09 червня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/90/22
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом - Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (бульвар Т.Шевченка, 21, м. Тернопіль, 46001)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “БОНУСМЕДІКУС” (вул. Є. Коновальця, 4, м. Тернопіль, 46020)
про стягнення 2525745,09 грн - боргу, 127503,85 грн - пені, 21703,21 грн - 3% річних.
За участю від:
позивача - Сухарська А. В.
відповідача - не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “БОНУСМЕДІКУС” про стягнення 2002862,35 грн -боргу, 108444,08 грн - пені, 18844,24 грн - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві №3135 від 08.02.2022 (вх. №99 від 10.02.2022) посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №123 від 12.09.2016, щодо своєчасності проведення розрахунків за оренду нежитлового приміщення комунальної власності, розташованого у будівлі №3 по вул. І.Франка у м. Тернополі.
Відповідно до заяви № 8667 від 05.04.2022 (вх. №2171 від 11.04.2022) (вх. №2180 від 11.04.2022) про збільшення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 2525745,09 грн - боргу, 127503,85 грн - пені, 21703,21 грн - 3% річних.
Позиція відповідача.
Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 11.02.2022 (про відкриття провадження у справі) не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/90/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 10.03.2022.
Ухвалою суду від 10.03.2022 підготовче судове засідання у справі відкладено на 11.04.2022.
Ухвалою суду від 11.04.2022: прийнято до розгляду заяву Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради за № 8667 від 05.04.2022 (вх. № 2171 від 11.04.2022) про збільшення розміру позовних вимог з додатками та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з її урахуванням; продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання у справі № 921/90/22 відкладено на 12.05.2022.
Надалі, ухвалою суду від 12.05.2022 закрито підготовче провадження по справі №921/90/22 та призначено її до розгляду по суті на 09.06.2022.
Представником позивача в судовому засіданні 09.06.2022 підтримано позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Відповідач явку повноважного представника в судовому засіданні 09.06.2022 не забезпечив.
За інформацією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “БОНУСМЕДІКУС” зазначено вул. Є. Коновальця, 4, м. Тернопіль, 46020.
Рекомендовані повідомлення від 11.02.2022, від 10.03.2022, від 14.04.2022, від 13.05.2025, зі штрихкодовими ідентифікаторами відповідно №4602510180415, №4602510186057, №4602510243964, №4602510307202 якими на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “БОНУСМЕДІКУС” направлялись копії ухвал про відкриття провадження у справі, про відкладення підготовчих судових засідань, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті повернулись на адресу суду без вручення адресату, із відміткою підприємства зв'язку “Укрпошта”: “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Разом з цим, копії ухвал суду від 11.04.2022 та від 12.05.2022 направлялись на адресу засновника юридичної особи відповідача, а саме: вул. Котляревського, 13/21, м. Тернопіль. Рекомендовані повідомлення від 14.04.2022 та від 13.05.2022 із штрихкодовими ідентифікаторами №4602510243972, №4602510307199 також повернулись на адресу суду без вручення адресату, із відміткою підприємства зв'язку: “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.
Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
Суд, у судовому засіданні 09.06.2022, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради (третя особа у справі) в особі уповноваженого органу по укладенню договорів Комунального підприємства “Тернопільський міський лікувально - діагностичний центр” Тернопільської міської ради (надалі - орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БОНУСМЕДІКУС” (надалі - орендарем) 12.09.2016 укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №123 (надалі - договір).
Відповідно до його умов орендодавець передав орендарю (відповідачу) у платне строкове користування окреме індивідуально визначене майно (частину нежитлового приміщення) комунальної власності, площею 1927,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. І.Франка, 3 в м. Тернополі (надалі - об'єкт оренди) і перебуває на балансі Тернопільської міської ради для використання під діяльність лікарняних закладів, загальну медичну практику, спеціалізовану медичну практику, стоматологічну практику та іншу діяльність у сфері охорони здоров'я.
Відповідач зобов'язувався прийняти дане приміщення в оренду, використовувати об'єкт оренди за призначенням, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату у строк та розмірі, визначені договором.
Факт передачі приміщення в оренду підтверджується Актом передавання нежитлових приміщень, складеним 18.11.2016.
05.07.2017 Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради прийнято рішення №470 “Про безоплатну передачу на баланс майна комунальної власності”, згідно якого усі права та обов'язки щодо управління майном - усім приміщенням по вул. І. Франка, 3 в м. Тернопіль (у тому числі площею 1927,80 кв.м) передано Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна (позивачу у справі).
Додатком від 14.07.2017 до основного договору №123 від 12.09.2016 внесено відповідні зміни, за якими відповідач повинен був вносити орендну плату на рахунок позивача.
Додатком від 16.05.2019, у зв'язку з виготовленням нового технічного паспорта, площу орендованого відповідачем майна визначено як 1873,1 кв.м.
Додатком від 31.07.2019 термін дії основного договору оренди продовжено по 30.06.2022.
Згідно з пунктом 3.1. договору річна орендна плата (Опл) розраховується за формулою:
Опл =Вп х Сор,
де Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки, 11039730 грн.
Сор - орендна ставка, відсотків за використання нерухомого майна, 20%.
Вп корисної площі - 5230535,95. Сор корисної площі - 20%.
Розрахунок: 11039730*20%:12*Ід.о.*І.м.
Орендна плата за базовий місяць (червень 2019 року) становить без ПДВ 183995,50 грн, у т. ч. ПДВ 36799,10 грн.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць оренди, і перераховується орендарем на рахунок уповноваженого органу по укладенню договору орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця (п. 3.2 умов Договору).
Відповідно до умов договору (п.3.5 правочину) за здане в оренду майно, орендар вносить орендну плату з врахуванням ПДВ.
За несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати орендар зобов'язувався сплачувати пеню (від несплаченої суми) в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України (п.9.4 договору).
Відповідно до п. 2 додатку до договору від 31.07.2019 термін дії договору продовжено до 30.06.2022.
Вищеперелічені обставини були встановлені також судовими рішеннями, що набрали законної сили у справі №921/95/21 у справі за участю тих самих сторін. Тому, відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з травня 2021 року по лютий 2022 року включно, а також відповідно нарахованих на борг сум пені та 3% річних.
На адресу орендаря надсилались претензії від 25.06.2021 №342/9.1-18, від 20.07.2021 №387/9.1-18, від 18.08.2021 №18047, від 01.10.2021 №21525, від 25.10.2021 №23526, від 17.11.2021 №25696, від 21.12.2021 №29140, від 20.01.2022 №1071.
Вказані претензії були залишені відповідачем без відповіді та реагування.
Виникнення у відповідача прострочки по орендній платі стало підставою для звернення Управління з позовом про примусове стягнення заборгованості.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що 12.09.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна №123, що належить до комунальної власності.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 Глави 30 Господарського кодексу України. Також, у зв'язку із тим, що об'єктом оренди за договором оренди є комунальне майно до спірних правовідносин, як спеціальні, підлягають до застосування правові норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна». До 01.02.2020 Закон діяв в редакції Закону №2269-XII від 10.04.1992 із змінами (надалі - Закон №2269-XII). Після 01.02.2020 Закон діє в редакції Закону №157-IX від 03.10.2019 (надалі - Закон №157-IX).
Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-IX встановлено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Застосовуючи норми Закону, суд виходить з того, що згідно зі ст.58 Конституції України слід застосовувати норми закону, які діяли в період виникнення спірних правовідносин. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
Предмет позову у даній справі стосується стягнення з відповідача боргу з орендної плати по вказаному договору за період з травня 2021 року по лютий 2022 року в розмірі 2525745,09 грн.
З огляду на викладене, до правовідносин сторін належить застосовувати Закон №157-IX .
Відповідно до ст. 759 ЦК України, ст.1 Закону №157-IX за договором оренди орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором (ч. 1 ст. 17 Закону №157-IX).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що у відповідача виник борг по внесенню орендної плати за період з травня 2021 року по лютий 2022 року в розмірі 2525745,09 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У зв'язку з порушенням виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути обумовлену п. 9.4 договору пеню в сумі 127503,85 грн, а також нараховані в порядку ст. 625 ЦК України 21703,21 грн - 3% річних.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.
Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Провівши перерахунок заявлених до стягнення сум пені та 3% річних, судом встановлено, що нарахування 127503,85 грн - пені, 21703,21 грн - 3% річних є правомірними.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням приписів перелічених статтей, обставин даної справи, суд вважає, що доведеними, обґрунтованими та не спростованими відповідачем є позовні вимоги позивача щодо стягнення відповідача 2525745,09 грн - боргу з орендної плати, 127503,85 грн - пені, 21703,21 грн - 3% річних.
Відповідно до ч.2 ст. 42 ГПК України сторони зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
1.Позов задоволити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “БОНУСМЕДІКУС” (вул. Є.Коновальця, 4 м. Тернопіль, код 40360118) на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (бульвар Т.Шевченка, 21 м. Тернопіль, код 37519833) 2525745 (два мільйони п'ятсот двадцять п'ять тисяч сімсот сорок п'ять) грн 09 коп. боргу, 127503 (сто двадцять сім тисяч п'ятсот три) грн 85 коп. - пені, 21703 (двадцять одну тисячу сімсот три) грн 21 коп. - 3% річних та 40124 (сорок тисяч сто двадцять чотири) грн 28 коп. - сплаченого судового збору.
Видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 09 червня 2022 року.
Суддя І.П. Шумський