"30" травня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3542/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
секретар судового засідання Овчар А.С.
при розгляді справи за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, 65048)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Задорожнього Миколи Павловича ( АДРЕСА_1 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” (вул. Праці, буд. 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001)
про розірвання договору оренди та виселення,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Іванова Т.В.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Задорожнього Миколи Павловича, в якій просить суд: розірвати договір оренди нерухомого майна 01.03.2019 № 209840911846, укладений між сторонами; виселити відповідача із займаного орендованого державного нерухомого майна, а саме частини відкритого складського майданчика (інвентарний №12707, реєстровий №01125672.2.РАЯИЮК1246), загальною площею 200,00 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, буд.4/2.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов вищевказаного договору в частині здійснення повної та своєчасної сплати орендних платежів у визначені договором строки.
Під час розгляду справи у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання під час розгляду справи не з'являвся, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 3 ст. 202 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду, в тому числі під час здійснення телефонограм, про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2021 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3542/21; ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено підготовче засідання у справі на "20" грудня 2021 о 12:30. Крім цього, вказаною ухвалою судом було залучено Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
20 грудня 2021 судом у судовому засіданні протокольною ухвалою було відкладено підготовче засідання у цій справі на 17 січня 2022 о 14:00. У судовому засіданні 17 січня 2022 судом протокольною ухвалою було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у цій справі на 07 лютого 2022 о 14:00.
07 лютого 2022 судом у судовому засіданні протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21 лютого 2022 об 11:30.
У судовому засіданні 21 лютого 2022 судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 14 березня 2022 о 12:00.
Розгляд справи у судовому засіданні 14 березня 2022 о 12:00 не відбувся, у зв'язку з запровадженням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, а також з урахуванням рішення зборів суддів Господарського суду Одеської області від 24 лютого 2022 року, оформленого протоколом №916-1/2022, яким, зокрема, з метою забезпечення безпеки працівників та відвідувачів суду рекомендовано суддям з 24 лютого 2022 року, як тимчасовий захід, зняти з розгляду призначені справи.
Враховуючи, що рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14 березня 2022 року, оформленого протоколом №916-2/2022, рекомендовано суддям Господарського суду Одеської області з 14.03.2022 продовжити розгляд справ, раніше знятих з розгляду, ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2022 було призначено судове засідання у цій справі на "28" квітня 2022 о 13:45.
Ухвалою суду від 26.04.2022 судом було задоволено клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
У судовому засіданні 28.04.2022 судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до “30” травня 2022 об 11:00.
У судовому засіданні 30.05.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
01.03.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Задорожним Миколою Павловичем (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за № 209840911846 (а.с.10-15, т.1; далі - договір), який погоджений балансоутримувачем - Державним підприємством „Морський торговельний порт „Чорноморськ”.
Згідно з п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину відкритого складського майданчика (інвентарний №12707, реєстровий №01125672.2.РАЯИЮК1246), загальною площею 200,00 кв. м., за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, буд. 4/2, що обліковується на балансі Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ „ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА”, станом на 31.10.2018 та становить 346500,00 грн.
Відповідно до п.п.2.1, 2.2., 2.4. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.
Згідно з п.п.3.1., 3.2., 3.3. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786, та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (січень 2019 року) - 2 384,69 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2019 року визначається шляхом коригування орендної плати, яка зазначена у абзаці І цього пункту на індекси інфляції. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
За змістом п.3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70 % надсилається орендарем орендодавцеві, 30 % - балансоутримувачу.
Відповідно до п.п.5.3., 5.10. договору орендар зобов'язався, зокрема: своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується призначення платежу за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди); у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу об'єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкту оренди з вини орендаря.
Згідно з п.7.1. договору орендодавець зобов'язався за участю балансоутримувача передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.
Пунктом 9.4. договору передбачено, що орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди та (або) відшкодування збитків у разі, зокрема, якщо орендар не сплачує або несвоєчасно сплачує орендну плату.
Відповідно до п.10.1. договору його укладено на 2 (два) роки та 11 (одинадцять) місяців, який діє з моменту його підписання сторонами.
Згідно з п.10.3. договору зміни до його умов або розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надходження до розгляду іншою стороною, укладаються у вигляді договору про внесення змін. За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та у разі, якщо орендар не погоджується підписувати новий розрахунок орендної плати та відповідні зміни до договору при зміні Методики розрахунку орендної плати.
За змістом п.10.4. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін.
Як встановлено судом з пояснень позивача у судовому засіданні, яке відбулось 30.05.2022, жодна із сторін договору не зверталась до іншої із заявами щодо припинення договору після закінчення строку його дії, а тому позиція позивача зводиться до того, що станом на час вирішення спору судом договір є чинним.
Відповідно до п.10.6. договору його чинність припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.
Умовами п.п.10.9., 10.10. договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендодавця.
01.03.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, Фізичною особою-підприємцем Задорожним Миколою Павловичем та Державним підприємством „Морський торговельний порт „Чорноморськ” був підписаний акт приймання-передавання державного нерухомого майна, що обліковується на балансі третьої особи, за договором від 01.03.2019 (а.с.16, т.1). Також, 01.03.2019 між сторонами був погоджений розрахунок плати за оренду майна (а.с.17, т.1).
11.11.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Задорожним Миколою Павловичем (орендар), за погодженням балансоутримувача - Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ”, був укладений договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.13.2019 №209840911846 (а.с.18-19, т.1; далі - договір про внесення змін), яким в новій редакції викладені п.1.2. та 3.1. договору, зокрема, погоджені нові умови щодо цільового використання орендованого майна, а також щодо розміру орендної плати за базовий місяць розрахунку - жовтень 2019 року, який становить 2997,18 грн.
Враховуючи внесені зміни до договору, між сторонами був погоджений новий розрахунок плати за оренду (а.с.20, т.1) та підписаний новий акт від 11.11.2019 приймання-передачі орендованого майна (а.с.21, т.1).
Як пояснює позивач, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо здійснення оплати орендних платежів належним чином не виконує, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість починаючи з квітня 2020 року. Вказані порушення з боку відповідача стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати та пені.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.87-93, т.1), в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/2328/21 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Фізичної особи-підприємця Задорожнього Миколи Павловича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного підприємства „Морський торговельний порт „Чорноморськ” про стягнення коштів в розмірі 25947,02 грн.
Так, в рішенні суду від 17.11.2021 у справі №916/2328/21 судом було встановлено, що в порушення норм закону та умов договору Задорожним М.П. протягом періоду з 12.04.2020 по 13.07.2021 не було своєчасно та у повному обсязі внесено орендну плату за користування державним майном, в результаті чого, станом на момент вирішення спору у справі №916/2328/21, у відповідача була наявна заборгованість з орендної плати в сумі 24935,33 грн. Враховуючи встановлені судом обставини, рішенням суду від 17.11.2021 у справі №916/2328/21 позов Фонду було задоволено повністю та стягнуто з відповідача до державного бюджету заборгованість з орендної плати в розмірі 24935,33 грн, а також нараховану та заявлену позивачем до стягнення пеню в розмірі 1011,69 грн. За поясненнями позивача рішення Господарського суду Одеської області від 17.11.2021 у справі №916/2328/21 не було оскаржене, набрало законної сили, що також підтверджується даними КП «Діловодство спеціалізованого суду».
Як пояснив суду позивач у судовому засіданні, заборгованість відповідачем, яка стягнута за вищевказаним рішенням суду, останнім не погашена, а орендні платежі за договором не сплачуються відповідачем по даний час. Відповідач на спростування повідомлених позивачем обставин доказів не подав.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За змістом ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, чинній станом на день укладення спірного договору та по 01.02.2020) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
За умовами ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції, введеній в дію з 01.02.2020 та чинній станом на час вирішення спору) (далі - Закон) продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які, зокрема, укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За умовами ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом п.п.1, 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 1 статті 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Згідно з ч.1 ст.25 Закону у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.ч.4-5 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Позиція суду
Предметом позову позивача у цій справі є вимоги останнього до відповідача про розірвання укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.03.2019 №209840911846, а також виселення відповідача із орендованого за договором приміщення.
Наголошуючи на наявності підстав для розірвання спірного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, позивач у позовній заяві посилається на обставину порушення відповідачем істотної умови договору, а саме систематичної несплати орендних платежів до державного бюджету та на користь балансоутримувача майна.
Так, розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до п.2 ч. 1 ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.
При цьому істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 07.05.2020 у справі № 910/5027/19.
Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.
Як встановлено судом, за результатом вирішення спору у справі №916/2328/21 господарським судом у рішенні від 17.11.2021, яке набрало законної сили, були встановлені обставини щодо осіб, які є учасниками цієї справи, зокрема щодо не внесення своєчасно та у повному обсязі відповідачем у період з 12.04.2020 по 13.07.2021 орендних платежів згідно з умовами спірного у цій справі договору, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед державним бюджетом в сумі 24935,33 грн, яка, згідно з поясненнями позивача, не погашена і станом на цей час.
В силу ст.75 ГПК України вказані обставини не підлягають доказуванню в межах цієї справи та є такими, що не спростовувались жодним з учасників справи.
Отже, оскільки допущене відповідачем порушення зобов'язання фактично позбавило орендодавця за спірним договором - позивача того, на що останній розраховував при його укладенні, таке порушення свідчить про наявність обставини істотного порушення відповідачем умов спірного договору та, як наслідок, завдання майнової шкоди державному бюджету, а отже вимоги позивача про розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому суд враховує, що відповідач цілком мав усвідомлювати наслідки порушення ним зобов'язання з оплати орендних платежів, разом з цим з матеріалів справи не вбачається вчинення відповідачем будь-яких дій, з метою недопущення розірвання договору або наявності у останнього наміру врегулювати спір, який вже був переданий позивачем на вирішення суду.
Враховуючи розірвання судом договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.03.2019 №209840911846, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Фізичною особою-підприємцем Задорожним Миколою Павловичем, правові підстави для зайняття відповідачем орендованих приміщень відсутні, а тому позовні вимоги позивача про виселення відповідача з цих приміщень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на вищевказане, позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Фізичної особи-підприємця Задорожного Миколи Павловича, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 4540,00 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 01.03.2019 №209840911846, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Фізичною особою-підприємцем Задорожним Миколою Павловичем.
3. Виселити Фізичну особу-підприємця Задорожного Миколу Павловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з орендованого нерухомого майна, а саме: частини відкритого складського майданчика (інвентарний №12707, реєстровий №01125672.2.РАЯИЮК1246), загальною площею 200,00 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, буд.4/2.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Задорожного Миколи Павловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (вул. Велика Арнаутська, 15, м. Одеса, 65048, код ЄДРПОУ 43015722) судовий збір в сумі 4540 /чотири тисячі п'ятсот сорок/грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 09 червня 2022 р.
Суддя Д.О. Бездоля