Справа № 420/7906/22
08 червня 2022 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТА -МАРІН» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТА -МАРІН» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці, як відокремлений підрозділ Держмитслужби України про коригування митної вартості №UA500500/2020/500058/2 від 15.10.2020 р., визнати протиправним та скасування картки відмови у митному оформленні товарів № UA500500/2020/50099.
Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Разом із позовною заявою позивачем надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування підстав для поновлення строку звернення до суду із цим позовом позивач вказав, що оскаржувані рішення та картка винесені 15.10.2020 р. При цьому, на ряду з існуванням положення ч.2 ст.122 КУСУ, також донедавна була усталена та багаторічна судова практика щодо застосування строку звернення до суду з адміністративним позовом у категорії справ про оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості товарів висловлена у постановах, крім інших, від 21 серпня 2018 року у справі № 815/2541/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 826/19630/16, від 09 лютого 2021 року у справі № 826/17509/16, яка зводилась до того, що позивач мав право в межах строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше закінчення 1095 дня, звернутися до суду для оскарження рішень про визначення митної вартості і обчислюється з дня отримання платником податків рішень, що оскаржуються. Однак, 27.05.2021р. у справі №826/13159/17 була прийнята нова правова позиція, відповідно до якої встановлено, що строк звернення до суду з адміністративним позовом у категорії справ про оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості товарів встановлюється 6-ти місячний. Позивач вказав, що починаючи з дня винесення оскаржуваних рішення та картки, 15.10.2020 р., позивач мав у розпорядженні усталену та багаторічну судову практику щодо застосування строку звернення до суду з адміністративним позовом у категорії справ про оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості товарів висловлену у постановах, крім інших, від 21 серпня 2018 року у справі № 815/2541/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 826/19630/16, від 09 лютого 2021 року у справі № 826/17509/16, яка зводилась до того, що позивач мав право в межах строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме не пізніше закінчення 1095 дня, звернутися до суду для оскарження рішень про визначення митної вартості і обчислюється з дня отримання платником податків рішень, що оскаржуються. Позивач, посилаючись на те, що він на момент спливу саме 6-ти місяців з дня винесення оскаржуваних рішень не міг знати, що ще через 1 місяці судова практика зміниться і він буде вважатися таким, що втратив своє право на звернення до суду 15.04.2021р., а винесення вказаної постанови 27.05.2021р. Верховним судом у справі №826/13159/17 не залежало від позивача, позивач керувався законодавством та правовими позиціями, які діяли в момент виникнення спірних правовідносин, тобто тих що були актуальні станом на 15.10.2020р. і на 15.04.2021 р., просить суд поновити строк звернення до суду із цим позовом.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників і відповідальність визначена главою 4 Митного кодексу України (далі - МК України).
Частиною 1 статті 24 МК України передбачено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.24 МК України предметом оскарження є рішення - окремі акти, якими органи доходів і зборів або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні .
Як вбачається з ч.3 ст.24 МК України, правила глави 4 застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, крім оскарження постанов по справах про порушення митних правил та випадків, коли законом встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно ч.1 ст.29 МК України рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом спору у даній справі є оскарження ТОВ “КОНСТАНТА-МАРІН” прийнятих Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2020/500058/2 від 15.10.2020 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2020/5009 від 15.10.2020 р.
Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що оскільки предметом оскарження у даній справі є рішенням контролюючого органу про визначення грошового зобов'язання платника податків, тому строк звернення платника податків до адміністративного суду з позовом врегульовано статтею 102 ПК України і становить 1095 днів.
За приписами ч.5 ст.24 МК України оскарження податкових повідомлень-рішень органів доходів і зборів здійснюється у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Як вбачається зі статей 56 та 102 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.
Суд наголошує, що даними статтями врегульовано питання застосування спеціальних строків давності визначення податкових зобов'язань. Строк у 1095 днів може застосовуватись у випадку, коли суб'єктом звернення є платник податку та стосується таке звернення оскарження рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання.
За визначенням, що міститься у п.14.1.39. ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Проаналізувавши вказані норми митного та податкового законодавства, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів не є тотожним податковому повідомленню-рішенню, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів лише встановлює результати здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 54 та 55 МК України, а податкове повідомлення-рішення приймається на інших підставах, створює інші правові наслідки та містить податкове зобов'язання для платника податків.
Нормами ПК України та МК України не встановлено спеціальний строк звернення до суду з приводу оскарження рішення про коригування митної вартості товарів, а тому, в даному випадку, підлягають застосуванню положення ч.2 ст.122 КАС України, якою передбачено шестимісячний строк звернення до суду з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.05.2021р. у справі №826/13159/17, від 18.02.2021 р. у справі №826/14826/16, від 18.06.2020 р. у справі №805/1536/17-а.
З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивач просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості та картку відмови від 15.10.2020 р., а з даним позовом звернувся повторно 03.06.2022 р., беручи до уваги вказані норми та висновки Верховного Суду, суд вважає, що ТОВ “КОНСТАНТА-МАРІН” пропустило строк звернення з даним адміністративним позовом до суду.
Доводи позивача про те, що практика Верховного Суду, викладена у постанові від 27.05.2021 р. у справі №826/13159/17, яка на момент прийняття рішення про коригування митної вартості була відсутня, суд до уваги не бере, оскільки аналогічна позиція щодо застосування строків в аналогічних правовідносинах була викладена ще у постанові Верховного Суду від 18.06.2020 р. у справі №805/1536/17-а. Тобто, як на момент прийняття Одеською митницею спірних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, так і на момент подання позовної заяви така практика вже існувала.
Таким чином, викладені позивачами у заяві про поновлення строку звернення до суду причини його пропуску суд визнає неповажними.
Ознайомившись із позовною заявою, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам ст. ст.160, 161 КАС України.
Згідно п.3 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011р. №3674-VI.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з п.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” від 8 липня 2011 року N3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який поданий юридичною особою встановлена ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст.6 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Предметом позову є, зокрема, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, рішення митного органу, яким збільшено коригування митної вартості, заявленої декларантом, у сторону збільшення, породжує підстави збільшення майнового стану юридичної особи у вигляді забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленої згідно з митної вартості товару, визначеної декларантом та сумою митних платежів, визначених митним органом, а відтак вимога про визнання протиправним та скасування такого рішення носить майновий характер.
Аналогічні висновки щодо віднесення вимоги про скасування рішення про коригування митної вартості товарів до вимог майнового характеру викладені в ухвалах Верховного Суду від 31.07.2019р. по справі №804/2035/17, від 02.10.2019р. по справі №520/3322/19, від 25.10.2019р. по справі №640/8157/19.
При цьому, ціною позову у даній справі є різниця між податками, нарахованими на митну вартість товару, заявлену декларантом, та податками, нарахованими на митну вартість, визначену митницею, а вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення-є вимогою немайнового характеру.
За таких обставин, з урахуванням визначеного, позивачем має бути визначено ціну позову у вищевказаний спосіб та сплачено судовий збір за заявлені майнову та немайнову вимоги.
Однак, позивачем до позовної заяви додано документ про сплату судового збору у розмірі 2481,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №443 від 03.05.2022р.
Частиною 3 ст.9 Закону України “Про судовий збір” визначено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Однак, у суду відсутні відомості про зарахування по справі вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Натомість, як вбачається з КП “ДСС” Одеського окружного адміністративного суду, позивачем вищевказане платіжне доручення вже було надано на підтвердження оплати судового збору по адміністративній справі №420/6855/22.
Згідно з ч.1 ст.169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху та роз'яснює позивачам, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом: звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з вказівкою інших поважних причин його пропуску та сплатою судового збору у вищевказаний спосіб.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України суддя, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТАНТА -МАРІН» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.О. Танцюра