ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.06.2022Справа № 910/20034/16
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»
про стягнення 49 000,00 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
У листопаді 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 49 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у силу положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2016 порушено провадження в справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 29.11.2016.
У судове засідання призначене на 29.11.2016 представник позивача з'явився та подав до суду клопотання про зупинення провадження в справі до вирішення справи № 756/8575/16-п, що розглядається Апеляційним судом м. Києва.
У судове засідання, призначене на 29.11.2016 представник відповідача не з'явився, однак, 28.11.2016 через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження в справі, зупинено провадження в справі №910/20034/16 до вирішення справи №756/8575/16-п.
01.02.2022 від Київського апеляційного суду надійшла відповідь на запит, відповідно до якої постановою Київського апеляційного суду від 12.11.2021 постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 18.07.2016 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік скасовано та закрито провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 поновлено провадження в справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання)
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.
Ухвала суду від 14.02.2022 двічі була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04053, місто Київ, вулиця Артема, будинок 37-41 та позивачу за адресою: 04072, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 22, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали.
До матеріалів справи долучено конверти-повернення поштового відправлення (№0105491854169 та №0105492087757), що надсилалися відповідачу з причиною повернення (досилання): «адресат відсутній за вказаною адресою». Позивачем ухвала суду отримана 21.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105491854177.
Положення статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (частина п'ята).
У силу приписів частини 6 цієї статті днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
За таких обставин, суд дійшов висновку про повідомлення належним чином відповідача та позивача про розгляд справи.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 №259/2022 частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 «Про продовження дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому законодавцем не внесено змін до положень Господарського процесуального кодексу України щодо зміни/продовження строків розгляду спорів під час воєнного стану.
Суд відзначає, що дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною вище нормою строку, проте у розумний строк, оскільки суд очікував, що відповідач скористається наданим йому правом на подачу відзиву. При цьому судом враховану ту обставину, що вже тривалий час безпекова ситуація у м. Києві покращилась, відновлено рух громадського транспорту, запроваджено нову комендантську годину, яка триває з 23:00 год. до 05:00 год.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.06.2015 між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави №202.15.2275484 (надалі - договір), відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб «RENAULT/Megane», державний номер НОМЕР_1 , 2015 року випуску (п.5 договору частини А).
Відповідно до п.9. частини А вказаного договору строк його дії встановлено з 00.00 год 19.06.2015 по 24.00 год 18.06.2022.
03.06.2016 на проспекті Сталінграда, 27 у місті Києві сталася дорожньо транспортна пригода за участі застрахованого позивачем транспортного засобу «RENAULT/Megane», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , транспортного засобу «Skoda Superb» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «NISSAN ALMERA» державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, застрахований позивачем автомобіль марки «RENAULT/Megane», державний номер НОМЕР_1 .
07.06.2016 водій транспортного засобу «RENAULT/Megane», державний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку згідно договору та із заявою на виплату страхового відшкодування в якості погашення кредитної заборгованості ПАТ «Кредобанк».
Згідно звіту про оцінку КТЗ «RENAULT/Megane», державний номер НОМЕР_1 , складеного оцінювачем ОСОБА_5 вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 319 452, 19 грн.
21.05.2016 позивачем на підставі страхових актів №3.16.590-1 від 07.09.2016 та №3.16.590-2 від 19.09.2016 було виплачено страхове відшкодування на рахунок ПАТ «Кредобанк» в загальному розмірі 227 670, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №ЦО02654 від 14.09.2016 та №ЦО02685 від 20.09.2016.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування" (в редакції закону від 01.04.2016), страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Таким актом є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції закону від 09.12.2015), об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної в ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, до позивача перейшло в межах суми плаченого страхового відшкодування право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 18.07.2016 у справі №756/8575/16-п ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Цією ж постановою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.4 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «NISSAN ALMERA» державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 була застрахована відповідачем на підставі полісу № АЕ 77810013 з лімітом відповідальності по майну в сумі 50 000,00 грн та франшизою 0 грн, а тому позивач звернувся до відповідача з даним позовом, як страхувальника ОСОБА_1 , тобто, на його думку, особи відповідальної за заподіяний збиток.
Водночас, постановою Київського апеляційного суду від 12.11.2021 у справі №756/8575/16-п скасовано постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 18.07.2016 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Закрито провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. У решті постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 18.07.2016 залишено без змін.
Оскільки постанова Київського апеляційного суду від 12.11.2021 у справі №756/8575/16-п набрала законної сили, а тому відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені в зазначеній вище постанові є встановленими та такими, що не потребують повторного доказування.
Враховуючи, що матеріали справи не містять жодних належних доказів якими підтверджено наявність вини ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді 03.06.2016 та беручи до уваги постанову Київського апеляційного суду від 12.11.2021 у справі №756/8575/16-п, суд приходить до висновку, що Приватне акціонерне товариства «Київський страховий дім», як страхувальник ОСОБА_1 , не є належним відповідачем у даній справі.
Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частини перша та друга статті 48 ГПК України). Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.
Суд зазначає, що позивачем не заявлялось клопотання про заміну відповідача.
Відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене вище, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування».
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань