір про передачу права власності на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по свідоцтву України № НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 63-64).
Рішенням Державної служби інтелектуальної власності України від 02.12.2015 року прийнято рішення про опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесено до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак, відповідно до якого право власності на знак для послуг класу 35, на які зареєстровано знак, свідоцтво України № НОМЕР_1 передається Кривичу Костянтину Володимировичу (т. 1, а.с. 62).
За твердженнями позивача, відповідно до статті 495 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на торгівельну марку є: право на використання торгівельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торгівельної марки, у тому числі забороняти таке використання.
Як зазначає позивач, останньому 16.04.2021 року стало відомо про факт використання відповідачем у своїй господарській діяльності торгівельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» для позначення назви двох магазинів, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою: АДРЕСА_4 , про що свідчать відповідні документи, які знаходяться у приміщенні магазину в «Куточку споживача», розташованого за адресою: АДРЕСА_3. Доказами використання відповідачем торгівельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» є:
Фотографії рекламних вивісок і фасадів магазинів з позначенням «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованих за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою: АДРЕСА_4.
Роздруківка сторінки соціальної мережі https://www/facebook.com/produktu/, через яку рекламується діяльність магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», м. Лозова і роздруківка соціальної мережі ІНФОРМАЦІЯ_6 (ІНФОРМАЦІЯ_5), через яку відповідач рекламує діяльність свого магазину безпідставно застосовуючи позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», м. Лозова;
Роздруківка сторінок Інтернет - магазину ІНФОРМАЦІЯ_7, на якій розміщено інформацію щодо асортименту товарів магазину із позначенням «ІНФОРМАЦІЯ_1», м. Лозова;
Роздруківка сторінки ІНФОРМАЦІЯ_4, на якій розміщено дані щодо магазину із позначенням «ІНФОРМАЦІЯ_1», м. Лозова (адресу, час роботи, телефон, фотографії, відгуки і оцінки клієнтів магазину) (т. 1, а.с. 65-71).
Відповідно до пункту 4.3.2.6 Правил складання, подання та розгляду заяв на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених Наказом Держпатенту України від 28.07.1995 року № 116 «При встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетично), графічна (візуальна) та смислова (симетрична) схожість».
За твердженнями позивача, позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке використовує у своїй діяльності відповідач, і торгівельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 є тотожними за двома критеріями, а саме: вони тотожні по звучанню (фонетиці) і мають тотожне смислове навантаження (симетрична тотожність).
Відповідно до пункту 4.3.2.4 Правил, позначення вважається тотожним з іншим позначенням, якщо воно збігається з ним у всіх елементах. Позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати із іншим позначенням. Якщо воно асоціюється з ним у цілому, незважаючи на окрему різницю елементів.
Тому, на думку позивача, відповідач при здійсненні своєї діяльності у магазині продовольчих товарів «ІНФОРМАЦІЯ_1» (м. Лозова), у мережі Фейсбук і на Інтернет - сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 використовує позначення, схоже до ступеня змішування із зареєстрованою для таких самих послуг торгівельною маркою «ІНФОРМАЦІЯ_1» по свідоцтву України № НОМЕР_1, права на яку належать позивачу.
Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 2/76 від 27.04.2021 року про припинення порушення прав інтелектуальної власності (т. 1, а.с. 72-75).
Проте вищевказана вимога позивача, відповідачем залишена без задоволення, що стало причиною звернення останнього, із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Згідно вимог частини 1 статті 420 Цивільного кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.
Статтею 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" визначено, що торговельна марка - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
Відповідно до вимог частини 1 статті 492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Частиною 2 та 5 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" визначено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом.
Крім того, вимогами статі 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" визначено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.
Статтею 495 Цивільного кодексу України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:
1) право на використання торговельної марки;
2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
З аналізу вищевикладеного слідує, що саме свідоцтво на право власності на знак для послуг надає його власнику виключні права щодо його використання та розпордження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до свідоцтва України НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг, є власником на знак для послуг класу 35, на які зареєстровано знак, а саме торгівельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (т. 1, а.с. 63-64).
Про вищевикладене також свідчить Рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 02.12.2015 року про опублікування в офіційному бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про передачу права власності на знак, відповідно до якого, право власності на знак для послуг класу 35, на які зареєстровано знак, свідоцтво України НОМЕР_1 передається Кривичу К.В. (т. 1, а.с. 62).
Відповідно до вимог частини 1 статті 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Звертаючись із відповідним позовом до суду, позивачем зазначено, що останньому 16.04.2021 року стало відомо про факт використання відповідачем у своїй господарській діяльності торгівельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» для позначення назви двох магазинів, розташованих за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою: АДРЕСА_4, про що свідчать відповідні документи, які знаходяться у приміщенні магазину в «Куточку споживача», розташованого за адресою: АДРЕСА_3.
Відповідно до вимог частини 1 статті 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Суд, розглянувши позовні вимоги в частині визнання дії фізичної особи - підприємця Кошляк Альбіни Миколаївни щодо використання позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року) порушенням прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) "ІНФОРМАЦІЯ_1", зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, та про що зазначено відповідачем у наданому до суду відзиві на позовну заяву, та запереченнях, останній використовує у своїй діяльності торгівельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (зі смайликом замість четвертої букви), а позивачу відповідно до свідоцтва України на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року належить торгівельна марка "ІНФОРМАЦІЯ_1", що на думку останнього, позначення нанесене на вивісці магазинів суттєво відрізняється від знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_1.
При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано до суду будь-яких доказів, щодо наявності у останнього свідоцтва або права використання щодо торгівельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Натомість позивачем, у якості доказів, у підтвердження викладених у позовній заяві обставин, було надано до суду копії фотографій, чеки щодо придбання товарів у магазинах відповідача, та скріншотів та роздруківок інтернет-сторінок (веб-сторінок). Відповідачем до відзиву на позовну заяву також було додано фото фасадів магазинів, та фото вивісок (рекламних вивісок) з відображенням торгівельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві від 28.08.2021 року вх. 19959 (т. 1, а.с. 112-115) на позовну заяву зазначає, що останній здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі, переважно продуктами харчування та напоями. Торгівля здійснюється в магазинах, що знаходяться у АДРЕСА_4 та на АДРЕСА_3. Також зазначає, що термін свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 закінчився, а позивачем не доведено факт існування виключних майнових авторських прав на товарний знак на момент розгляду справи.
За твердженнями відповідача, позначення нанесене на вивісці магазинів суттєво відрізняється від знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_1. На магазині, що знаходиться у АДРЕСА_4 розміщено вивіску з позначенням «ІНФОРМАЦІЯ_8».
На магазині у АДРЕСА_3 розміщено вивіску «ІНФОРМАЦІЯ_1», фото вивіски відповідачем також було додано до відзиву. Тому на думку відповідача, відсутні будь-які рекламні вивіски, плакати, оголошення, інше, на яких є зображення товарного знаку за свідоцтвом України НОМЕР_1. Також відповідачем було додано акт огляду, та фото фасаду магазину.
При цьому, відповідач зазначає, що позначення, яке використовує позивач за свідоцтвом України НОМЕР_1, має зображення друкованих великих літер чорного кольору, які утворюють слово «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розміщене у червоній прямокутній рамці горизонтально, а позначення які використовує відповідач для вивісок магазинів має вигляд друкованих великих літер яскравого жовтого кольору, які утворюють слово «ІНФОРМАЦІЯ_1», у якому замість четвертої літери слова «О» розміщено зображення усміхненого колобка з очима, бровами, ротом, волоссям, руками і ногами. Великий палець правої руки колобка піднято вгору, що є жестом схвалення, позитивної оцінки (у даному випадку схвалення, позитивна оцінка магазину, товару, персоналу магазину). Тому за твердженнями відповідача, позначення яке він використовує не схоже до ступеня змішування за візуальним критерієм зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_1, тому не асоціюється в цілому зі знаком для товарів і послуг за свідоцтвом позивача, у зв'язку із чим, позначення відповідача, неможливо сплутати із позначення позивача.
Позивач зазначив, у наданому до суду відповіді на відзив від 07.09.2021 року (вх. 20756), що згідно виписки з Державного реєстру свідоцтв України, 29.05.2019 року було продовжено строк дії свідоцтва НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг до 25.08.2029 року. Відповідні дані були опубліковані у бюлетені 12 від 25.06.2019 року Міністерства економіки розвитку і торгівлі України. У зв'язку із чим, твердження відповідача про закінчення терміну дії свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 не відповідає фактичним обставинам справи. Також позивач зазначив, щодо шкоди діловій репутації позивача, що на думку останнього використанні відповідачем позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» для ідентичних послуг призводить до змішування з діяльністю позивача і може бути розцінене, як використання заслуженої репутації мережі магазинів «ІНФОРМАЦІЯ_1». Також зазначає, що діяльність відповідача пов'язана із використання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», дискредитує позивача, оскільки магазини «ІНФОРМАЦІЯ_1» у м. Лозова мають неохайний зовнішній і внутрішній вигляд, що підтверджується, як наданими у відзиві фотографіями, так і фотографіями з мережі Інтернет; інтернет - магазин ІНФОРМАЦІЯ_2, виходячи із даних сайту https://web/archive.org/ в останнє оновлював свої дані ще у лютому 2021 року, а отже на ньому опубліковані не актуальні дані, що вводить в оману споживачів; відгуки покупців, розміщені на сайті www/google.ru/maps, містять як позитивні та і явно негативні коментарі, щодо діяльності магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» у м. Лозова. У зв'язку із чим, на думку позивача, усе це завдає шкоди діловій репутації позивача, та має бути негайно припинено (т. 1, а.с. 144-148).
Враховуючи заперечення позивача та відповідача, судом ухвалою від 07.10.2021 року у справі № 922/2764/21 було призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, на вирішення якої поставити наступні питання:
1. Чи є використання відповідачем позначення в написі розташованому на вивісці та в рекламних вивісках магазину за адресою: АДРЕСА_3 та адресою АДРЕСА_4, способом використання знаків для товарів та послуг?;
2. Чи є позначення зазначене відповідачем в написі розташованому на вивісці та в рекламних вивісках магазину за адресою: АДРЕСА_3 та адресою АДРЕСА_4 схожим до ступеню змішування з позначенням "ІНФОРМАЦІЯ_1", що засвідчується свідоцтвом на знак для товарів та послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року?
3. Що відтворено в написі розташованому на вивісці та в рекламних вивісках магазину за адресою: АДРЕСА_3 та адресою АДРЕСА_4 - Знак для товарів і послуг відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року?
4. Чи є Знак для товарів і послуг відповідно до Свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року тотожним або схожим із написом розташованому на вивісці та в рекламних вивісках магазину за адресою: АДРЕСА_3 та адресою АДРЕСА_4 настільки, що їх можна сплутати? Проведення експертизи доручено експертам Науково-дослідному центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності (01133, м. Київ, Бульвар Лесі Українки, 26). Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. Обов'язок по оплаті витрат по експертизі покладено на позивача Фізичну особу - підприємця Кривич Костянтина Володимировича. Направлено до Науково-дослідному центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності, для проведення експертизи у розмірі 26 359,30 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, 20.12.2021 року від Науково-дослідному центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності на адресу суду надійшов висновок експерта (вх. 2415) за результатами проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарські справі 922/2764/21 від 08.12.2021 року, у якому зазначено, що:
Позначення відповідача та позивача що зазначені на вивісці та в рекламних вивісках магазину за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою: АДРЕСА_4 є схожими до ступеня змішування з торгівельною маркою «ОПТОВОЧИК», за свідоцтвом України на знак для товарі та послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010.
Словесне позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке міститься на вивісці та в рекламних вивісках магазину за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою: АДРЕСА_4 є схожою із торгівельною маркою відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року настільки що їх можна сплутати.
Використання позначень відповідача та позивача в написах розташованих на вивісці та в рекламних. Вивісках магазину за адресою: АДРЕСА_3 та позначення відповідача за адресою: АДРЕСА_4, є способом використання торгівельної марки відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг НОМЕР_1 від 11.10.2020 року.
Торгівельна марка за свідоцтвом на знак для товарів та послуг НОМЕР_1 від 11.10.2020 року є схожою із написом розташованому на вивісці та в рекламних вивісках магазину за адресою: АДРЕСА_3 та за адресою: АДРЕСА_4 настільки, що їх можна сплутати (т. 2, а.с. 6-28).
Згідно вимог частин 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Згідно вимог частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Враховуючи вищевикладене, вищезазначений висновок експертів Науково-дослідному центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності (вх. 2415 від 20.12.2021 року) за результатами проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі 922/2764/21 від 08.12.2021 року, прийнятий судом у якості належного доказу у даній справі.
Крім того, відповідач у наданому до суду 10.01.2022 року клопотанні про витребування оригіналів доказів, та в усних запереченнях ставив під сумнів відповідність поданих позивачем копій (паперової копії) оригіналу фото фасаду магазинів, розміщених за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 розміщених на сторінках 65-67 та інтернет сторінок 68- 71, та зазначив, що на фотографіях магазинів, поданих відповідачем, вивіски та рекламні оголошення відрізняються від тих, які зображені на фото позивача.
Судом у судовому засіданні 13.01.2022 року вищевказане клопотання відповідача долучено до матеріалів справи, та роз"яснено відповідачу відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України щодо дій позивача та відповідача в частині надання доказів до матеріалів справи.
Статтею 76 Господарського процесуального Кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин 1 статті 77 Господарського процесуального Кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3 - 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 02.10.2018 року у справі 910/18036/17, постанові від 23.10.2019 року у справі 917/1307/18, постанові від 18.11.2019 року у справі 902/761/18, постанові від 04.12.2019 року у справі 917/2101/17, у справі 904/2357/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі 129/1033/13-ц (провадження 14-400цс19) неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що 17.10.2019 року набув чинності Закон України від 20.09.2019 року 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З аналізу змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України слідує, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
При цьому, зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") у якому ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З урахуванням вищевикладеного, судом у судовому засіданні було досліджено надані позивачем та відповідачем фотографії фасадів магазинів, у зв'язку із чим, суд оцінивши докази, та обставини справи з огляду на їх допустимість зазначає, що надані позивачем до матеріалів справи копії фотографій фасадів магазинів із позначенням «ІНФОРМАЦІЯ_1» (зі смайликом замість четвертої букви), та фото вивісок (рекламних вивісок) останніх які ставить під сумнів відповідач, є схожими із наданими відповідачем до відзиву на позовну заяву копіями фотографій фасадів магазинів із позначенням «ІНФОРМАЦІЯ_1» (зі смайликом замість четвертої букви), та фото вивісок (рекламних вивісок), у зв'язку із чим відповідні докази надані позивачем приймаються судом, та спростовують твердження відповідача, що відповідні фотографії є неналежними доказами у підтвердження позовних вимог.
При цьому, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів у підтвердження використання позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідно до свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1, що належить позивачу.
Будь-яких інших доказів у підтвердження своїх заперечень щодо наданих позивачем фотографій фасадів магазинів та вивісок, відповідачем до суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає посилання відповідача, що позначення останнього на вивісках суттєво відрізняються від торгової марки позивача, оскільки останні спростовуються матеріалами справи.
Також, суд не приймає заперечення відповідача в частині закінчення терміну дії свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, а саме виписки з Державного реєстру свідоцтв України, 29.05.2019 року було продовжено строк дії свідоцтва НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг до 25.08.2029 року.
Враховуючи вищевикладене, наявні у матеріалах справи докази, та висновок експертів Науково-дослідного центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності (вх. 2415 від 20.12.2021 року) за результатами проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарські справі 922/2764/21, суд визнає дії відповідача, щодо використання у своїй діяльності позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (зі смайликом замість четвертої букви) схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року власником якого є позивач.
У зв'язку із чим, позовна вимога про визнання дії фізичної особи - підприємця Кошляк Альбіни Миколаївни щодо використання позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року) порушенням прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) «ІНФОРМАЦІЯ_1" такою, що підлягає до задоволення.
Щодо позовних вимог про:
заборону фізичній особі - підприємцю Кошляк Альбіні Миколаївні використовувати для магазинів і інтернет-магазинів позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року);
та припинення порушення прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) НОМЕР_1 від 11.10.2010 року, шляхом зобов'язання відповідача демонтувати вивіски і рекламні матеріали двох магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованих за адресами: АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, видалити позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" за сторінок соціальної мережі https://www/facebook.com/produktu/, ІНФОРМАЦІЯ_6, видалити позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" сторінок сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 і сайту ІНФОРМАЦІЯ_4, суд зазначає наступне.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статі 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" визначено, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом, зокрема позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою; або позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.
Частиною 2 статті 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» зокрема визначено, що на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено.
Пунктом 3 статті 157 Господарського кодексу України визначено, що свідоцтво надає право його власнику забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, крім випадків, передбачених законом.
З аналізу вищевикладених норм, та наявних у матеріалах справи документів, вбачається, що власник свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) має виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстровану торговельну марку.
Враховуючи вищевикладене, та встановлення судом дій відповідача, щодо використання у своїй діяльності позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (зі смайликом замість четвертої букви) схожими до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року власником якого є позивач, та у зв'язку із тим, що відповідач в порушення вимог статтей 16, 20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» без згоди власника свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року та належних документів використовує торгівельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1», суд дійшов до висновку, що позовна вимога в частині:
- заборони фізичній особі - підприємцю Кошляк Альбіні Миколаївні використовувати для магазинів позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року)
та
припинення порушення прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) НОМЕР_1 від 11.10.2010 року, шляхом зобов'язання відповідача фізичну особу - підприємця Кошляк Альбіну Миколаївну демонтувати вивіски і рекламні матеріали двох магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованих за адресами: АДРЕСА_3, АДРЕСА_6 такою, що підлягає до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині
- заборони фізичній особі - підприємцю Кошляк Альбіні Миколаївні використовувати для інтернет-магазинів позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року)
та
припинення порушення прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) НОМЕР_1 від 11.10.2010 року, шляхом зобов'язання відповідача фізичну особу - підприємця Кошляк Альбіну Миколаївну видалення позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за сторінок соціальної мережі https://www/facebook.com/produktu/, ІНФОРМАЦІЯ_6, видалити позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" сторінок сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 і сайту ІНФОРМАЦІЯ_4, суд зазначає наступне.
Позивачем у підтвердження заявлених позовних вимог у цій частин, до позовної заяви було надано скріншоти та роздруківки інтернет-сторінок (веб-сторінок).
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві від 28.08.2021 року вх. 19959 (т. 1, а.с. 112-115) зазначає, що інтернет - сторінки (веб-сторінок) на які посилається позивач, не можуть бути доказами, оскільки засвідчені неналежним чином, та не відповідають вимогам щодо доказів.
Щодо веб - сторінок, відповідач зазначає, що останні фактично не можуть надаватись суду, однак можуть бути оглянуті і досліджені у місці їх знаходження з фіксацією таких процесуальних дій, про що відповідачем було заявлено відповідне клопотання.
Позивач у наданому до суду відповіді на відзив від 07.09.2021 року (вх. 20756) зокрема щодо доказів використання відповідачем позначення в мережі інтернет, зазначив, що як свідчать дані сайту https://who.is/, який містить інформацію щодо усіх зареєстрованих Інтернет - ресурсів, домен ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстровано 27.04.2015 року. Також позивач зазначає, що процедура реєстрації доменів імен дає можливість у полі «Registsnt» не зазначати своїх даних, не вказувати ПІБ і адресу. Проте, за доменне ім'я та за хостинг необхідно сплачувати щорічні обов'язкові платежі, тому при необхідності у компаній ТОВ «Інтернет Інвест» та ТОВ «Хостпро Лаб» можна запросити відомості щодо платників цих платежів. Вивказане на думку позовача свідчить про те, що права на управління сайтом ІНФОРМАЦІЯ_2 належить саме відповідачу, вказують контактні дані, розміщені на цьому сайті. Також на сайті, за твердженнями позивача, розміщена торгівельна марка, ідентична тій, що розміщена на магазинах.
Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, у наданих до суду запереченнях від 20.09.2021 року (вх. 21914) зазначає, що номер мобільного телефону наведений позивачем у відповіді на відзив не належить відповідачу. В інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про фізичну особу - підприємця Кошляк А.М. зазначено інший номер телефону для здійснення зв'язку. Також відповідач заперечує твердження позивача про те, що останньому належать сторінки в соціальних мережах, Інтернет - магазин та сайту за посиланням https://goo.gl/maps/e4FE573ZkmiNdGm9, про які позивач зазначає у позовній заяві (т. 1, а.с. 182).
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Також суд приймає до уваги правовий висновок Верховного Суду у справі 922/51/20 викладений у постанові від 19.01.2021 року, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги».
Отже, відповідно до наведених положень Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора.
Таким чином, роздруківки інтернет-сторінок (веб-сторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.01.2021 року у справі 587/2051/18.
При цьому суд враховує, що скріншот (фотографія) монітора комп'ютера/телефону не є електронним доказом, але ця інформація може враховуватися судами за умови, якщо учасник справи не поставить під сумнів надане фото і не буде вимагати надати оригінал.
У даному випадку відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву заперечував проти наданих позивачем доказів, зокрема зазначив, що останньому не належать сторінки в соціальних мережах, Інтернет - магазин та сайт за посиланням https://goo.gl/maps/e4FE573ZkmiNdGm9, про які позивач зазначає у позовній заяві (т. 1, а.с. 182).
Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 року у справі 711/9146/16-ц (провадження 61-20453св18) зазначив: «Посилаючись у спростуванні доводів апеляційних скарги на те, що факт здійснення публікації відповідного змісту підтверджується роздруківкою з веб сайту, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що роздруківки Інтернет-сторінок (веб сторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані та засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу. Веб сторінки є електронними документами, які фізично не можуть надаватися суду, однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи.
З аналізу вищевикладеного слідує, що надані позивачем докази, а саме інтернет -сторінок (веб-сторінок) оскільки вони виготовлені, видані і засвідчені не власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, у зв'язку із чим, відповідні докази не приймаються судом до уваги.
Крім того, судом було вжито усіх заходів у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України щодо забезпечення достатнього часу для надання сторонами усіх належних та допустимих доказів у підтвердження своїх вимог та заперечень щодо позовних вимог. Проте позивач своїм правом визначеним Господарським процесуальним кодексом України не скористався.
У зв'язку із чим, суд не приймає заперечення позивача, а саме, що права на управління сайтом ІНФОРМАЦІЯ_2 належить саме відповідачу, про що на думку позивача вказують контактні дані, розміщені на цьому сайті, та те що розміщена торгівельна марка, ідентична тій, що розміщена на магазинах, та те що, відповідно до даних сайту https://who.is/, який містить інформацію щодо усіх зареєстрованих Інтернет - ресурсів, домен ІНФОРМАЦІЯ_2 було зареєстровано 27.04.2015 року. А процедура реєстрації доменів імен дає можливість у полі «Registsnt» не зазначати своїх даних, не вказувати ПІБ і адресу. Проте, за доменне ім'я та за хостинг необхідно сплачувати щорічні обов'язкові платежі, тому при необхідності у компаній ТОВ «Інтернет Інвест» та ТОВ «Хостпро Лаб» можна запросити відомості щодо платників цих платежів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.
Частинами 6, 7 статті 82 Господарського процесуального кодексу України визначено, що особи, які беруть участь в огляді доказів за їх місцезнаходженням, мають право звертати увагу суду на ту чи іншу обставину, яка, на їх погляд, має значення для повноцінного проведення огляду, встановлення обставин, які мають значення для розгляду справи, робити свої зауваження щодо протоколу огляду.
У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.
На виконання вищезазначених вимог Господарського процесуального кодексу України, та у зв'язку із задовленням клопотання відповідача, за участю позивача та відповідача судом у судовому засіданні 01.02.2022 року було здійснено огляд доказів за їх місцезнаходженням, а саме за посиланнями: https://www/facebook.com/produktu/, ІНФОРМАЦІЯ_6, сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 і сайту ІНФОРМАЦІЯ_4, та було встановлено, що за посиланнями: https://www/facebook.com/produktu/, ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутні дані щодо відомостей відповідача, а сайт із відповідними посиланнями не працює.
Верховний суд у постанові від 27.11.2019 року у справі 667/266/15-ц вказав, що в соціальних мережах може зареєструватися будь-яка людина і під будь-яким іменем. Перевірити таку інформацію неможливо, а тому вона є недопустимим та неналежним доказом.
У даному випадку, позивачем не доведено, що саме інтернет сторінки за посиланням https://www/facebook.com/produktu/, ІНФОРМАЦІЯ_6 належать саме відповідачу у справі, оскільки відсутні належні та допустимі докази у підтвердженням викладених позивачем обставин.
Дослідивши веб сторінки за посиланнями сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 судом було встановлено дані щодо місця знаходження, а саме на сайті в мережі інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 міститься інформація: адреса Харківська область, м. Лозова, номери телефонів НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , також на сайті міститься позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» (зі смайликом замість четвертої букви). За посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 також судом було встановлено, що на фасадах та рекламних вивісках міститься зображення «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_1» (зі смайликом замість четвертої букви). Крім того, на рекламній вивісці зображено посилання на сайт ІНФОРМАЦІЯ_2 та також розміщено номери телефонів НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .
При цьому, судом при дослідженні доказів, було здійснено візуальний огляд розміщеної на інтернет сторінках інформації, а саме за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_4, та встановлено, що вивіски та зображення на них, відповідають наданими позивачем та відповідачем копіям фотографій фасадів та рекламних вивісок магазинів відповідача та містять позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» (зі смайликом замість четвертої букви).
З аналізу вищевикладеного, вбачається, що будь-якої інформації та даних про те, що саме сайт ІНФОРМАЦІЯ_2 належнать відповідачу, судом при дослідженні інтернент ресурсу, встановлено не було.
Відповідно до вимог статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач заперечував проти наявності у нього відповідного сайту, проте будь - яких доказів у підтвердження спростування розміщеної на них інформації, останнім у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу до суду надано не було. Самі лише усні заперечення відповідача без належних доказів, не можуть підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме вказані вище інтернет сторінки належать відповідачу, суд дійшов висновку про відмову в частині позовних вимог про:
- заборону фізичній особі - підприємцю Кошляк Альбіні Миколаївні використовувати для інтернет-магазинів позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року)
та
- припинення порушення прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) НОМЕР_1 від 11.10.2010 року, шляхом зобов'язання відповідача фізичну особу - підприємця Кошляк Альбіну Миколаївну видалення позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за сторінок соціальної мережі https://www/facebook.com/produktu/, ІНФОРМАЦІЯ_6, видалити позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" сторінок сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 і сайту ІНФОРМАЦІЯ_4.
Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково, а саме про:
- визнання дії фізичної особи - підприємця Кошляк Альбіни Миколаївни щодо використання позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року) порушенням прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) « ІНФОРМАЦІЯ_1 ";
- заборону фізичній особі - підприємцю Кошляк Альбіні Миколаївні використовувати для магазинів позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року);
- припинення порушення прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) НОМЕР_1 від 11.10.2010 року, шляхом зобов'язання відповідача фізичну особу - підприємця Кошляк Альбіну Миколаївну демонтувати вивіски і рекламні матеріали двох магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованих за адресами: АДРЕСА_3, АДРЕСА_6.
В частині позовних вимог про:
- заборону фізичній особі - підприємцю Кошляк Альбіні Миколаївні використовувати для інтернет-магазинів позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_1 від 11.10.2010 року)
та
- припинення порушення прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича, як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) НОМЕР_1 від 11.10.2010 року, шляхом зобов'язання відповідача фізичну особу - підприємця Кошляк Альбіну Миколаївну видалення позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за сторінок соціальної мережі https://www/facebook.com/produktu/, ІНФОРМАЦІЯ_6, видалити позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" сторінок сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 і сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 суд, дійшов висновку про відмову в цій частині.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено три немайнові вимоги.
Згідно з частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач є інвалідом ІІ групи, про що було додано копію довідки МСЕК № 191305, яка наявна у матеріалах справи, та відповідно до вимог підпункту 9 пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від плати судового збору за подання позовної заяви.
Частиною 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 4 540,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення судові витрати за проведення експертизи, та як вбачається із матеріалів справи, позивачем було сплачено суму у розмірі 26 359,30 грн.
Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За таких обставин, витрати, пов'язані з проведенням експертизи покладаються на відповідача у розмірі 26 359,30 грн.
Суд вважає за необхідне зазначити, що 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Верховна Рада України прийняла Закон про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (реєстр. №7300). Законом затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 травня 2022 року № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Відповідно до частини 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України уразі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення.
При цьому, згідно вимог частини 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Разом з цим, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку підписання повного тексту рішення, встановленого Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 129, 183, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити частково.
Визнати дії фізичної особи - підприємця Кошляк Альбіни Миколаївни ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) щодо використання позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 11.10.2010 року) порушенням прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ), як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Заборони фізичній особі - підприємцю Кошляк Альбіні Миколаївні ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) використовувати для магазинів позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 11.10.2010 року).
Припинити порушення прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ), як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) № НОМЕР_1 від 11.10.2010 року, шляхом зобов'язання відповідача фізичну особу - підприємця Кошляк Альбіну Миколаївну ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) демонтувати вивіски і рекламні матеріали двох магазинів "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованих за адресами: АДРЕСА_3, АДРЕСА_4.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Кошляк Альбіни Миколаївни ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) витрати з проведення експертизи у розмірі 26 359,30 грн.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Кошляк Альбіни Миколаївни ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 540, 00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В частини позовних вимог щодо заборони фізичній особі - підприємцю Кошляк Альбіні Миколаївні ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) використовувати для інтернет-магазинів позначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яке є схожим до ступеня змішування із торгівельною маркою "ІНФОРМАЦІЯ_1" (свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 11.10.2010 року)
та
припинення порушення прав фізичної особи - підприємця Кривич Костянтина Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ), як власника свідоцтва на знак для товарів та послуг (торгівельну марку) № НОМЕР_1 від 11.10.2010 року, шляхом зобов'язання відповідача фізичну особу - підприємця Кошляк Альбіну Миколаївну ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) видалення позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" за сторінок соціальної мережі https://www/facebook.com/produktu/, ІНФОРМАЦІЯ_6, видалити позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" сторінок сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 і сайту ІНФОРМАЦІЯ_4 - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
позивач: фізична особа - підприємець Кривич Костянтин Володимирович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 );
відповідач: фізична особа - підприємець Кошляк Альбіна Миколаївна ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ).
У зв'язку із введенням Указом Президента України № 64/2022 воєнного стану на території України та обмеженим здійсненням судочинства Господарським судом Харківської області через проведення бойових дій на території міста Харкова, повний текст рішення підписано 09.06.2022 року.
Повне рішення складено "09" червня 2022 р.
Суддя О.О. Ємельянова