ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
26.05.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/804/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Л. М. Неверовської, секретаря судового засідання Л. Я. Андріїв, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"
до відповідача Фермерського господарства "ЯНІС"
про стягнення 215289,39 грн боргу, з яких 52416,42 грн пені, 76389,13 грн штраф 20%, 70855,80 грн 48% річних, 15628,04 грн інфляційні втрати.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явилися
Встановив: в провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Фермерського господарства "ЯНІС" про стягнення 215289,39 грн боргу, з яких 52416,42 грн пені, 76389,13 грн штраф 20%, 70855,80 грн 48% річних, 15628,04 грн інфляційні втрати.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою від 23.08.2021 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено сторонам відповідні строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив, письмових пояснень.
20.09.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог від 15.09.2021 (вх. №15708/21), в якій заявник просить суд стягнути з відповідача на користь позивача: 215289,39 грн боргу, з яких 52416,42 грн пені, 76389,13 грн штраф 20%, 70855,80 грн 48% річних, 15628,04 грн інфляційні втрати. Судом прийнято заявлене позивачем зменшення розміру позовних вимог.
21.09.2021 від Фермерського господарства "Яніс" до суду надійшов відзив на позовну заяву вих.№15-09/1 від 15.09.2021 (вх.№14634/21 від 21.09.2021).
28.09.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" надійшла відповідь на відзив (вх.№15065/21 від 28.09.2021).
Ухвалою від 20.10.2021 суд постановив: перейти до розгляду справи № 909/848/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання.
29.10.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до суду надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyСon" від 28.10.2021 (вх. № 17094/21).
Ухвалою суду від 29.10.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вх. № 17094/21 від 29.10.2021) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyСon" задоволено.
08.11.2021 від Фермерського господарства "Яніс" до суду надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконфернції від 06.11.2021 (вх.№17585/21).
Ухвалою від 09.11.2021, суд постановив підготовче засідання 17.11.2021 об 11:30 год. провести в режимі відеоконференції.
07.12.2021 від Фермерського господарства "Яніс" до суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyСon" від 06.12.2021 (вх.№19527/21).
Ухвалою від 07.12.2021, суд постановив підготовче засідання 20.12.2021 о 14:00, провести в режимі відеоконференції.
14.12.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до суду надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyСon" (вх.№200/21 від 14.12.2021).
Ухвалою від 22.12.2021, суд постановив підготовче засідання 20.01.2022 о 14:00, провести в режимі відеоконференції.
25.01.2022 від Фермерського господарства "Яніс" до суду надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконфернції від 25.01.2022 (вх.№1233/22).
Ухвалою суду від 27.01.2022 в задоволенні клопотання Фермерського господарства "ЯНІС" б/н від 25.01.2022 (вх.№1233/22 від 25.01.2022) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду відмовлено.
15.02.2022 від Фермерського господарства "Яніс" до суду надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконфернції від 15.02.2022 (вх.№2385/22 від 15.02.2022).
16.02.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до суду надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
22.03.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача від 21.03.2022 (вх.№3564/22), а також додаткові пояснення по справі.
20.04.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до суду надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№4486/22).
Ухвалою суду від 20.04.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (вх. № 486/22 від 20.04.2022) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyСon" задоволено.
21.04.2022 від Фермерського господарства "Яніс" до суду надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції від 20.04.2022 (вх.№4516/22).
Ухвалою від 22.04.2022, суд постановив підготовче засідання 04.05.2022 о 14:30, провести в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні 04.05.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
05.05.2022 від Фермерського господарства "Яніс" до суду надійшло клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції (вх.№5133/22).
Ухвалою суду від 11.05.2022 в задоволенні клопотання Фермерського господарства "ЯНІС" б/н від 05.05.2022 вх. №5133/22 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду відмовлено.
17.05.2022 від Фермерського господарства "Яніс" до суду надійшло клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції від 17.05.2022 (вх.№5664/22).
Ухвалою суду від 20.05.2022 в задоволенні клопотання Фермерського господарства "ЯНІС" (вх. №5664/22 від 17.05.2022) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду відмовлено.
26.05.2022 від Фермерського господарства "Яніс" надійшло клопотання, в якому просить суд визнати причини неявки представника в судове засідання 26.05.2022 поважними та відкласти судове засідання.
В судовому засіданні 26.05.2022, розгляд справи по суті завершено, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умовам договору відповідачем здійснено оплату товарів з порушенням строків оплати, визначених договором поставки №20/04-1 від 20.04.2018. Внаслідок чого, позивачем на підставі п. п. 7.1.1., 7.7., 7.8. договору та ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу пеню, штраф, 48% річних від простроченої суми та інфляційні втрати.
З врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 15.09.2021 (вх. №15708/21), позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 215289,39 грн боргу, з яких 52416,42 грн пені, 76389,13 грн штраф у розмірі 20%, 70855,80 грн 48% річних, 15628,04 грн інфляційних втрат.
У відповіді на відзив щодо зменшення судом розміру пені та штрафу заперечує, зазначаючи, що за результатами 2020 року діяльність позивача є збитковою, розмір збитків становить 103391 гри. Такі фінансові показники зумовлені порушенням строків оплати поставлених товарів покупцями Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас".
Позиція відповідача.
Відповідач заперечуючи позовні вимоги, зазначає, що позивачем здійснюється розрахунок інфляційних втрат, пені, 48 % річних із порушення термінів позовної давності, а саме вказані розрахунки здійснені з 08.06.2018, 16.06.2018, 19.07.2018, а позовна заява надійшла до Господарського суду Івано-Франківської області 16.08.2021. Просить суд застосувати наслідки пропуску строків позовної давності та в зв'язку з цим відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також, просить суд зменшити суму нарахованих пені та штрафу із врахуванням інтересів сторін, фактично понесених позивачем збитків, фактичного виконання відповідачем своїх фінансових зобов'язань.
Обставини справи. Оцінка доказів.
20.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрозахист Донбас” (як постачальником) та Фермерським господарством “ЯНІС” (як покупцем) укладено договір поставки №20/04-1.
Згідно п. 1.1 договору, в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.
За змістом п.2.2. договору, ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.
Згідно п. 2.3. договору, загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1., та які є невід'ємною частиною цього договору.
Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору (п.3.1 договору).
Пунктом 6.1. договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених у додатках до цього договору. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного товару (п.п. 6.2, 6.3 договору).
Згідно п. 7.1.1. договору, крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.
Згідно п. 7.7. договору, в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Відповідно до п. 7.8. договору, в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару.
Пунктом 7.9. договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.
25.05.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток №1 до договору, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 93301,56 грн, в т.ч. ПДВ. Згідно п. 3 додатку, покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару до 07.06.2018.
На виконання додатку №1 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 93301,56 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №5385 від 01.06.2018.
01.06.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток №2 до договору, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 8450,40 грн, в т.ч. ПДВ. Згідно п. 3 додатку, покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару до 07.06.2018.
На виконання додатку №2 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 8450,40 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №5386 від 01.06.2018.
07.06.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток №3 до договору, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 67812 грн, в т.ч. ПДВ. Згідно п. 3 додатку, покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару до 15.06.2018.
На виконання додатку №3 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 67812 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №5660 від 07.06.2018.
04.07.2018 між позивачем та відповідачем було укладено додаток №4 до договору, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 27537,12 грн, в т.ч. ПДВ. Згідно п. 3 додатку, покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару до 18.07.2018.
На виконання додатку №4 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 27537,12 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №6397 від 04.07.2018.
04.07.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток №5 до договору, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 92429,50 грн, в т.ч. ПДВ. Згідно п. 3 додатку, покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару до 18.07.2018.
На виконання додатку №5 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 92429,50 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №6380 від 04.07.2018.
04.07.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток №6 до договору, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 3989,04 грн, в т.ч. ПДВ. Згідно п. 3 додатку, покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару до 18.07.2018.
На виконання додатку №6 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 3989,04 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №6382 від 04.07.2018.
10.10.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаток №7 до договору, згідно якого позивач зобов'язався поставити товари загальною вартістю 88426,06 грн, в т.ч. ПДВ.
Згідно п. 3 додатку, покупець сплачує постачальнику 100% вартості товару до 22.10.2018.
На виконання додатку №7 позивачем поставлено відповідачу товари загальною вартістю 88426,06 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №8949 від 10.10.2018.
Всього на виконання умов договору з додатками, позивачем поставлено, а відповідачем отримано товарів на загальну суму 381945,68 грн, в т.ч. ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи, всупереч умовам договору відповідачем здійснено оплату за отримані товари з порушенням строків оплати, визначених договором.
З огляду на прострочку виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував до стягнення з відповідача 52416,42 грн пені, 76389,13 грн штраф у розмірі 20%, 70855,80 грн 48% річних, 15628,04 грн інфляційні втрати.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Згідно частини другої вказаної статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України): господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
Як передбачено частиною 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частин 2, 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно умов договору (п.7.9.), сторони встановили що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій продовжується до 3 років.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено оплату за отримані товари з порушенням строків оплати, визначених договором.
Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, штрафу у розмірі 20%, 48% річних, інфляційних втрат.
Щодо заперечень відповідача про порушення термінів позовної давності за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат, пені, 48 % річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Умовами договору сторони передбачили, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 3 роки.
Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" 5. Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Дію карантину, встановленого постановою №211, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №981 від 22.09.2021, карантин продовжено до 31.12.2021.
Враховуючи зазначене, строки позовної давності продовжено до завершення строку дії карантину.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 12.08.2021.
Отже, позов у даній справі подано без пропуску строку позовної давності.
Судом здійснено перевірку проведених позивачем розрахунків пені, штрафу та встановлено їх правильність і відповідність методиці нарахування.
У відзиві на позовну заяву, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 5000 грн та штрафу до 7000 грн.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає про наступне.
Згідно із ч. 1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч. 4 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України та ст. 233 ГК України дають право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом вказаних норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин господарський суд оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності і вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення пені та штрафу. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Разом з цим, справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно ч. 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язань. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.
При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).
В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру неустойки, відповідач зазначав, що Фермерське господарство “Яніс” займається вирощуванням сільськогосподарських культур. Під час господарських відносин, по виконанню зазначеного договору, між сторонами склалися ділові стосунки. Постачальником систематично поставлявся вказаний товар. За усною домовленістю з офіційними представниками постачальника, було погоджено проведення оплати в кінці року, що пов'язано із виробничою діяльністю Фермерського господарства "Яніс", в тому числі з вирощування, збирання та оброблення продукції.
Також зазначає, що фактично зобов'язання Фермерського господарства “Яніс” було виконано добровільно, про що свідчить відсутність в матеріалах справи будь-яких претензій чи листування між сторонами з приводу існуючої на той момент заборгованості. Вказані позивачем порушення строків оплати за поставлений товар не носять характеру систематичності, а є винятковими.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст. ст. 76-78 ГПК України).
Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Укладаючи договір на поставку відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо відповідальності, встановленої за порушення грошових зобов'язань.
У той же час, суд приймає до уваги ту обставину, що відповідач фактично виконав зобов'язання за договором поставки №20/04-1 від 20.04.2018.
Також, позивачем не надано доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання або погіршення матеріального стану, саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору.
Судом також враховано, що сума заявленого до стягнення з відповідача боргу становить 215289,39 грн боргу, з яких 52416,42 грн пені, 76389,13 грн штраф у розмірі 20%, 70855,80 грн 48% річних, 15628,04 грн інфляційні втрати. В той час як відповідачем допущено прострочення оплати за отриманий товар на загальну суму 381945,68 грн.
Таким чином, обсяг відповідальності за прострочення виконання зобов'язання є непропорційним розміру простроченої заборгованості.
З огляду вищевикладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки (пені та штрафу).
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає за доцільне зменшити розмір неустойки (пені та штрафу) на 50%.
Таким чином з урахуванням зменшення пені та штрафу на 50%, з відповідача підлягає до стягнення 26208,21 грн пені, 38194,57 грн 20% штрафу. В решті позовних вимог слід відмовити.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.7. договору сторони передбачили, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
З огляду на прострочку виконання відповідачем його грошового зобов'язання перед позивачем, нарахування 48% річних та інфляційних втрат є правомірним.
Позивачем заявлено до стягнення 70855,80 грн 48% річних та 15628,04 грн інфляційних втрат.
Судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 48% річних позивачем здійснено арифметично та методологічно вірно.
Однак, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 18.03.2020 по справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
З огляду на неспіврозмірність розміру 48% річних заявлених позивачем до стягнення до характеру та обсягу несвоєчасно виконаних відповідачем зобов'язань, та за наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду України, суд вбачає підстави для зменшення розміру 48% річних на 50%.
З урахуванням зменшення розміру 48% річних, до стягнення підлягає 35427,90 грн.
В силу положень ст. 625 ЦК України, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 15628,04 грн інфляційних втрат.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню внаслідок зменшення розміру неустойки та річних відсотків, судовий збір слід покласти на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. 2, 53, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" до Фермерського господарства "ЯНІС" про стягнення 215289,39 грн задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "ЯНІС", вул. Франка І. Я., буд. 52 и, с.Белелуя, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78332 (ідентифікаційний код 32879060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас", вул.Машинобудівників, 4 В, смт. Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162 (ідентифікаційний код 30048570) 26208 (двадцять шість тисяч двісті вісім) грн 21 коп. пені, 38194 (тридцять вісім тисяч сто дев'яносто чотири) грн 57 коп. штраф у розмірі 20%, 35427 (тридцять п'ять тисяч чотириста двадцять сім) грн 90 коп. 48 % річних, 15628 (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) грн 04 коп. інфляційних втрат, 3229 (три тисячі двісті двадцять дев'ять) грн 34 коп. судового збору.
В частині стягнення 26208,21 грн пені, 38194,56 штрафу у розмірі 20% та 35427, 90 грн 48 % річних - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09.06.2022
Суддя Л.М. Неверовська