справа № 380/3644/22
про залишення позовної заяви без розгляду
07 червня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Качур Роксолани Петрівни розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача про поновлення процесуального строку та клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2015 № 21005-17, яким визначено податкове зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено те, що ухвалою Львівської міської ради від 19.01.2015 № 4263 затверджено Положення про транспортний податок та відповідно до встановлено транспортний податок у складі податку на майно. Стверджує, що зі змісту п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України слідує, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків і зборів або змін. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Таким чином вважає, що транспортний податок у складі податку на майно, визначений ухвалою Львівської міської ради від 19.01.2015 № 4263 підлягає справлянню не раніше 2016 року, а нарахування такого в 2015 року є протиправним. Відтак звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 18.02.2022 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 01.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 16.05.2022 позовну заяву залишено без руху для подання до канцелярії суду чи надіслання на адресу суду (79018 м. Львів вул. Чоловського 2) заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду із наданням на доказів поважності причин пропуску строку.
Від позивача на адресу суду надійшла заява про поновлення процесуального строку (вх. № 35771 від 23.05.2022) у якій вказав, що ОСОБА_1 не отримував ані конверт, копію якого надано відповідачем, ані повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення. Зазначив, що 1095-денний строк для оскарження рішення контролюючого органу відраховується саме від дати фактичного отримання такого рішення, а термін «вважається врученим» доцільно використовувати саме для встановлення дати узгодження грошових зобов'язань з метою вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення боргу. Крім того, звернув увагу на те, що з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення до 11.03.2020 (дата прийняття рішення про опис майна у податкову заставу) податковим органом не вживалось жодних дій ані з метою інформування платника податків про наявне податкове зобов'язання, ані з метою стягнення донарахованих сум. Стверджує, що на початку листопада 2021 року при спробі відчуження автомобіля, позивач дізнався про наявність зареєстрованого обтяження на такий автомобіль, а 02.12.2021 позивач дізнався про існування спірного податкового-повідомлення рішення. Відтак просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити строк звернення до суду.
Від відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення на заяву про поновлення процесуального строку, у яких вказав, що позивач не наводить жодних поважних причин незабезпечення отримання поштової кореспонденції за зазначеною ним податковою адресою за винятком безпідставного звинувачення податкового органу у начебто відсутності дій щодо інформування платника податків про наявне податкове зобов'язання, ані з метою стягнення донарахованих сум. Щодо доводів позивача про те, що з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення до 11.03.2020 (дата прийняття рішення про опис майна у податкову заставу) податковим органом не вживалось жодних дій ані з метою інформування платника податків про наявне податкове зобов'язання, ані з метою стягнення донарахованих сум, зазначив, що таке твердження є виключно суб'єктивним та не відповідає дійсності і положенням національного законодавства, оскільки контролюючий орган діяв відповідно до норм Податкового кодексу, а саме ст. 42 та належним чином повідомив платника податків про наявність податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2015 № 21005-17. Відтак вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення щодо поновлення процесуального строку (вх. № 36947 від 26.05.2022) у яких вказав, що не отримавши оскаржуване податкове повідомлення-рішення та не будучи проінформованим про його існування протягом майже п'яти років позивач об'єктивно не мав змоги вжити заходів реагування упродовж всього цього строку. Також вказав, що якби податковий орган належним чином виконував свої функції, визначені ст. 191 Податкового кодексу України, та розпочав вжиття заходів щодо погашення податкового боргу у 1095-ти денний строк, у позивача були б можливості для подання позову у строки, визначені статтями 56 та 102 Податкового кодексу України. Таким чином, вважає неприпустимими спроби відповідача позбавити платника податків права на судовий захист, обґрунтовуючи таке позбавлення власною бездіяльністю протягом 5 років. Позивач також вказав, що факт неотримання ППР не можу бути самостійною та достатньою підставою для позбавлення особи права на судовий захист особливо у ситуації, коли протиправність нарахування транспортного податку за 2015 рік неодноразово та безапеляційно підтверджено Верховним Судом у численних постановах. Повторно зазначив, що про існування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дізнався після того, як довідався про наявність зареєстрованого обтяження на транспортний засіб. Також вважає, що суми донарахувань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням повинні були бути визнані безнадійним податковим боргом, у силу положень пп. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України, що свідчить про бездіяльність з боку контролюючого органу. Просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити такий строк.
При вирішенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд керується таким.
Згідно з пунктом 8 частини 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Наслідки пропущення строку звернення визначені у ст. 123 КАС України, зокрема, ч. 3 цієї статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень (ч. 3 ст. 122 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до абзаців 1-3 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Статтею 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу).
Разом з цим, пунктом 56.19 ст. 56 ПК України визначено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
З аналізу вказаних вище положень Податкового кодексу України слідує, що строк для звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу становить 1095 днів (2555 днів у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу) і обчислюється з дня отримання платником податків такого рішення.
Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 ст. 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Такий же порядок надіслання податкової вимоги встановлений Податковим кодексом України.
У поданій заяві про залишення позовної заяви без розгляду відповідач посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, зазначених у цій постанові, строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
Суд також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20.
Так, у вказаній постанові з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики під час судового розгляду відповідних спорів у справах, у яких позивачами не використовувалась процедура адміністративного оскарження рішень податкового органу про нарахування грошових зобов'язань, та у розвиток правового підходу, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, судова палата відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 3 квітня 2018 року у справі № 826/5325/17, від 23 травня 2018 року у справі № 803/728/17, від 18 червня 2018 року у справі № 805/1146/17-а та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.
Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний суд зазначив, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
Також у цій справі Верховний Суд акцентував увагу на тому, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
У цій справі спірні правовідносини виникли у 2019 році, тобто до зміни судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду.
Зокрема, питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов'язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання було предметом дослідження Верховним Судом у справі № 640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено Постанову КАС ВС від 23.09.2021 у справі № 640/11650/21. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення Постанови СП КАС ВС від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 (№ в ЄДРСР 93404515), однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що при зверненні до суду із цим позовом позивач мав законні сподівання на те, що при вирішенні спірних правовідносин судом буде враховано строк звернення до суду, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.
Так, у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і сформулював такий правовий висновок.
Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Отже, висловлений у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 правовий висновок Верховного Суду стосується оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення після закінчення процедури адміністративного оскарження та саме з цією постановою слід пов'язувати зміну правового підходу щодо питання тривалості строку звернення до суду в спорах, аналогічним спору у цій справі.
Як вказав сам Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, зміна підходів щодо питання тривалості строку звернення до суду в податкових спорах після використання процедури адміністративного оскарження відбулася саме з ухваленням Верховним Судом постанови від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18. Водночас предметом спору у справі № 640/20468/18 було рішення контролюючого органу, яке не пов'язане з визначенням грошових зобов'язань.
У справі, що розглядається, Верховний Суд у складі судової палати формулює висновок у розвиток і уточнення зазначеного підходу при оскарженні податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошових зобов'язань. Проте зміна підходів до правозастосування в таких правовідносинах не була непередбачуваною.
Задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Судом з матеріалів справи встановлено, що на податкову адресу позивача: « АДРЕСА_1 » відповідачем надіслано оскаржуване податкове повідомлення-рішення» № 21005-17 від 18.06.2015, яке повернулось на адресу Головного управління ДПС у Львівській області із відміткою поштового органу від 04.08.2015 «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується копією конверта за ШКІ № 7900308112604, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до п. 66.3 ст. 66 Податкового кодексу України, у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків. Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації. У такому разі платник податків, визначений у пункті 64.2 статті 64 цього Кодексу, зобов'язаний подати контролюючому органу за новим місцезнаходженням відповідну заяву у десятиденний строк від дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) згідно з порядком обліку платників податків. У разі неподання такої заяви протягом 10 календарних днів платник податків або посадові особи платника податків несуть відповідальність відповідно до закону.
Згідно з п. 42.3 ст. 42 ПК України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 вказав, що переважно проживає на території Харківської області. Докази того, що позивач повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси матеріали справи не містять. Таким чином, у зв'язку з тим, що позивач не повідомив відповідача про зміну податкової адреси, то саме ОСОБА_1 несе відповідальність за невручення йому особисто оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відтак суд доходить висновку про те, що податковий орган, надсилаючи поштову кореспонденцію на наявну в нього податкову адресу ОСОБА_1 діяв у межах та у спосіб повноважень, наданих йому Конституцією та законами України.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що строк звернення до суду із цим позовом обчислюється з 04.08.2015, тобто з дня проставлення поштовим органом відмітки про неможливість вручення адресату рекомендованої поштової кореспонденції. На думку суду, саме 04.08.2015 позивач повинен був дізнатися про порушення його прав, у силу приписів ст. 122 КАС України.
Відтак суд критично оцінює доводи позивача про те, що строк звернення до суду слід обчислювати з моменту отримання його представником копії оскаржуваного рішення, з огляду на вищевказані обставини. Разом з тим суд зазначає, що Верховним Судом викладено висновки щодо обчислення строку звернення до суду, які в силу приписів ч. 5 ст. 242, підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин, згідно з якими платники податків мають право на оскарження податкових повідомлень-рішень протягом строку, встановленого ст. 102 ПК України, тобто протягом 1095 днів з дня їх прийняття. Разом з тим, строк, встановлений Податковим кодексом є спеціальним відносно строку, встановленого КАС України. Суд зазначає, що вказаний строк співвідноситься із строком 3 роки, що, на думку суду, є цілком достатнім строком для звернення до суду за захистом своїх прав.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
До суду із цим позовом ОСОБА_1 згідно з відміткою на конверті рекомендованого поштового відправлення, позивач звернувся 02.02.2022, тобто, поза межами строку 1095 днів, який встановлено для оскарження податкових повідомлень-рішень. Суд зазначає, що позивачем подано позовну заяву через більше ніж 6 (шість) років після прийняття спірного рішення.
На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, викладених у позовній заяві, згідно з якими про порушення свого права він дізнався при спробі відчужити транспортний засіб. Суд наголошує, що виконання відповідачем своїх обов'язків як контролюючим органом встановлює факт вручення платником податку податкового рішення.
Відтак суд погоджується з доводами відповідача у про пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
Таким чином, суд доходить висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, вказаних у позовній заяві та заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а також у додаткових поясненнях та про необхідність залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Положеннями ч. 13 ст. 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Ураховуючи те, що позивачем не надано суду доказів поважності причин пропуску звернення до суду, суд доходить висновку про те, що позивачем не виконано вимог ухвали суду від 07.04.2022 про залишення позовної заяви, відтак, позовну заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 240, 243, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд -
1. Заяву відповідача про залишення позову без розгляду задовольнити.
2. У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовити.
3. Визнати неповажними причини пропуску строку ОСОБА_1 строку звернення до суду.
4. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без розгляду.
5. Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складення повного тексту ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Р.П. Качур