ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.06.2022Справа № 910/1197/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада Карго"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 114 629,07 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 114 629,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з незабезпеченням збереженості цілісності вагонів №94722741, №94774411, №94654787, №94774056, №94774353, №94750007, №94655032, №94562089, №94722717, №94774668 при перевезенні, відповідачем було завдано позивачу збитки у розмірі 114 629,07 грн, що понесені останнім в результаті проведення технічного обслуговування зазначених вагонів, відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 114 629,07 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2022 позовну заяву залишено без руху.
03.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
21.02.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування строків позовної давності.
19.05.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та відповідачем у відзиві, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» (Суборендар) укладено Договір суборенди вагонів №70/17 від 18.01.2017 за умовами п.1.1. якого Орендар передає, а Суборендар приймає в суборенду фітингові платформи моделей 13-2116, 13-1223, 13-470 (в подальшому іменовані вагони) у кількості до 200 одиниць.
Згідно п.7.1 договору №70/17 від 18.01.2017 розмір суборендної плати за користування одним вагоном на добу становить гривневий еквівалент 12 євро з урахуванням ПДВ (модель 13-2116, 13-1223 та інші) і гривневий еквівалент 10,80 євро з урахуванням ПДВ (модель 13-470).
Додатковою угодою від 08.02.2021 до договору №70/17 від 18.01.2017 внесено зміни в п. 7.1 договору та визначено, що розмір суборендної плати за користування одним вагоном на добу становить гривневий еквівалент 12,60 євро з урахуванням ПДВ. Строк дії додаткової угоди з 01.03.2021 по 31.05.2021.
Додатковою угодою від 31.05.2021 до договору №70/17 від 18.01.2017 внесено зміни в п. 7.1 договору та визначено, що розмір суборендної плати за користування одним вагоном на добу становить гривневий еквівалент 13,38 євро з урахуванням ПДВ. Строк дії додаткової угоди з 01.06.2021 по 31.08.2021.
Додатковою угодою від 01.09.2021 до договору №70/17 від 18.01.2017 внесено зміни в п. 7.1 договору та визначено, що розмір суборендної плати за користування одним вагоном на добу становить гривневий еквівалент 14,04 євро з урахуванням ПДВ. Строк дії додаткової угоди з 01.09.2021 по 31.11.2021.
На підставі актів приймання-передачі №6 від 27.03.2017, №7 від 04.04.2017, №9 від 18.04.2017, №5 від 24.03.2017, №12 від 15.03.2017 та договору №70/17 від 18.01.2017 ТОВ "Лемтранс" було передано, а ТОВ "Левада Карго" прийнято у користування, зокрема, вагони №94722741, №94774411, №94654787, №94774056, №94774353, №94750007, №94655032, №94562089, №94722717, №94774668.
Судом встановлено, що АТ "Українська залізниця" протягом періоду з квітня 2021 року по жовтень 2021 року, здійснювалось перевезення залізничних платформ (вагонів) №9475007, №58409509, №94774668, №94774015 та №94655032, №94722683, №94722717, №94507886, №94562089 та №94654878, №94562089 та №94722717, №94774668, №94774015, №9493841, №94524337 та №94722709, №94774189, №59987438, №94749926, №94746203, №94774759, №94722683, №94774247 та №94722741, №94654787, №94774411, №94774387, №94774056 та №94774353, №94662186, №94774056, №94774353, №94654787, №94774387, №94774411 та №94552312 відповідно до залізничних накладних №33105776 від 25.04.2021, №36160588 від 05.06.2021, №44289957 від 11.06.2021, №41629916 від 18.06.2021, №42356907 від 29.09.2021, №43809045 від 07.05.2021, №40497349 від 11.05.2021, №44970176 від 07.05.2021.
Як зазначає позивач, після здійснення перевезення на вагонах №№ 94722741, 94774411, 94654787, 94774056, 94774353, 94750007, 94655032, 94562089, 94722717, 94774668 було виявлено пошкодження (зокрема, відсутність стоянкового гальма, фітингових упорів та кріплень).
За наслідками прибуття вагону №94774668 до станції призначення було встановлено розукомплектування, а саме відсутність фітингового упору, за фактом чого було складено акт загальної форми ГУ-23 від 02.10.2021.
Також, позивачем на адресу відповідача направлялась заява про надання документів Вих.№000143/21 від 11.05.2021, у якій позивач звернувся до відповідача з проханням оформити комерційний акт форми ГУ-22, акт загальної форми ГУ-23, акт про пошкодження вагона форми ВУ-25М на пошкоджені (разобладнані) вагони №94774411, №94654787, №94774387, №94774056, №94774353, які були переведені до неробочого парку з кодом « 455».
Позивачем на адресу відповідача направлялась заява про надання документів Вих№00134/21 від 26.04.2021, у якій позивач звернувся до відповідача з проханням оформити комерційний акт форми ГУ-22, акт загальної форми ГУ-23 акт про пошкодження вагона форми ВУ-25М на пошкоджений (разобладнаний) вагон №9475007, який був переведений до неробочого парку з кодом «455».
Позивачем на адресу відповідача направлялась заява про надання документів №000146/21 від 12.05.2021, у якій позивач звернувся до відповідача з проханням оформити комерційний акт форми ГУ-22, акт загальної форми ГУ-23 акт про пошкодження вагона форми ВУ-25М на пошкоджений (разобладнаний) вагон №94722741, який був переведений до неробочого парку з кодом « 455».
У відповідь листом Вих. №ДН-1-18/525 від 19.05.2021 на листи №000143/21 від 11.05.2021, Вих№00134/21 від 26.04.2021, та №000146/21 від 12.05.2021 відповідач повідомив, що складання комерційних актів форми ГУ-22 для засвідчення обставин, зазначених у зверненнях, не передбачено нормативними актами, та що у даних випадках можливе оформлення лише актів загальної форми ГУ-23, за якими запропоновано звернутися на станцію Чорноморська рф «Одеська залізниця».
Судом встановлено, що позивач звернувся до Начальника станції структурного підрозділу «станція Чорноморська» регіональної філії «Одеська Залізниця» АТ «Укрзалізниця» із заявою про надання документів Вих.№00160/21 від 25.05.2021, з проханням надати, відповідно до роз'яснення №ДН-1-18/525 від 19.05.2021, акт загальної форми ГУ-23 на пошкоджені (разобладнані) вагони №94750007, №94774411, №94654787, №94774387, №94774056, №94774353 та №94722741, які були переведені до неробочого парку з кодом « 455». Відповідно до повідомлення про вручення, лист отримано 28.05.2021, однак, як зазначає позивач відповіді на цей лист надано не було.
Позивачем направлялась заява Вих.№000167/21 від 07.06.2021 за змістом якої, позивач просив оформити комерційний акт форми ГУ-22, акт загальної форми ГУ-23, акт про пошкодження вагона форми ВУ-25М стосовно виявленого та переведеного до неробочого парку з кодом « 455» пошкодженого (разобладнаного) вагону №94655032 та надати по одному примірнику актів позивачу.
У відповідь листом Вих. №ДН-1-18/735 від 17.06.2021, на листи Вих.№000167/21 від 07.06.2021, №000143/21 від 11.05.2021, Вих№00134/21 від 26.04.2021, та №000146/21 від 12.05.2021 відповідач повідомив, що складання комерційних актів форми ГУ-22 для засвідчення обставин, зазначених у зверненні не передбачено нормативними актами, та що у даному випадку можливе оформлення лише актів загальної форми ГУ-23, для чого запропоновано звернутися на станцію Чорноморська рф «Одеська залізниця».
Позивач звернувся до Директора регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», Начальника станції структурного підрозділу «станція Чорноморська» регіональної філії «Одеська Залізниця» АТ «Укрзалізниця» та Начальника виробничого підрозділу «Одеська об'єднана дирекція залізничних перевезень» з заявою Вих.№00186/21 від 24.06.2021 з проханням надати акт загальної форми ГУ-23 на пошкоджені (разобладнані) вагони №94655032, №94562089 та №94722717, які були виявлені та переведені до неробочого парку з кодом « 455». Відповідно до повідомлення про вручення №0500399074650 заяву отримано 29.06.2021, однак, як зазначає позивач відповіді на цей лист надано не було.
За фактом встановлення відсутності деталей, вказані вище вагони були відправлені для ремонту до Виробничого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Застава 1» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», Виробничого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Херсон» Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», Виробничого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Тернопіль» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», що вбачається з повідомлень форми ВУ-23М №8881 від 15.05.2021, ВУ-23М №8884 від 15.05.2021, ВУ-23М № 8880 від 15.05.2021, ВУ-23М № 8882 від 15.05.2021, ВУ-23М № 8883 від 15.05.2021, ВУ-23М № 8804 від 30.04.2021, ВУ-23М № 9537 від 23.06.2021, ВУ-23М № 9947 від 18.06.2021, ВУ-23М № 9946 від 18.06.2021, ВУ-23М № 2068 від 02.10.2021 та дефектних відомостей форми ВУ-22 № 0358821 від 01.04.2011 по вагонам №№94654787, 94774353, 94722741, 94774411, 94774353, 94750007, 94655032, 94562089, 94722717, 94774668.
Відповідно до повідомлення форми ВУ-36М №255 від 20.05.2022, №2502 від 18.05.2021, №2500 від 17.05.2021, №2507 від 21.05.2021, №2505 від 05.05.2021, №0207 від 25.06.2021, №0201 від 23.06.2021,№ 0200 від 23.06.2021, №4782 від 06.10.2021 вагони №№ 9436883, 94654717, 94774056, 94774387, 94722741, 94774411, 94774353, 94750007, 94655032, 94562089, 94722717, 94774668 були прийняті з поточного ремонту, по вказаним вагонам було проведено поточний ремонт відповідно до Керівництва з ремонту, технічних умов, креслеників та визнано їх придатними до експлуатації.
Як зазначає позивач, придбання деталей (стоянкового гальма, фітингових упорів та кріплень) ТОВ "Левада Карго" здійснювалось у ТОВ «Новотрейн» на підставі Договору поставки №0707-20/20 від 07.07.2020.
Позивач придбав деталі для встановлення на пошкоджені вагони загальною вартістю 58 910,67 грн, що підтверджується Договором поставки №0707-20/20 від 07.07.2020 та специфікаціями №16 від 05.05.2021, №17 від 17.05.2021, №18 від 18.06.2021, №19 від 22.06.2021, №20 від 24.06.2021, видатковими накладними №45 від 05.05.2021, №51 від 17.05.2021, №57 від 18.06.2021, №58 від 23.06.2021, №59 від 24.06.2021 та платіжними дорученнями №824 від 07.05.2021, №879 від 189.05.2021, №1107 від 24.06.2021, №1122 від 25.06.2021.
Відповідно до Актів приймання-передачі ВДРП-11 Херсон від 24.06.2021, від 23.06.2021 та від 21.06.2021 ТОВ «Левада Карго» передало, а вагонне депо Херсон отримало для встановлення на залізничну платформу №94655032, №94722717, №94655032, №94562089 та №9472271 запчастини для ремонту вагонів.
Відповідно до Актів приймання-передачі ВЧДЕ Одеса-Застава 1 від 05.05.2021, від 17.05.2021 та від 17.05.2021 ТОВ «Левада Карго» передало, а вагонне депо Одеса-Застава 1, отримало для встановлення на залізничну платформу №№94750007, 946547878, 94774387, 94774056, 94774353, 94774411 та №94722741 запчастини для ремонту вагонів.
Відповідно до залізничних накладних №№42992552, 40536989, 41818774, 41385089, 41629916, 40497349 вартість транспортування спірних вагонів у ремонт склала 4 303,92 грн.
Загальна вартість виконаного технічного обслуговування вагонів за розрахунком позивача складає 28 475,30 грн, що підтверджується актами виконаних робіт №51/149 від 09.06.2021, № 3/149 від 01.06.2021, № 1/149 від 01.06.2021, 2/149 від 01.06.2021, 52/149 від 09.06.2021, № 225 від 09.07.2021, №389 від 19.07.2021, №10.10/024 від 11.10.2021.
З огляду на те, що пошкодження вищевказаних вагонів відбулось під час їх знаходження на залізничній колії загального користування після укладення договору перевезення (формування залізничних накладних), відповідальність за дотримання якості проведеного технічного обслуговування (ремонту), збереження вагонів під час перевезення та безпеки руху, на переконання позивача, має бути покладена на відповідача.
Крім того, позивач зазначає, що оскільки пошкоджені вагони ним орендуються на підставі договору суборенди №70/17 від 18.01.2017, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу плату за користування вказаними вагонами за період проведення технічного обслуговування (ремонту), розмір якої за розрахунком позивача складає 22 939,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з незабезпеченням збереженості цілісності вагонів №94722741, №94774411, №94654787, №94774056, №94774353, №94750007, №94655032, №94562089, №94722717, №94774668 при перевезенні, відповідачем було завдано позивачу збитки у розмірі 114 629,07 грн, що понесені останнім в результаті проведення технічного обслуговування зазначених вагонів, відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 114 629,07 грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що в матеріалах справи відсутні відповідні акти форми ВУ-25 та ГУ-23 щодо пошкодження вагонів та докази того що розукомлектування сталося під час перевезення спірних вагонів залізницею. Також, відповідач зазначає, що плата за користування рухомим складом на загальну суму 22 939,18 грн не включається до складу збитків, ураховуючи обмежену відповідальність залізниці та просить застосувати до вимог позивача позовну давність.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За приписами пункту 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
У пунктах 4.1., 4.2. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, вказано, що випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14). Інформація про технічний стан власних вантажних вагонів відображається в акті огляду технічного стану вантажних вагонів (додаток 2), який складається працівником вагонного господарства на станції, підприємстві, у депо, де дислоковані вагони. При перебуванні власних вантажних вагонів на коліях загального користування їх технічне обслуговування проводиться так само, як і для вагонів інвентарного парку залізниць. У разі відсутності договору про гарантоване обслуговування власних вантажних вагонів вагоноремонтне підприємство, у районі обслуговування якого відчеплено вагон, надсилає за місцезнаходженням власника (орендаря, оператора) запит про ремонт вагона. Власник самостійно вирішує питання ремонту таких вагонів.
Згідно статтею 68 Статуту залізниць України, залізничні колії, локомотиви і вагони підприємств повинні утримуватися ними згідно з правилами, затвердженими власниками цих підприємств чи органами, до сфери управління яких вони належать. Локомотиви і вагони, що належать підприємствам і експлуатуються в загальній мережі залізниць, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України.
У положеннях пунктів 9.1., 10.3., 12.1., 12.3., 12.11. - 12.13. Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20.12.1996 року, передбачено: рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці, і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування. Запобігання появі несправностей і забезпечення встановлених строків служби рухомого складу має бути головним у роботі осіб, відповідальних за його технічне обслуговування і ремонт (пункт 9.1);
Забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, включаючи спеціальний рухомий склад з тріщиною в будь-якій частині осі колісної пари чи тріщиною в ободі, диску і ступиці колеса, за наявності гострокінцевого накату на ділянці сполучення підрізаної частини гребеня колісної пари з його вершиною, а також при таких зношеннях і пошкодженнях колісних пар, які порушують нормальну взаємодію колії та рухомого складу (пункт 10.3);
Забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України (пункту 12.1).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт випуску вагонів №№ 94722741, 94774411, 94654787, 94774056, 94774353, 94750007, 94655032, 94562089, 94722717, 94774668 на залізничні колії підтверджує, що такі вагони пройшли перевірку технічного стану відповідачем, та останній будь-яких зауважень до технічного стану вагонів, а також щодо їх обладнання, не мав. Отже, вагони були випущені на залізничні колії в технічно справному стані, що відповідає вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України.
Водночас, суд вказує, що відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених Міністерством транспорту України № 334 від 28.05.2021 в чинній редакції від 01.07.2011, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Крім того, п. 19 Розділу 5 "Про затвердження правил користування вагонами і контейнерами" передбачено, що підставою для пред'явлення вантажовідправникам,
вантажоодержувачам, власникам під'їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N 334.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано суду акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 з огляду на наступне.
Пунктом 10 Правил складання актів встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
У разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції ( п. 16 Правил складання актів).
Суд відзначає, що в матеріалах справи наявні звернення до Начальника станції структурного підрозділу «станція Чорноморська» регіональної філії «Одеська Залізниця» АТ «Укрзалізниця» із заявами про надання документів, а саме актів загальної форми ГУ-23 на пошкоджені (разобладнані) вагони, які були переведені до неробочого парку з кодом « 455». Відповідно до повідомлення про вручення, копії яких надані разом з позовною заявою, листи отримано адресатом, однак, як зазначає позивач відповіді на ці листи надано не було.
Зазначені акти не було надано відповідачем і під час розгляду справи у суді.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем вказаних актів не складено та відповідно не надано позивачу вмотивовану відмову у їх складанні.
При цьому, судом було встановлено, що в повідомленнях на ремонт або технічне обслуговування № ВУ-23М №8881 від 15.05.2021, ВУ-23М №8884 від 15.05.2021, ВУ-23М № 8880 від 15.05.2021, ВУ-23М № 8882 від 15.05.2021, ВУ-23М № 8883 від 15.05.2021, ВУ-23М № 8804 від 30.04.2021, ВУ-23М № 9537 від 23.06.2021, ВУ-23М № 9947 від 18.06.2021, ВУ-23М № 9946 від 18.06.2021, ВУ-23М № 2068 від 02.10.2021 (форма ВУ-23М) в графі найменування несправності зазначено "Разукомплектование ручного Трещина/отсутствие фитингов", код несправності « 455», з огляду на що спірні вагони було переведено у неробочий парк та направлено до виробничого підрозділу вагонного господарства.
Так, зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно було не складено акти форми ГУ-23 та ВУ-25М (ВУ-25) щодо пошкодження вагонів №94722741, №94774411, №94654787, №94774056, №94774353, №94750007, №94655032, №94562089, №94722717, оскільки, такий обов'язок передбачено п. 3, 4 Правил складання актів, у свою чергу обставина пошкодження спірних вагонів при перевезені залізницею підтверджується виходячи із сукупного аналізу наявних у матеріалах справи доказів.
З огляду на викладене, доводи відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин розукомлектування спірних вагонів під час перевезення їх залізницею, судом до уваги не беруться.
Стосовно доводів відповідача про те що до складу збитків не включається плата за користування рухомим складом у розмірі 22 939,18 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 828/4121 від 01.12.1999, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Згідно п. 14 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.
Даним спростовуються доводи відповідача про те що до складу збитків не включається плата за користування рухомим складом у розмірі 22 939,18 грн.
При цьому, судом було встановлено, що позивач придбав деталі для встановлення на пошкоджені вагони загальною вартістю 58 910,67 грн, що підтверджується Договором поставки №0707-20/20 від 07.07.2020 та специфікаціями №16 від 05.05.2021, №17 від 17.05.2021, №18 від 18.06.2021, №19 від 22.06.2021, №20 від 24.06.2021, видатковими накладними №45 від 05.05.2021, №51 від 17.05.2021, №57 від 18.06.2021, №58 від 23.06.2021, №59 від 24.06.2021 та платіжними дорученнями №824 від 07.05.2021, №879 від 189.05.2021, №1107 від 24.06.2021, №1122 від 25.06.2021.
Також, судом було встановлено, що загальна вартість виконаного технічного обслуговування вагонів за розрахунком позивача складає 28 475,30 грн, що підтверджується актами виконаних робіт №51/149 від 09.06.2021, № 3/149 від 01.06.2021, № 1/149 від 01.06.2021, 2/149 від 01.06.2021, 52/149 від 09.06.2021, № 225 від 09.07.2021, №389 від 19.07.2021, №10.10/024 від 11.10.2021.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Суд зазначає, що статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено принцип винності перевізника за втрату, нестачу, псування й пошкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту і обов'язок доведення своєї невинуватості лежить саме на перевізнику.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до статті 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Згідно статті 126 Статуту залізниць України за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд зазначає про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданих збитків, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками.
Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада Карго" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у сумі 114 629,07 грн грн, з яких вартість ремонтних робіт 28 475,30 грн, вартість придбання втрачених запчастин в сумі 58 910,67 грн, плата за користування рухомим складом в сумі 22 939,18 грн та вартість залізничного тарифу відправлень вагонів у ремонт 4 303,92 грн є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, відповідачем разом з відзивом подано заяву про застосування строку позовної давності.
Згідно з ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Статутом залізниць України регламентується, зокрема порядок перевезення вантажів залізницею і відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України, позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.
Статтею 315 Господарського кодексу України передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 315 Господарського кодексу України претензії щодо сплати штрафів можуть пред'являтися протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію щодо сплати штрафу і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом сорока п'яти днів.
Отже, положення ст. 134, 136 Статуту залізниць України підлягають застосуванню у системному зв'язку з положенням ст. 315 Господарського кодексу України і таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 ст. 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію.
Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності, в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч. 2, 3 ст. 315 Господарського кодексу України) незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Таким чином, шестимісячний термін для пред'явлення даного позову до Залізниці має обраховуватись упродовж 6 місяців, після спливу 45-ти денного строку, передбаченого для пред'явлення претензії та 45-ти денного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями ст. 315 Господарського кодексу України та ст. 134, 136 Статуту залізниць України, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, а саме, дату звернення позивача із даним позовом до суду - 27.01.2022, та період здійснення перевезення спірних вагонів (квітень 2021 року - жовтень 2021 року), суд дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Левада Карго" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119; ідентифікаційний код: 38464969) збитки в сумі 114 629 (сто чотирнадцять тисяч шістосот двадцять дев'ять) грн 07 коп та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева