08.06.2022 року м.Дніпро Справа № 908/1706/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.,
секретар судового засідання Зелецький Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021р. у справі № 908/1706/21
кредитори - 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Траверсін", м. Львів; 2. Головне управління ДПС у Запорізькій області, м. Запоріжжя
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Компані", м. Запоріжжя
1. Короткий зміст постанови суду першої інстанції.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021р. у справі № 908/1706/21 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Компані"; припинено повноваження розпорядника майна боржника Сєдової Н.І.; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Корум Компані" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Компані" призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну; оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; скасовано арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника; зобов'язано ліквідатора здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства у строк до 21.12.2022р.
Вказана постанова мотивована тим, що:
- 20.12.2021р. відбулись збори кредиторів ТОВ "Корум Компані", на яких прийнято рішення клопотати перед господарським судом про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Сєдову Н.І.;
- ТОВ "Корум Компані" перебуває в матеріальному стані, недостатньому для погашення короткострокових та довгострокових зобов'язань. У процесі аналізу встановлено: відсутність ознак доведення до банкрутства боржника, відсутність ознак приховування банкрутства, відсутність ознак фіктивного банкрутства, всі зобов'язання підприємства сформовані за рахунок кредиторської заборгованості, що знижує платоспроможність і фінансову стійкість підприємства і збільшує його фінансову залежність перед кредиторами, наявні активи боржника і дебіторська заборгованість відсутні.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Не погодившись з постановою місцевого господарського суду, Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- оскаржувану постанову ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи;
- згідно баз даних ЄРПН за період з 25.10.2018р. по 19.11.2021р. відсутні взаємовідносини боржника з його кредитором - ТОВ "Траверсін" у зв'язку із відсутністю податкових накладних;
- за наслідками ґрунтовного аналізу фінансової звітності встановлено, що боржник - ТОВ "Корум Компані" має можливість розрахунку з кредитором, відсутні ознаки неплатоспроможності. Кредитором не проведено претензійно-позовну роботу щодо стягнення заборгованості з боржника;
- в порушення ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство та ч. 7 ст. 111 ЦК України ліквідаційною комісією ТОВ "Корум Компані" не було дотримано порядок ліквідації юридичної особи. Зокрема, ТОВ "Корум Компані" не надано фінансової звітності та не забезпечено проведення контролюючим органом податкової перевірки, проведення якої передбачено ст. 78 ПК України;
- заявником не відображено у бухгалтерському обліку господарську операцію про придбання права вимоги за договором. Тобто, заявник не вчинив необхідних дій, спрямованих на досягнення правових наслідків, які обумовлені спірним договором. Договір відступлення права вимоги № 150421-В від 15.04.2021р. може бути кваліфікований як правочин, який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків - тобто як фіктивний правочин;
- встановлені ГУ ДПС у Запорізькій області у даній справі обставини свідчать про умисел обох сторін правочину приховати справжні наміри учасників правочину, які полягають у наслідках, а саме порушенні справи про банкрутство боржника - ТОВ "Корум Компані" за фактично укладеним договором.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не направили відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2022р. відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.05.2022р. справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.06.2022р.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2022р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.06.2022р.
08.06.2022р. в судовому засіданні представник апелянта надав пояснення по апеляційній скарзі.
Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про день, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників провадження у справі.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам провадження у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
В судовому засіданні 08.06.2022р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.10.2021р. відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Компані", м. Запоріжжя. Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Траверсін" до боржника у розмірі 503 500,00 грн. основного боргу. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталію Іванівну, яку зобов'язано вчинити певні дії. Зобов'язано розпорядника майна Сєдову Н.І. надавати суду проміжні звіти про проведену роботу щомісячно. Встановлено розпоряднику майна грошову винагороду в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів, авансованих заявником (ТОВ "Траверсін") на депозитний рахунок Господарського суду Запорізької області, за рахунок коштів, одержаних боржником у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, згідно з ч. 2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства. Зобов'язано розпорядника майна надати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів - до 30.11.2021р. Строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна встановлено до 30.11.2021р. Попереднє засідання суду призначено на 02.12.2021р.
20.12.2021р. відбулися збори кредиторів ТОВ "Корум Компані", на яких прийнято рішення клопотати перед господарським судом про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Сєдової Н.І.
21.12.2021р. до Господарського суду Запорізької області надійшли: клопотання розпорядника майна боржника про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором арбітражного керуючого Сєдової Н.І.; протокол зборів кредиторів ТОВ "Корум Компані" від 20.12.2021р., звіт розпорядника майна про проведену роботу із долученням відповідних документальних доказів, а також звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника.
Вивчивши подані документи та наявні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та переходу до ліквідаційної процедури.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наступне.
У справі, що розглядається, предметом судового розгляду є питання правомірності припинення судом першої інстанції процедури розпорядження майном та визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КУзПБ щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника; санація боржника; ліквідація банкрута.
За змістом ч. 1 ст КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 49 КУзПБ у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 49 КУзПБ визначено, що у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
Аналіз положень ст. 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені положеннями ст. 6 КУзПБ, із застосуванням судового розсуду (постанова Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі № 915/1261/16).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, процедура розпорядження майном введена ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.10.2021р. Вказана ухвала в апеляційному порядку не переглядалась.
20.12.2021р. відбулися збори кредиторів ТОВ "Корум Компані", на яких прийнято рішення клопотати перед господарським судом про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Сєдову Н.І.
Таким чином, кредиторами прийнято рішення про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором арбітражного керуючого Сєдову Н.І., яка виконувала функції розпорядника майна боржника та надала господарському суду відповідну згоду.
Відповідно до ч. 4 ст. 205 ГК України у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.
З огляду на наведене, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
Під ліквідацією розуміється припинення боржника, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку КУзПБ вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 209 ГК України у разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності, цей суб'єкт (боржник) відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу визнається неспроможним.
Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством.
Відповідно до статті 1 КУзПБ під банкрутством розуміється визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.
Частиною 1 ст. 58 КУзПБ встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Положеннями ст. 12 КУзПБ на розпорядника майна покладено обов'язок із здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника з метою забезпечення ефективного використання його майнових активів та подальшого застосування щодо нього господарським судом оптимальної судової процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі чи частково вимог кредиторів.
Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника повинен містити відомості про активи боржника. Такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), і на його підставі кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури.
Розмір пасиву боржника визначається згідно з реєстром вимог кредиторів, затвердженим судом в порядку КУзПБ.
Таким чином, завдання підсумкового засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності для визначення наступної судової процедури, згідно з клопотанням комітету кредиторів, однак остаточна оцінка надається господарським судом.
Верховний Суд в постанові від 15.06.2021р. у справі № 916/1950/16 звернув увагу, що визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим з'ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин. Рішення суду не може ґрунтуватись лише на клопотанні комітету кредиторів. Суд повинен встановити неплатоспроможність боржника шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, що передбачені у процедурі розпорядження майном та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном.
Судом першої інстанції з аналізу відомостей фінансово-господарської діяльності ТОВ "Корум Компані" встановлено, що підприємство перебувало в матеріальному стані, недостатньому для погашення короткострокових та довгострокових зобов'язань; відсутність ознак доведення до банкрутства боржника; відсутність ознак приховування банкрутства; відсутність ознак фіктивного банкрутства; коефіцієнт забезпечення власними засобами, на протязі аналізованого періоду, значно нижче нормативного значення, що в свою чергу перекреслює можливість використання позасудових заходів відновлення платоспроможності ТОВ "Корум Компані"; коефіцієнти, що характеризують фінансовий стан підприємства, набагато нижче норми та вказують про здійснення діяльності підприємства за рахунок запозичених коштів, однак у зв'язку з об'єктивними умовами подальша діяльність підприємства є нерентабельною; всі зобов'язання підприємства сформовані за рахунок кредиторської заборгованості, що знижує платоспроможність і фінансову стійкість підприємства, і збільшує його фінансову залежність перед кредиторами; наявні активи боржника та дебіторська заборгованість відсутні.
Наведені обставини свідчать про стійку неспроможність боржника погасити вимоги кредиторів без застосування спеціальних заходів в рамках процедури банкрутства, з огляду на перевищення розміру визнаних судом грошових вимог кредиторів та вартості активів товариства за останньою існуючою фінансовою звітністю та відсутність у боржника майна.
Матеріали справи свідчать, що виходячи з обставин, що склались на момент відкриття провадження у справі про банкрутство та під час процедури розпорядження майном, розпорядником майна боржника були вчинені дії, передбачені приписами ч. 3 ст. 44 КУзПБ, в тій мірі та в тому обсязі, які дозволяють дійти висновку про неплатоспроможність ТОВ "Корум Компані".
Скаржник не спростував встановлені судом першої інстанції обставини щодо недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, неспроможності боржника відновити свою платоспроможність за допомогою іншої процедури, окрім ліквідаційної.
З огляду на прийняття зборами кредиторів боржника (в яких представник скаржника приймав участь) рішення про застосування до боржника ліквідаційної процедури, відсутність заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника та встановлену судом першої інстанції і не спростовану скаржником під час перегляду справи в апеляційному порядку відсутність активів боржника для задоволення визнаних судом вимог кредиторів, слід прийти до висновку про можливість задоволення вимог кредиторів лише через застосування щодо боржника процедури ліквідації.
Верховний Суд в постанові від 22.04.2021р. у справі № 918/420/16 звернув увагу, що згідно ч. 4 ст. 49 КУзПБ суд, навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності певних обставин (після закінчення термінів, визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника, що саме і було встановлено господарським судом, суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою.
З урахуванням викладеного, оскільки з огляду на встановлені фактичні обставини у цій справі та наведені приписи законодавства, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржувану постанову прийняв до уваги не лише наявність рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури, а й встановив наведені вище фактичні обставини щодо неспроможності боржника самостійно відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.
За таких обставин, встановлених при розгляді даної справи, у їх сукупності та наявних в матеріалах справи доказів, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для припинення процедури розпорядження майном, визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Доводи скаржника про те, що згідно баз даних ЄРПН за період з 25.10.2018р. по 19.11.2021р. відсутні взаємовідносини з кредитором боржника - ТОВ "Траверсін" у зв'язку із відсутністю податкових накладних не можуть бути взяті до уваги апеляційним господарським судом з огляду на те, що предметом розгляду справи в підсумковому засіданні є встановлення ознак неплатоспроможності боржника.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Таким чином, обґрунтованість вимог ініціюючого кредитора встановлюється господарським судом у підготовчому засіданні. Слід звернути увагу, що ухвала господарського суду Запорізької області від 19.10.2021р. про відкриття провадження у даній справі жодним з учасників провадження у справі не була оскаржена.
З цих же підстав не можуть бути взяті до уваги і доводи скаржника про фіктивність договору відступлення права вимоги № 150421-В від 15.04.2021р.
Також, не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про порушення ліквідаційною комісією боржника ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство щодо порядку ліквідації юридичної особи, оскільки провадження у даній справі порушено не за вказаною правовою нормою, а за заявою кредитора. Крім того, провадження у справі № 908/1706/21 про банкрутство ТОВ "Корум Компані" здійснюється в порядку, передбаченому нормами КУзПБ, а не нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Щодо доводів скаржника про те, що боржником не надано фінансової звітності та не забезпечено проведення контролюючим органом податкової перевірки, проведення якої передбачено ст. 78 ПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника і після визнання останнього банкрутом. Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.05.2018р. у справі № 922/2431/17, від 14.05.2019р. у справі № 905/1675/18.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд, а оскаржувана постанова суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Оскаржувана постанова суду першої інстанції таким вимогам закону відповідає.
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності із нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Вказані вимоги судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в апеляційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апеляційний господарський суд, з підстав, викладених у п. 3.3 даної постанови, дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.
3.5. Розподіл судових витрат.
Судові витрати за подання апеляційної скарги на підставі ст. ст. 129, 282 ГПК України у зв'язку з відмовою в її задоволенні покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Запорізької області від 21.12.2021р. у справі № 908/1706/21- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 08.06.2022р.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.А. Верхогляд