ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.05.2022Справа № 910/19629/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Сабалдаш О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва"
про стягнення 87 476,45 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Кметик-Власенко О. В.
До Господарського суду м. Києва з позовом звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - НАСК "Оранта", позивач) до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія Голосіївського району м. Києва", відповідач) про стягнення страхового відшкодування у сумі 87 476,45 грн. в порядку регресу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.11.2020 у місті Києві сталась ДТП за участю застрахованого у позивача автомобіля "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2 (VIN код НОМЕР_3 ), під керуванням ОСОБА_2 . Оскільки водія ОСОБА_1 рішенням суду було визнано винним у ДТП, позивач виплатив страховику потерпілої особи (ПрАТ "СК "Вусо") страхове відшкодування на суму 87 476, 45 грн. в порядку суброгації. Позивач вважає, що на підставі ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до страхувальника цивільної відповідальності винної особи (КП "Керуюча компанія Голосіївського району м. Києва"), оскільки водій забезпеченого автомобіля "Шкода" ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах із відповідачем, самовільно залишив місце пригоди.
За таких обставин позивач просить стягнути з КП "Керуюча компанія Голосіївського району м. Києва" сплачене страхове відшкодування у розмірі 87 476,45 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 вказана позовна заява була прийнята до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників спору, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
У строк, передбачений законом, відповідач надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що КП "Керуюча компанія Голосіївського району м. Києва" не є власником автомобіля "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому не є відповідальною особою за збитки, спричинені внаслідок ДТП за участю його працівника - водія ОСОБА_1 . Також відповідач повідомив, що вказаний автомобіль був вилучений із комунальної власності територіальної громади міста Києва 10.08.2021 державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ та де цей транспортний засіб перебуває на даний час відповідачу невідомо.
Крім того, відповідач вказав про відсутність доказів, які б підтверджували реальну вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2 , в той час, як позивач сплатив страхове відшкодування за пошкодження іншого транспортного засобу "Тойота" - із реєстраційним номером НОМЕР_4 .
У судове засідання представник позивача не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У минулому судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову. Щодо клопотання, викладеного у позовній заяві, про витребування у Голосіївського РВ ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ інформації про виконавче провадження, у якому державний виконавець здійснив вилучення автомобіля "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазначив, що воно є неактуальним, тому суд ухвалою від 08.02.2022, занесеною до протоколу судового засідання, залишив указане клопотання без розгляду.
Отже, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Установлено, що відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.09.2020 (поліс АР/8901432) НАСК "Оранта" були застраховані майнові інтереси страхувальника - КП "Керуюча компанія Голосіївського району м. Києва", пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
06.11.2020 у місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2 (VIN код НОМЕР_3 ), під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 02.02.2021 у справі № 752/23642/20 за вказаним фактом ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. При цьому в указаній справі судом було встановдено, що винна особа - ОСОБА_1 працює водієм у КП "Керуюча компанія Голосіївського району м. Києва".
Також матеріалами справи підтверджено, що майнові інтереси потерпілої особи - ОСОБА_2 , пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "Тойота" (VIN код НОМЕР_3 ), реєстраційний номер НОМЕР_4 , були застраховані у ПрАТ "СК "Вусо" відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 9392576-02-23-01 від 10.12.2019. При цьому судом встановлено, що автомобіль "Тойота" з реєстраційними номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_2 , є одним і тим самим автомобілем з єдиним VIN кодом - НОМЕР_3 , оскільки відбулась перереєстрація вказаного транспортного засобу.
Згідно із рахунками-фактури СТО № СМУ00029650 від 09.11.2020, № СМУ00033666 від 08.12.2020, складеними ТОВ "Саміт Моторз Україна" та наданими позивачем, вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля марки "Тойота" (VIN код НОМЕР_3 ) склала 87 476,45 грн.
Вказану суму відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля ПрАТ "СК "Вусо" сплатило потерпілій особі ( ОСОБА_3 ) на рахунок СТО, що підтверджується платіжними дорученнями № 33632 від 17.11.2020, № 36800 від 10.12.2020, № 34428 від 23.11.2020.
26.01.2021 ПрАТ "СК "Вусо" звернулось до страховика винної особи - НАСК "Оранта" із заявою про компенсацію страхового відшкодування на суму 87 476,45 грн. в порядку регресу.
Розглянувши вказану заяву, позивач відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування від 31.03.2021 та страхового акту № ОЦВ-Р-20-32-38751/1 від 01.04.2021, відшкодував ПрАТ "СК "Вусо" суму страхової виплати в розмірі 87 476,45 грн., що підтверджується платіжним дорученнями № 18685 від 13.04.2021.
Звертаючись до суду з даним позовом, НАСК "Оранта" вказує, що сплативши страхове відшкодування страховику потерпілої особи, до позивача перейшло право регресної вимоги на підставі статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки винним у ДТП є водій транспортного засобу "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 , який після вчинення ДТП самовільно залишив місце пригоди. Позивач звертався з відповідною вимогою до КП "Керуюча компанія Голосіївського району м. Києва", проте, відповідач відмовив у задоволенні такої вимоги.
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вирішуючи питання про особу, яка має відповідати за компенсацію позивачу сплаченого ним страхового відшкодування на користь ПрАТ "СК "Вусо", та відповідно - за позовом, суд виходив з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Водночас, частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що шкоду, завдану працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, відшкодовує юридична особа.
Аналіз наведених правових норм дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту), укладеного із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц).
Із наявних у справі матеріалів вбачається та цього не заперечував представник відповідача у судовому засіданні, що винний у скоєнні правопорушення водій ОСОБА_1 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із КП "Керуюча компанія Голосіївського району м. Києва".
Згідно з п. 33.1.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов'язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до свого страхувальника, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Дослідивши матеріали даної справи та представлені сторонами докази, суд встановив, що відповідно до довідки, виданої органами Національної поліції України, та протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 033162, водій автомобіля "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_1 06.11.2020 самовільно залишив місце ДТП та не повідомив органи Національної поліції України про факт вчинення вказаної ДТП. Аналогічні обставини були також встановлені Голосіївським районним судом міста Києва під час розгляду справи № 752/23642/20 за матеріалами про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, 124 КупАП, відносно ОСОБА_1 .
Так, у постанові від 02.02.2021 районний суд зазначив, що ОСОБА_1 , який керував автомобілем "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що був причетний до ДТП за участю автомобіля "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2 , самовільно залишив місце ДТП.
Також районним судом встановлено, що на момент вчинення ДТП автомобіль "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував у володінні КП "Керуюча компанія Голосіївського району м. Києва".
Доводи відповідача про те, що, КП "Керуюча компанія Голосіївського району м. Києва" не є власником автомобіля "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1 , (відсутня реєстрація права власності на автомобіль за відповідачем), а відтак, він не є відповідальною особою за спричинену його працівником шкоду, суд до уваги не приймає з огляду на таке.
Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Голосіївської районної ради у місті Києві державної адміністрації № 520 від 10.12.2020 "Про закріплення транспортного засобу" автомобіль "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував на обліку та в оперативному управлінні у КП ЖЕО-111 Голосіївського району.
У подальшому, на виконання рішення Київради № 270/270 від 09.10.2014 "Про удосконалення структури управління ЖКГ у місті Києві", відповідно до розпорядження Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації № 246 від 30.04.2015 "Про закріплення майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесеного до сфери управління Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації за КП "Керуюча компанія Голосіївського району м. Києва" та згідно акту прийому-передачі від 05.05.2015, затвердженого Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, КП ЖЕО-111 Голосіївського району 05.05.2015 передало КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" нерухоме та рухоме майно, у тому числі автомобіль "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Отже, КП "Керуюча компанія Голосіївського району м. Києва" є володільцем автомобіля "Шкода", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Належних доказів протилежного або доказів, що станом на момент ДТП (06.11.2020) володільцем цього транспортного засобу є інша особа, відповідач суду не надав.
За таких обставин суд вважає, що відповідач є відповідальною особою за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (НАСК "Оранта") як страховика, що сплатив страхове відшкодування потерпілій особі.
Вирішуючи питання про розмір завданого позивачу матеріального збитку, суд приймає до уваги наступне.
Згідно з п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.07.2018 у справі № 924/675/17, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи.
Зокрема, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справі № 910/6094/17 від 02.05.2018, по справі № 910/5001/17 від 12.03.2018, по справі № 910/20199/17 від 01.06.2018, по справі № 910/22886/16 від 01.02.2018, по справі № 910/171/17 від 02.10.2018. ?
Згідно з п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, тощо.
Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Із матеріалів справи вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу "Тойота" (VIN код НОМЕР_3 ), 2018 року випуску дорівнює 0, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди строк його експлуатації не перевищував 7 років.
Також судом враховано, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.07.2018 по справі № 924/675/17, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт. При цьому реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17.
Як вбачається із наявних у матеріалах справи рахунків СТО № СМУ00029650 від 09.11.2020, СМУ00033666 від 08.12.2020, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Тойота" (VIN код НОМЕР_3 ) становила 87 476,45 грн. Саме зазначена сума була сплачена позивачем (НАСК "Оранта") на користь виконавця ремонтних робіт, що підтверджується платіжними дорученнями № 34428 від 23.11.2020, № 36800 від 10.12.2020, № 33632 від 17.11.2020. Отже, вартість матеріального збитку, завданого потерпілій особі склала 87 476,45 грн.
Таким чином, суд вважає доведеною позивачем належним чином та належними доказами суму матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту зносу в сумі 87 476,45 грн.
Також суд зважає на положення статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за якими страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з Полісом страхування цивільно-правової відповідальності винної особи № АР/8901432 ліміт відповідальності страховика перед страхувальником становить 130 000,00 грн., а франшиза - 0,00 грн., відтак, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем на користь НАСК "Оранта" становить 87 476,45 грн.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги НАСК "Оранта" підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" про стягнення 87 476,45 грн. задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва" (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 17-Б, ідентифікаційний код 32375554) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) страхове відшкодування у сумі 87 476 (вісімдесят сім тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 45 коп. та судовий збір у сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 31 травня 2022 року.
Повний текст рішення складений 6 червня 2022 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.