вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" червня 2022 р. Справа№ 920/953/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.
представники учасників по справі в судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Конотопської міської ради
на рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2021 (повний текст складено 05.11.2021)
у справі № 920/953/21 (суддя Резніченко О.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгпрес"
до Конотопської міської ради
про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгпрес" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Конотопської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди від 10.06.2021 про поновлення договору оренди землі від 25.03.2016, у редакції запропонованій позивачем.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилаючись на положення ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" зазначив, що орендодавець, всупереч вимогам цього Закону, не розглянув заяву позивача, подану ним з проектом додаткової угоди. Крім того, позивач зауважив на тому, що після спливу строку договору оренди землі, він продовжує користуватись спірними земельними ділянками.
Враховуючи, що відповідач не направив протягом одного місяця після закінчення строку договору листа позивачу щодо заперечення у поновленні договору оренди землі, на думку позивача, договір оренди землі вважається поновленим на тих самих умовах і на той самий строк, в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що і стало причиною виникнення даного спору.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.11.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано укладеною між Конотопською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгпрес" додаткову угоду від 10.06.2021 до договору оренди землі від 25.03.2016 у редакції викладеної у резолютивній частині даного судового рішення.
Рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що позивач здійснив всі необхідні заходи для продовження строку дії договору оренди землі, проте відповіді від відповідача на свої звернення не отримав.
У той же час, позивач продовжував користуватись земельними ділянками після закінчення строку договору оренди.
При цьому, відповідачем не було надано доказів неналежного виконання позивачем умов договору та доказів направлення позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Конотопська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2021 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також не з'ясовано обставин, що мають значення для справи.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що місцевим господарським судом не враховано порядок набуття прав на спірні земельні ділянки, оскільки ці земельні ділянки не сформовані, землевпорядна документація на них не виготовлялась, кадастрові номери не присвоювалися, а також їх державна реєстрація не проводилась.
Отже, як стверджує відповідач, в даному випадку юридично відсутній об'єкт оренди, як істотна умова договору оренди землі, тому укласти договір оренди на вказані земельні ділянки, або додаткову угоду до попереднього договору з державною реєстрацією є неможливим.
Окрім цього, відповідач зазначає, що твердження суду першої інстанції про те, що міська рада не висловила своїх заперечень щодо продовження договору оренди на земельні ділянки не відповідає дійсності, так як листом від 29.07.2021 № 01-24/2109 відповідач повідомив позивача про те, що питання продовження договору оренди землі не підтримано колегіальним органом.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Зокрема позивач наголошує на тому, що він дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, у визначений законодавством України строк.
При цьому, позивач вважає, що уклавши договір, а потім погодивши з позивачем додаткові умови оренди землі, відповідач не повинен надалі діяти всупереч своїй попередній поведінці та ухилятися від пролонгації договору через не сформованість спірних земельних ділянок та відсутність у них кадастрових номерів, адже спірний договір вже був пролонгованих на таких же умовах раніше.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 у справі № 920/953/21 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 920/953/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційної скаргою Конотопської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2021 у справі № 920/953/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Михальської Ю.Б., Тарасенко К.В.; розгляд апеляційної скарги призначено на 23.03.2022.
23.03.2022 розгляд справи не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу на 01.06.2022.
В судове засідання, яке відбулося 01.06.2022, представники позивача та відповідача не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином.
Від представника позивача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, у зв'язку з запровадженням військового стану на території України. Також представником позивача у вищевказаному клопотанні зазначено, що він не погоджується з вимогами апеляційної скарги та вважає її безпідставною та необґрунтованою.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 була направлена відповідачу на його зазначену в матеріалах справи офіційну електронну адресу.
Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому представник відповідача не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
Враховуючи, що явка представників позивача та відповідача в судове засідання судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
25.03.2016 між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно до умов якого позивачу передано в користування на умовах оренди земельні ділянки, загальною площею 0,00364 га, які знаходяться за адресою: м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька (район житлового будинку № 4), м. Конотоп, пл. Конотопських дивізій (поряд з трамвайною зупинкою), м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька (район житлового будинку № 7), м. Конотоп, вул. Будівельників (район житлового будинку № 28), м.Конотоп, вул. Братів Лузанів (район житлового будинку № 56), строком до 25.03.2019 для обслуговування торговельних кіосків. Договір був зареєстрований у Конотопській міській раді 01.04.2016 за № 9.
09.06.2020 між сторонами був укладений додатковий правочин до договору оренди, за умовами якого право оренди продовжено на один рік до 09.06.2021.
Також були внесені зміни щодо переліку земельних ділянок, які передані в оренду, а саме виключена земельна ділянка за адресою: м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька (район житлового будинку № 4).
Згідно з п. 8 договору передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір, орендар має переважне право поновлення його на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі.
Маючи намір поновлення договору, позивач направив на адресу відповідача заяву від 05.05.2021, додавши до неї додаткову угоду. Проти факту отримання заяви та проекту додаткової угоди 05.05.2021 відповідач не заперечував у заяві по суті - у відзиві на позов.
За твердженням позивача, протягом місяця з дня отримання вказаної заяви та додаткової угоди, як це регламентовано ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тобто по 05.06.2021, з боку відповідача жодної пропозиції щодо неприйнятності умов запропонованої позивачем додаткової угоди на адресу позивача не надійшло. При цьому, відповідачем вказаних вище обставин належними та допустимими доказами не спростовано.
Вказані вище обставини стали підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з відповідним позовом.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 03.11.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано укладеною між Конотопською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгпрес" додаткову угоду від 10.06.2021 до договору оренди землі від 25.03.2016 у редакції викладеної у резолютивній частині даного судового рішення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне.
Предметом позову у цій справі є вимоги, зокрема, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах на підставі Закону України "Про оренду землі".
Правовідносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами, у зв'язку із передачею її у користування та володіння врегульовано Законом України "Про оренду землі".
У тому числі, цим Законом конкретизовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
Суть поновлення договору оренди за змістом ч. 6 ст. 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі та дотриманням вимог земельного законодавства щодо її утримання.
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.
Щодо прав і обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією ч. ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
Конструкція ч. 6 ст. 33 зазначеного Закону обумовлює відсутність письмового повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, тобто вирішальне значення для поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах має сам лише факт заперечення орендодавця у поновленні договору, без будь-якого його обґрунтування.
Зазначене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Згідно з п. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Отже, на переконання судової колегії, основним є те, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. Добросовісний орендар має право розраховувати на отримання рішення відповідача на поновлення договору оренди землі, тобто може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування".
Як встановлено судом першої інстанції, позивач після закінчення строку, на який було укладено спірний договір, продовжував належним чином користуватись земельними ділянками та сплачувати орендну плату, що відповідачем не спростовано, а відповідач протягом місяця з дня закінчення строку оренди не направив йому письмове повідомлення про відмову у поновленні цього договору.
Разом з тим, як було зазначено вище, позивач направив відповідачу заяву про продовження договору, додавши до неї проект додаткової угоди. Однак відповідач додаткову угоду не підписав, в той же час заперечень не висловив, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки він продовжив використовувати спірні земельні ділянки.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, тобто, позивач може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування".
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що у даній справі наявні підстави для поновлення спірного договору оренди землі відповідно до норм ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки позивач належно виконує свої обов'язки за договором, що відповідачем не спростовано, до закінчення строку дії договору він повідомив відповідача в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення позивач додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою, а відповідач письмово не повідомив позивача про відмову в поновленні договору. З цього випливає обов'язок орендодавця передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк.
Посилання відповідача на те, що його лист від 29.07.2021 № 01-24/2109 є запереченням у поновленні договору, оскільки рішення про продовження цього договору оренди землі не підтримано колегіальним органом, колегією суддів відхиляється виходячи з того, що дата складення відповідачем вищевказаного листа не відповідає встановленому ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" місячному терміну для надання заперечення проти поновлення договору оренди.
Доводи відповідача щодо неможливості передачі в оренду земельних ділянок, у зв'язку із тим, що вони несформовані, у них відсутні кадастрові номери, а тому на думку відповідача, вони не можуть бути об'єктом цивільних прав, судовою колегією оцінюються критично, оскільки з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 367/2020/15-ц від 29.05.2021 формування земельних ділянок їх володільцем, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
Крім цього, відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.
При цьому, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу.
Отже, законодавець, закріпивши в Цивільному кодексі України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.
Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Сумської у даній справі відсутні.
В свою чергу, наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу твердження щодо визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Конотопської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Сумської області від 03.11.2021 у справі № 920/953/21 - без змін.
Матеріали справи № 920/953/21 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.06.2022.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Ю.Б. Михальська
К.В. Тарасенко