вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.06.2022м. ДніпроСправа № 904/433/22
За позовом Фізичної особи-підприємця Дичека Тараса Сергійовича, м. Запоріжжя
до Фізичної особи-підприємця Панченко Артема Володимировича, м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 27 991 грн 03 коп. за договором оренди нежитлового приміщення від 01.01.2021 № б/н
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Фізична особа-підприємець Дичек Тарас Сергійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 01.02.2022 № б/н, в якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Панченко Артема Володимировича заборгованість з орендної плати за травень та червень 2021 у загальній сумі 27 991 грн. 03 коп., відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2021 № б/н. Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 481 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку складають 7000 грн. 00 коп., просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної сплати орендної плати.
Ухвалою господарського суду від 09.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 09.02.2022 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
На адресу суду повернувся конверт з вказаною ухвалою, з відміткою відділення поштового зв'язку: «Повертається. За закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
01.01.2021 між Фізичною особою-підприємцем Дичеком Тарасом Сергійовичем (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Панченко Артемом Володимировичем (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № б/н (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору цим договором регулюються правовідносини, пов'язані із передачею орендодавцем орендарю у строкове платне користування частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, буд, 8, загальною площею - 36,7 кв. м (далі за текстом - об'єкт оренди), яке належить орендодавцю на праві користування на підставі: договір позички від 01.01.2021 між Поповою Н.В. та ФОП Дічек Т.С.
Об'єкт оренди надається для ведення господарської діяльності (п. 1.2. договору).
Згідно з п. п. 2.1., 2.2. договору передача об'єкта оренди здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення, що свідчить про фактичну передачу його орендареві у користування. Акт приймання-передачі приміщення підписується сторонами 01.01.2021 року. У момент підписання акту приймання-передачі приміщення орендодавець передає орендареві ключі від об'єкта оренди.
Пунктом 2.3. договору передбачено, що в акті приймання-передачі приміщення вказуються характеристика й технічний стан об'єкта оренди та показання приборів обліку комунальних послуг.
По завершенню терміну оренди згідно даного договору, орендар повертає об'єкт оренди протягом п'яти робочих днів на підставі акту приймання-передачі приміщення (п. 2.4. договору).
За умовами п. 2.5. договору у будь-якому разі початок та закінчення терміну користування орендарем об'єкта оренди та витрат по експлуатації об'єкта оренди встановлюються лише відповідними актами приймання - передачі приміщення (щодо передачі та повернення об'єкту оренди).
У п. п. 3.1., 3.2. договору сторони погодили, що загальний розмір місячної орендної плати складається з двох частин. Перша частина орендної плати, яка підлягає сплаті орендарем орендодавцю становить 14 000,00 (чотирнадцять тисяч) гривень без ПДВ в місяць. Розрахунки між сторонами зі сплати першої частини орендної плати здійснюються щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць.
При підписанні цього договору орендар зобов'язується сплатити орендодавцю грошові кошти у розмірі першої частини місячної орендної плати, які зараховуються за останній місяць оренди (пп. 3.2.1).
За умовами п. 3.3. договору перша частина орендної плати починає нараховуватися з моменту передачі об'єкта оренда орендодавцем орендарю за актом приймання-передачі приміщення.
Розмір першої частини орендної плати за кожний наступний місяць визначається без урахування індексу інфляції за поточний місяць. Перша частина орендної плати не підлягає індексації (п. п. 3.4., 3.5. договору).
Відповідно до п. п. 3.6., 3.7. договору розрахунки за даним договором проводяться у грошовій одиниці України - гривні. Оплата проводиться безготівковим шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця.
Згідно з п. 3.8. договору друга частина орендної плати нараховується з дати підписання акту прийому-передачі приміщення, що орендується і складається з вартості комунальних послуг щодо приміщень, що орендуються, послуг по утриманню приміщення та послуг по обов'язковій планово-періодичній повірці (та, у разі необхідності, обслуговування та ремонту) приладів обліку та іншого технологічного обладнання у приміщенні, орендної плати за землю під приміщенням, що передається в оренду, та прилеглої території і визначається у розмірі фактично понесених витрат орендодавця на ці послуги. Орендар сплачує орендодавцю другу частину орендної плати, яка дорівнює витратам по комунальним послугам, згідно з показаннями лічильників, а при їх відсутності відповідно до норм та тарифів постачальників послуг, а також плату за землю, у наступному порядку: до 20-го числа наступного місяця орендодавець надає орендарю рахунок другої частини орендної плати за поточний місяць з рахунком на сплату.
У разі несвоєчасної сплати другої частини орендної штати, яка зумовила виникнення пені та штрафних санкцій, інших додаткових витрат по врегулюванню питань з постачальниками послуг, орендар повинен відшкодувати орендодавцю всі витрати з наступною сплатою у беззаперечному порядку.
Пунктом 7.1. договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2021 року.
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення відповідно до п. 1.1 договору, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.01.2021 (а.с.8).
Позивач зазначає, що за період дії договору з 01.01.2021 по 19.08.2021 відповідачу нарахована оплата у розмірі 118 395 грн. 82 коп., з яких відповідач сплатив 90 404 грн. 79 коп. Отже, різниця між нарахованою оплатою за оренду та фактично оплаченою становить 27 991 грн. 03 коп. За твердження позивача вказана сума складає заборгованість відповідача з орендної плати за травень 2021 (14 000 грн.) та червень 2021 (13 991 грн. 03 коп.).
Докази оплати відповідачем спірної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування по справі є обставини укладання договору оренди, строк дії договору, наявність акту приймання-передачі орендованого майна, наявність заборгованості зі сплати орендних платежів, наявність часткової оплати орендних платежів, строк дії договору, наявність прострочення оплати орендних платежів.
Відповідач не скористався правом на надання заперечень, докази на спростування позовних вимог не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору найму (оренди) нежилих приміщень, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем за період користування майном з січня по серпень 2021 становить 27 991 грн. 03 коп.
З урахуванням положень п. 3.2. договору, строк оплати орендних платежів є таким, що настав.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі сторонами до суду не надано.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
За встановлених обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 27 991 грн. 03 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги про стягнення 27 991 грн. 03 коп. основного боргу - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Разом з тим судом враховано, що позивачем у позовній заяві викладений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який, окрім витрат позивача на сплату судового збору, містить інформацію про очікування позивачем понесення витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 7 000 грн. 00 коп.
За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких - витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розмір у витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі подання сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Заявляючи у позові про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, позивач лише попередньо визначив їх розмір, інших необхідних для цього дій не вчинив.
За таких обставин, на час прийняття рішення, витрати на професійну правничу допомогу між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Панченко Артема Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Дичека Тараса Сергійовича ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 27 991 грн. 03 коп. (двадцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто одну грн. 03 коп.) основного боргу, 2 481 грн. 00 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 07.06.2022
Суддя І.А. Рудь