08.06.2022 року м. Дніпро Справа № 908/3172/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Вечірка І.О., Мороза В.Ф.
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду, в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2022 (суддя Науменко А.О.; повне рішення складено 15.02.2022) у справі № 908/3172/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт компані», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод», м. Вільнянськ, Запорізької області
про стягнення 123338,62 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Артпласт компані» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» 123338,62 грн.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № АПК20210413-01 від 13.04.2021 щодо повної і своєчасної оплати вартості отриманого за видатковими накладними від 22.04.2021, 27.05.2021, 06.07.2021, 14.07.2021, 06.08.2021, 26.08.2021 товару.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.02.2022 позов у справі № 908/3172/21 задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт компані» 114564,98 грн основного боргу, 1008,00 грн 3% річних, 5809,80 грн пені, 1955,84 грн інфляційних втрат, 2481,00 грн судового збору та 7600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване порушенням покупцем зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати вартості отриманого на підставі договору № АПК20210413-01 від 13.04.2021 товару.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2022 у справі № 904/3172/21 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Скаржник не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з нього заборгованості за договором поставки товару № АПК20210413-01 від 13.04.2021, оскільки вказаний договір відповідач не підписував, в той час як місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, що позбавило відповідача можливості довести обставини справи, на які він посилався, як на підставу для відмови у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що заборгованість з оплати вартості отриманого товару виникла з об'єктивних причин, через стійке подорожчання молочної сировини, несвоєчасний розрахунок державних установ та приватних підприємств за отриману від відповідача продукцію, що ставить під загрозу виконання останнім важливої соціальної місії із забезпечення населення продуктами критичного споживання.
Також скаржник звертає увагу, що нарахована сума штрафних санкцій у даній справі суперечить висновкам Конституційного Суду України, який зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки у даному випадку перетворюється на несправедливо непомірний тягар, а для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, за яким суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Враховуючи те, що відповідач не підписував зазначений договір поставки, місцевий господарський суд, за висновком скаржника, неправомірно стягнув з відповідача суму вартості отриманого товару з урахуванням нарахованої за умовами договору пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки у разі наявності між сторонами позадоговірних відносин з поставки товару, при визначення моменту виникнення зобов'язання з оплати його вартості, мають застосовуватися положення статті 530 Цивільного кодексу, водночас у даному випадку позивач не звертався до відповідача з відповідною вимогою.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Артпласт компані» відзив на апеляційну скаргу не надало.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2022 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2022 у справі № 908/3172/21.
Розгляд апеляційної скарги вирішено провести в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Артпласт компані» (постачальник) уклало 13.04.2021 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» (покупць) договір поставки № АПК20210413-01-01 (далі - Договір; а.с. 4-5).
Відповідно пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар на умовах і в порядку, що визначені цим договором.
Згідно з пунктом 2.2 Договору товар поставляється на підставі заявок покупця в період 14 календарних днів з дня отримання такої заявки. Заявка на кожну партію товару із зазначенням асортименту, кількості по кожному найменуванню, якісним характеристикам направляється постачальнику за допомогою телефонного зв'язку та/або електронною поштою. У разі якщо сторони дійшли взаємної згоди щодо умов поставки, викладених в заявці, постачальник надсилає покупцю рахунок на оплату товару.
Відповідно до пункту 2.5 Договору датою поставки товару (моментом передання товару від постачальника до покупця) вважається дата його передачі.
Про поставку (передачу) товару свідчить підпис уповноваженої особи покупця у видатковій накладній або іншому, погодженому сторонами, документі.
Згідно з пунктом 4.1 Договору загальна сума за цим договором складається з сум вартості всіх поставлених під час строку дії цього договору партій товару.
Оплата за цим договором здійснюється у безготівковій формі на підставі рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, за умовами відтермінування строком 30 (тридцять) календарних днів з дня фактичного приймання-передачі товару на склад покупця. Оплата здійснюється в українській національній валюті - гривні (пункту 4.3 Договору).
Датою оплати за цим договором вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (пункт 4.5 Договору).
Згідно з пунктом 5.4 Договору за порушення грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 8.1 Договору цей договір вступає в дію з дати його підписання представниками та скріплення печатками сторін і діє протягом року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
На виконання умов договору, відповідно до замовлень, позивач поставив товар на загальну суму 148064,98 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:
№ 283 від 22.04.2021 на суму 28500,24 грн;
№ 377 від 27.05.2021 на суму 38200,32 грн,
№ 671 від 26.08.2021 на суму 19604,02 грн;
№ 519 від 14.07.2021 на суму 34250,28 грн;
№ 606 від 06.08.2021 на суму 13680,06 грн;
№ 491 від 06.07.2021 на суму 13830,06 грн (а.с. 6-11).
Відповідач частково сплатив вартість отриманого товару в сумі 33500,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с. 12).
Доказів оплати заборгованості за отриманий від позивача товар в сумі 114564,98 грн матеріали справи не містять.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Артпласт компані» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» з претензією від 08.10.2021 про сплату залишку заборгованості за отриманий відповідно до умов договору поставки № АПК20210413-01-01 від 13.04.2021, що підтверджується поштовою квитанцією ПН 215600426655 від 11.10.2021.
Відповідь на вказану претензію відповідач не надав.
6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки.
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною шостою статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини перша, друга статті 687 Цивільного кодексу України).
Наявними в матеріалах справи видатковими накладними підтверджено, що на виконання умов Договору позивач у період з квітня по серпень 2021 року здійснив поставку відповідачу товару загальною вартістю 148064,98 грн.
У вищевказаних видаткових накладних є посилання на укладений сторонами 13.04.2021 договір поставки № АПК20210413-01.
При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару, в тому числі щодо якості та комплектності товару.
За частиною першою статті 691 Цивільного кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно із частинами першою та другою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
За умовами пункту 4.3 оплата за Договором здійснюється у безготівковій формі на підставі рахунків-фактур, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, за умовами відтермінування строком 30 (тридцять) календарних днів з дня фактичного приймання-передачі товару на склад покупця. Оплата здійснюється в українській національній валюті - гривні.
Таким чином, оплата здійснюється протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання товару.
Як зазначено вище, відповідач отримав товар за Договором від позивача на загальну суму 148064,98 грн за шість поставок, а саме:
22.04.2021 на суму 28500,24 грн (видаткова накладна № 283);
27.05.2021 на суму 38200,32 грн (видаткова накладна № 377);
06.07.2021 на суму 13830,06 грн (видаткова накладна № 491);
14.07.2021 на суму 34250,28 грн (видаткова накладна № 519);
06.08.2021 на суму 13680,06 грн (видаткова накладна № 606);
26.08.2021 на суму 19604,02 грн (видаткова накладна № 671).
Відповідач не заперечує отримання товару загальною вартістю 148064,98 грн.
Відповідач частково розрахувався за отриманий відповідно до умов Договору товар, перерахувавши позивачу 33500,00 грн у три платежі, а саме:
10000,00 грн перераховано 14.05.2021;
18500,00 грн перераховано 20.05.2021;
5000,00 грн перераховано 11.06.2021.
Оскільки покупець частково оплатив товар у розмірі 33500,00 грн, доказів оплати вартості отриманого товару у повному обсязі матеріали справи не містять, строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення з позовом до господарського суду настав, апеляційний господарський суд доходить висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 114564,98 грн.
За змістом статі 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У пункті 5.4 Договору сторони встановили, що за порушення грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення.
Разом з тим, наслідки прострочення грошового зобов'язання також врегульовані положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до частини другої якої боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач у розрахунку 3% річних, інфляційних втрат і пені за неналежне виконання грошового зобов'язання визначив початковою датою виникнення зобов'язань з оплати отриманого за умовами Договору товару 26.09.2021, тобто через 30 календарних дні з моменту отримання товару за останньою поставкою товару - 26.08.2021.
Апеляційний господарський суд погоджується з визначенням позивачем початку періоду заборгованості з оплати вартості отриманого за умовами Договору товару, у зв'язку з чим доходить висновку, що місцевим господарським судом на підставі пункту 5.4 Договору і статті 625 Цивільного кодексу України правомірно у повному обсязі задоволено вимоги щодо стягнення пені у сумі 5809,80 грн, 3% річних у сумі 1008,00 грн і інфляційних втрат у сумі 1955,84 грн, розрахованих позивачем за період заборгованості з 26.09.2021 по 11.01.2022.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що ні зазначені норми матеріального права, ні чинне законодавство України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, а зменшення штрафних санкцій є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Відповідно до частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 42, 74 Господарського процесуального кодексу України сторони в судовому процесі мають право надавати пояснення, подавати заяви та клопотання і доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не навів місцевому господарському суду аргументів щодо наявності у даному випадку правових підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, в той час як господарська діяльність відповідно до положень статей 42, 218 Господарського кодексу України здійснюється на власний ризик, тому посилання скаржника на складні економічні умови та затримки у розрахунках з ним контрагентів за іншими господарськими зобов'язаннями не відносяться до тих виняткових випадків, за наявності яких господарський суд може зменшити розмір неустойки.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника стосовно отримання спірної партії товару на позадоговірних умовах і, як наслідок, безпідставне визначення періоду заборгованості відповідно до умов Договору, оскільки наявні в матеріалах справи та підписані відповідачем вищезазначені видаткові накладні містять посилання на договір поставки № АПК20210413-01 від 13.04.2021, що свідчить про наступне схвалення своїми діями Договору з боку відповдіача, крім того підпис відповідача на Договорі посвідчено печаткою відповідача, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що поставка товару відбулася саме на виконання умов договору поставки № АПК20210413-01 від 13.04.2021.
Доводи скаржника щодо безпідставного відхилення клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
При цьому, незгода скаржника з рішенням суду щодо відмови у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи не свідчить про ухвалення судом рішення з порушенням норм процесуального права та не є підставою для його скасування з цих причин.
Матеріалами справи підтверджено і не заперечується сторонами, що відповідач отримав без заперечень від позивача товар за вищевказаними видатковими накладними, які містять посилання на Договір, після його підписання сторонами. Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від отримання товару за вказаними накладними, також відсутні докази звернення до позивача за роз'ясненнями причин поставки товару та умов його прийняття й оплати, у разі відсутності, на думку відповідача, договірних правовідносин між сторонами у даній справі.
Крім того, матеріалами справи підтверджено здійснення відповідачем часткової оплати вартості отриманого за Договором товару на суму 33500,00 грн, що також підтверджує схвалення Договору відповідачем, посилання на який містять видаткові накладні.
У зв'язку з викладеним, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника стосовно поставки товару за вищевказаними накладними на позадоговірних правовідносинах, оскільки вони зводяться до намагання відповідача ухилитися від виконання своїх зобов'язань зі сплати вартості отриманого товару і відповідальності за їх невиконання, передбачених умовами Договору.
З цих же підстав апеляційний господарський суд відхиляє клопотання скаржника про призначення судової почеркознавчої експертизи у даній справі.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2022 у справі № 908/3172/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2022 у справі № 908/3172/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя І.О. Вечірко
Суддя В.Ф. Мороз