ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.06.2022Справа № 910/21811/21
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомМіністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, будинок 6, місто Київ, 03168)
до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (вулиця В'ячеслава Чорновола, будинок 8, місто Київ, 01135)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" про стягнення 93 540 грн 00 коп.
Представники: не викликались
30.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України з вимогами до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" про стягнення 93 540 грн 00 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку з невиконанням Приватним акціонерним товариством "Трикотажна фабрика "Роза" умов укладеного з позивачем договору від 23.03.2018 № 286/3/18/118 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України), відповідач зобов'язаний сплатити позивачу грошову суму відповідно до умов гарантії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/21811/21 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, а також залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Трикотажна фабрика "Роза" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
10.02.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1-4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26 квітня 2018 року, на підставі рішення тендерного комітету Міністерства оборони України (протокол № 75/79/2 від 06.03.2018), між Міністерством оборони України (далі - замовник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством «Трикотажна фабрика «Роза» (далі - постачальник, позивач) укладено Договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/18/118 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2018 році поставити замовнику футболки та сорочки (1833) (Фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, тип 2, вид 2) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) вказані у цьому Договорі.
Згідно з 1.4 Договору товар постачається на об'єднані центри забезпечення після приймального контрою (якості) представниками Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України (далі - представник замовника).
У відповідності до п. 1.5 Договору товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки Міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна цього договору становить 1 870 800 грн. у тому числі ПДВ 311 800 грн.
Ціна за договором коригується у порядку визначеному у статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 3.2 Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору, товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки товару буде визначений в специфікації договору (п. 1.2).
Пунктом 5.3 Договору визначено, що датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та у видатковій накладній постачальника.
У відповідності до п. 6.3.1 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.
Згідно з п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 Договору).
У відповідності до п. 11.1 Договору постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 5% від суми договору (Банківська гарантія від 21.03.2018 №BGV/U/03-2-1006 видана ПАТ «Укрбудінвестбанк» на суму 93 540 грн.).
23.03.2018 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої, сторони дійшли згоди викласти пункти 1.2 в наступній редакції:
№ з/пНайменування товаруПерелік нормативних документів (стандарти, технічні умови, технічні специфікації, технічні описи), що встановлюють основні вимоги до товаруСтроки (терміни) постачанняЗагальна кількість яку необхідно постачити (шт)Ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ)Ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ)
Футболки та сорочки (1833) (Фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, тип 2, вид 2)Відповідність ТУ У 14.1-00034022-081:2015 зі сповіщенням про зміни № 1 та зразку-еталонудо 30.07.2018 (включно)30 00051,901 557 000
Усього за рік30 00051,901 557 000
Ціна товару без ПДВ1 557 000
Крім того ПДВ311 400
Ціна товару з ПДВ1 868 400
Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 23.03.2018), ціна цього договору становить 1 868 400 грн. у тому числі ПДВ 311 400 грн.
16.08.2018 позивачем здійснено поставку 20 000 комплектів, 17.08.2018 - 10 000 комплектів, що підтверджується видатковими накладними № 3516 від 16.08.2018, № 3517 від 17.08.2018, та актами приймального контролю товару за якістю № 4 від 15.08.2018, № 13 від 15.08.2018, які підписані відповідачем без заперечень зауважень.
Дані обставини встановлено рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/1338/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 та постановою Верховного Суду від 05.09.2019 та підтверджуються матеріалами справи.
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
21.03.2018 Банком (гарант) було видано гарантію №BGV/U/03-2-1006, згідно якої гарант зобов'язався сплатити на користь бенефіціара (Міністерству оборони України) суму, що складає 93 540 грн 00 коп. протягом п'яти робочих днів з дати одержання письмової вимоги бенефіціара, у разі невиконання (неналежного виконання) принципалом умов договору щодо кількості, якості та строків.
Зобов'язання гаранта припиняються у разі: закінчення строкудії гарантії; своєчасне виконання у повному обсязі принципалом зобов'язань перед бенефіціаром; повернення оригіналу гарантії банку або подання письмової заяви про звільнення банку від обов'язків за гарантією. Ця гарантія діє з моменту її видання та по 01.02.2019 включно.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 286/6/189 від 10.01.2019, в якій вказав на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Роза" неналежним чином було виконано умови Договору від 23.03.2018 № 286/3/18/118 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) щодо строку поставки товару, а саме: постачено із запізненням на 16 діб, та із запізненням на 17 діб після терміну, визначеного договором 30.03.2018, у зв'язку з чим просив банк перерахувати кошти у розмірі 93 540 грн 00 коп. на його рахунок.
За результатами розгляду вимоги позивача, викладеної у листі № 286/6/189 від 10.01.2019, відповідачем листом №0441-БГ від 31.01.2019 було відмовлено бенефіціарові у її задоволенні, оскільки банком отримано ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 по справі №910/806/19, якою заборонено Акціонерному товариству «Український будівельно-інвестиційний банк» виплачувати грошові кошти в сумі 93 540 грн. 00 коп. згідно з вимогою Міністерства оборони України щодо забезпечення виконання договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 підставі банківської гарантії № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018 та зупинено стягнення на підставі банківської гарантії № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018.
Таким чином, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та банківської гарантії від 21.03.2018 №BGV/U/03-2-1006 не виконав взяті на себе гарантійні зобов'язання щодо виплати позивачу 93 540 грн 00 коп. гарантії забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Роза" договору від 23.03.2018 № 286/3/18/118 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 93 540 грн 00 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором гарантії, який підпадає під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).
З наведеного вбачається, що способи забезпечення виконання зобов'язання покликані охороняти інтереси менш захищеної сторони за договором - кредитора шляхом покладення додаткового зобов'язального обтяження на боржника та/або на третю особу. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, при поруці та гарантії.
Стаття 560 Цивільного кодексу України визначає, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 200 Господарського кодексу України визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (частина 2 статті 200 Господарського кодексу України).
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень (частина 3 статті 200 Господарського кодексу України).
Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.
Згідно із статтею 562 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004.
Так, у пункті 9 частини 3 розділу I Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.
За змістом положень статей 561, 566 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у гарантії.
Частиною 1 статті 563 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Згідно із частиною 2 статті 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Як зазначено вище, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 286/6/189 від 10.01.2019, в якій вказав на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Роза" неналежним чином було виконано умови Договору від 23.07.2018 №286/2/18/66 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) щодо строку поставки товару.
В обґрунтування порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" зобов'язань за договором №286/3/18/118 від 23.03.2018 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) щодо строку поставки товару, позивач надав акти приймання №4 від 15.08.2018, №3 від 15.08.2018.
Зміст гарантії не містить застережень, які б ставили в залежність виплату банком гарантії від кількості днів прострочення боржником виконання основного зобов'язання. За змістом гарантії має значення лише сам факт порушення принципалом зобов'язання за договором. При цьому, одного лише факту наявності прострочення виконання основного зобов'язання (незалежно від періоду та обсягу простроченого зобов'язання) достатньо для заявлення бенефіціаром вимоги до гаранта про виплату відповідного забезпечення.
Крім того, з рознарядки вбачається, що сторонами погоджений термін поставки так само, як і умовами договору - до 30.07.2018 включно, тоді як відповідно до актів приймання товар поставлено з простроченням вказаного строку.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки є чинною ухвала Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 по справі №910/806/19, якою заборонено Акціонерному товариству «Український будівельно-інвестиційний банк» виплачувати грошові кошти в сумі 93 540 грн. 00 коп. згідно з вимогою Міністерства оборони України, а отже позов є передчасним. При цьому відповідач посилається на необхідність скасування вжитих заходів забезпечення позову у межах справи №910/9693/19 про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню.
Ці доводи судом відхиляються з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 по справі №910/806/19 заборонено Акціонерному товариству «Український будівельно-інвестиційний банк» виплачувати грошові кошти в сумі 93 540 грн. 00 коп. згідно з вимогою Міністерства оборони України щодо забезпечення виконання договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 підставі банківської гарантії № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018 та зупинено стягнення на підставі банківської гарантії № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018. При цьому дана ухвала постановлялась у порядку забезпечення позову до його подання за майбутнім позовом Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «РОЗА» до Міністерства оборони України про внесення змін до договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 щодо продовження строків поставки.
Такий позов було подано та розглянуто з ухваленням рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/1338/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 та постановою Верховного Суду від 05.09.2019, яким у позові відмовлено. Суд зазначає, що відповідач є учасником даної справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, посилання відповідача на справу №910/9693/19 є неправильними, оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 по справі №910/806/19 не стосується цієї справи, а стосується справи №910/1338/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 у справі №910/1338/19 судом за власною ініціативою було скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 по справі №910/806/19 в межах справи №910/1338/19.
Тобто на дату ухвалення рішення по даній справі заходи забезпечення позову скасовано, а тому у відповідача відсутні підстави для невиплати по гарантії № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту настання гарантійного випадку за гарантію № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018 (порушення виконання принципалом зобов'язання з поставки товару у строк, визначений договором) та невиконання відповідачем (гарантом) обов'язку з виплати грошової суми у розмірі 93 540 грн. 00 коп. за гарантією у встановлений в ній строк, вимоги позивача про стягнення з відповідача 93 540 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 74, ст.ст. 76-79, ст. 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (вулиця В'ячеслава Чорновола, будинок 8, місто Київ, 01135, ідентифікаційний код 26547581) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) заборгованість у розмірі 93 540 (дев'яносто три тисячі п'ятсот сорок) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н. Плотницька