Іменем України
08 червня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/8688/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Оковітова Романа Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 28 грудня 2021 року надійшла позовна заява адвоката Оковітова Романа Володимировича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Харківській області) з такими вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06 грудня 2021 року № 83 про відмову в призначенні і виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності з положеннями пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій за віком станом на день її призначення згідно з пунктом 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу призначена пенсія за віком з травня 2021 року без нарахування грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач 02 грудня 2021 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУПФУ в Луганській області) із заявою про призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Однак, рішенням ГУПФУ в Харківській області від 06 грудня 2021 року № 83 відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмір десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії через недостатність страхового стажу у позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Позивач не погоджується з рішенням відповідача, оскільки записами в її трудовій книжці підтверджений стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому вважає, що відповідач неправомірно відмовив у нарахуванні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, чим порушив права та інтереси позивача.
Ухвалою від 29 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від ГУПФУ в Харківській області 20 січня 2022 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області, з 25 травня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Позивач 02 грудня 2021 року звернулася до ГУПФУ в Луганській області з заявою про призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-І розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Заява ОСОБА_1 розглянута ГУПФУ в Харківській області за принципом екстериторіальності та винесено рішення від 06 грудня 2021 року № 83 про відмову ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, оскільки згідно з наданою довідкою Управління освіти Військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 20 вересня 2021 року № 21 стаж роботи ОСОБА_1 складає 25 років 02 місяці 18 днів, що є недостатнім для виконання умов пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV. Для визначення права позивача на виплату грошової допомоги не враховано період роботи на посаді вчителя в Алчевській школі № 15 з 25 серпня 1986 року по 22 серпня 1997 року.
При перевірці електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що до страхового стажу не зараховано періоди з 25 серпня 1986 року по 26 серпня 1997 року на посаді вчителя в Алчевській середній школі № 15, оскільки в трудовій книжці від 05 вересня 1978 року серії НОМЕР_1 наявне виправлення в даті наказу про звільнення (в довідці від 12 червня 2014 року № 202 невірно зазначено дату наказу про звільнення 22 серпня 1998 року, а в трудовій книжці - 22 серпня 1997 року).
Також в довідці Управління освіти Військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 20 вересня 2021 року № 21 відсутнє посилання на те, що позивач з 25 серпня 1986 року по 26 серпня 1997 року працювала на посаді вчителя в Алчевській середній школі № 15.
Через відсутність інформації щодо перебування особи у відпустках без збереження заробітної плати, можливі відволікання чи відсторонення від роботи, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, не можливо визначити календарно наявний страховий стаж для призначення грошової допомоги. Враховуючи наведене та те, що у позивача відсутній 30-річний страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ГУПФУ в Харківській області правомірно та на законних підставах відмовило ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, відмовляючи позивачу по суті спору, ГУПФУ в Харківській області діяло відповідно до норм чинного, саме пенсійного законодавства, а саме: Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», які є пріоритетними у вирішенні спірного питання.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Також у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про залучення ГУПФУ в Луганській області до участі в справі як другого відповідача, в задоволенні якого відмовлено ухвалою від 08 червня 2022 року.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) є пенсіонером, отримує пенсію за віком, перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області, що підтверджено копіями наявних в матеріалах справи відповідних документів.
Позивач звернулася до ГУПФУ в Луганській області із заявою від 02 грудня 2021 року про призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно з розпискою-повідомленням разом із заявою позивачем надано довідку про прийняття на роботу від 20 вересня 2021 року № 21.
Судом встановлено, що в матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_1 наявні копії трудової книжки позивача від 05 вересня 1978 року серії НОМЕР_3 , довідки комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 15 І-ІІІ ступенів м. Алчевська» від 12 червня 2014 року № 202, довідки управління освіти Алчевської міської ради від 10 квітня 2014 року № 01-23/731, які надані позивачем разом із заявою від 17 серпня 2021 року, а також службової записки ГУПФУ в Луганській області, яку надано разом із заявою від 17 вересня 2021 року, що підтверджено копіями відповідних розписок-повідомлень.
Дослідженням записів в трудовій книжці позивача від 05 вересня 1978 року серії НОМЕР_3 , що ОСОБА_1 працювала на таких посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років:
з 01 вересня 1980 року (наказ від 02 вересня 1980 року № 59) по 29 серпня 1983 року (наказ від 29 серпня 1983 року № 71) працювала вихователем групи подовженого дня середньої школи № 17 м. Сєвєродонецька Луганської області (записи №№ 7-8);
з 29 серпня 1983 року (наказ від 29 серпня 1983 року № 71) по 14 серпня 1985 року (наказ від 14 серпня 1985 року № 152) працювала вчителем української мови та літератури середньої школи № 17 м. Сєвєродонецька Луганської області (записи №№ 8-9);
з 19 серпня 1985 року (наказ від 20 серпня 1985 року № 62) по 25 серпня 1986 року (наказ від 12 серпня 1986 року № 167) працювала вчителем в Новоталівській середній школі (записи №№ 10-11);
з 25 серпня 1986 року (наказ від 15 серпня 1986 року № 442к) по 26 серпня 1997 року (наказ від 22 серпня 1997 року № 96) працювала вчителем української мови в середній школі № 15 м. Комунарська (м. Алчевська) Врошиловградської (Луганської) області (записи №№ 12, 14);
з 27 серпня 1997 року (наказ від 27 серпня 1997 року № 100) по 01 червня 1998 року (наказ від 01 червня 1998 року № 101) працювала вчителем російської мови та літератури в середній школі № 18 м. Сєвєродонецька Луганської області (записи №№ 15-16);
з 03 січня 2002 року (наказ від 03 січня 2002 року) дотепер працює вчителем української мови та літератури Сєвєродонецького навчально-виховного комплексу «Спеціалізована школа-колегіум Національного університету «Києво-Могилянська академія» (запис № 21).
Період роботи позивача з 25 серпня 1986 року по 26 серпня 1997 року підтверджений довідками комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 15 І-ІІІ ступенів м. Алчевська» від 12 червня 2014 року № 202 та управління освіти Алчевської міської ради від 10 квітня 2014 року № 01-23/731. Також згідно з довідкою комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 15 І-ІІІ ступенів м. Алчевська» від 12 червня 2014 року № 202 ОСОБА_1 за час роботи в школі не перебувала у відпустках без збереження заробітної плати.
Періоди роботи позивача з 01 вересня 1980 року по 29 серпня 1983 року, з 29 серпня 1983 року по 19 серпня 1985 року, з 27 серпня 1997 року по 01 червня 1998 року, з 03 січня 2002 року дотепер підтверджені довідкою управління освіти Військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 20 вересня 2021 року № 21. Також згідно з цією довідкою ОСОБА_1 перебувала у відпустках без збереження заробітної плати: 02 березня 1998 року один календарний день (наказ від 02 березня 1998 року № 72); 10 листопада 2004 року та 12 листопада 2004 року два календарних дні (наказ від 09 листопада 2004 року № 64-к); 05, 06 та з 08 по 10 січня 2009 року п'ять календарних днів (наказ від 22 грудня 2008 року № 28-вп); з 07 по 08 квітня 2009 року два календарних дні (наказ від 03 березня 2009 року № 07-вп).
Також згідно зі службовою запискою начальника Управління пенсійного забезпечення ГУПФУ в Луганській області при перевірці електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що до страхового стажу не зараховано період з 25 серпня 1986 року по 26 серпня 1997 року на посаді вчителя в Алчевській середній школі № 15, оскільки в трудовій книжці від 05 вересня 1978 року серії НОМЕР_3 наявне виправлення в даті наказу про звільнення. В електронній пенсійній справі є довідка управління освіти Алчевської міської ради від 10 квітня 2014 року № 01-23/731, яка підтверджує даний період роботи. З урахуванням зазначеного можливо зарахувати до страхового стажу роботи для призначення пенсії за віком період з 25 серпня 1986 року по 26 серпня 1997 року. Для визначення права на призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відсутні довідки щодо наявності відпусток без збереження заробітної плати за періоди роботи: з 02 вересня 1980 року по 14 серпня 1985 року в Сєвєродонецькій школі № 17, з 19 серпня 1985 року по 25 серпня 1986 року в Новоталівській школі, з 25 серпня 1986 року по 26 вересня 1997 року в Алчевській школі № 15, з 27 серпня 1997 року по 01 червня 1998 року в Сєвєродонецькій школі № 18.
З вищеописаних документів судом встановлено, що на час досягнення позивачем 60-річного віку її стаж на посадах вчителів, вихователів в загальноосвітніх навчальних закладах складав більше 30 років.
Проте рішенням ГУПФУ в Харківській області від 06 грудня 2021 року № 83 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з виплатою грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення з тих підстав, що згідно з наданою довідкою від 20 вересня 2021 року № 21, виданою управлінням освіти Військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 25 років 02 місяці 18 днів, що недостатньо для виконання умов пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) (тут і надалі положення Закону наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з частиною четвертою статті 44 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно з пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).
Пунктом 2 Порядку № 1191 визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункт 7 Порядку № 1191).
Розділом «1. Освіта» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909), передбачено, що до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах, зокрема, вчителів, вихователів в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних та художніх школах.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58) та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 не застосовується.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до абзацу шостого пункту 1.9 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абзацами другим, третім, четвертим, шостим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Підставою для повідомлення заявника про перерахунок/відмову перерахувати пенсію може бути виключно рішення, прийняте територіальним органом ПФУ з цього питання.
З вище зазначених правових норм слідує, що для виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV необхідно дотримання сукупності таких умов:
- робота на день досягнення пенсійного віку у закладах освіти, на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років;
- стаж роботи на таких посадах на день досягнення пенсійного віку повинен складати не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків;
- факт неодержання пенсійних виплат на день досягнення пенсійного віку.
При цьому, стаж роботи в закладах освіти на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, обчислюється органами Пенсійного фонду України за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, а після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01 січня 2004 року) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що позивач звернулася до ГУПФУ в Луганській області із заявою встановленого зразка від 02 грудня 2021 року за виплатою грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення та надала довідку управління освіти Військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 20 вересня 2021 року № 21, якою підтверджені періоди роботи позивача та час перебування у відпустках без збереження заробітної плати в періоді з 01 вересня 1980 року по 29 серпня 1983 року, з 29 серпня 1983 року по 19 серпня 1985 року, з 27 серпня 1997 року по 01 червня 1998 року, з 03 січня 2002 року дотепер.
Також в матеріалах електронної пенсійної справи позивача наявні довідки комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 15 І-ІІІ ступенів м. Алчевська» від 12 червня 2014 року № 202 та управління освіти Алчевської міської ради від 10 квітня 2014 року № 01-23/731, якими підтверджено період роботи позивача з 25 серпня 1986 року по 26 серпня 1997 року, а також, що у вказаному періоді позивач не перебувала у відпустках без збереження заробітної плати.
ГУПФУ в Харківській області рішенням від 06 грудня 2021 року № 83 відмовлено позивачу в призначенні грошової допомоги з тих підстав, що згідно з наданою довідкою від 20 вересня 2021 року № 21 стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, складає 25 років 02 місяці 18 днів, що недостатньо для виконання умов пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте рішення відповідача не містить, з яких саме підстав відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не враховані записи в трудовій книжці позивача, а також довідки комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 15 І-ІІІ ступенів м. Алчевська» від 12 червня 2014 року № 202 та управління освіти Алчевської міської ради від 10 квітня 2014 року № 01-23/731.
Натомість судом з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що позивач на день досягнення пенсійного віку 60 років працювала на посаді вчителя та мала стаж роботи більше 30 років у закладах освіти на посадах, які відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку, дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону № 1788-XII, пенсійних виплат не одержувала.
Тобто судом встановлено, що позивач у повній мірі відповідає всім умовам, за яких відповідач мав прийняти рішення про перерахунок пенсії позивача із донарахуванням позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Твердження відповідача, щодо неможливості врахування записів в трудовій книжці позивача за спірний період через наявність виправлень в даті наказу про звільнення, суд відхиляє як безпідставні, оскільки ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), відповідно наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки. Окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від волевиявлення позивача.
Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд також ураховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.
Більш того, як вже вище вказано, цей період роботи підтверджений уточнюючими довідками комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 15 І-ІІІ ступенів м. Алчевська» від 12 червня 2014 року № 202 та управління освіти Алчевської міської ради від 10 квітня 2014 року № 01-23/731.
Проте, як вказано у відзиві, відповідач не враховує довідку комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 15 І-ІІІ ступенів м. Алчевська» від 12 червня 2014 року № 202 через розбіжність вказаного в цій довідці року видання наказу про звільнення позивача з роком видання наказу про звільнення, зазначеним в трудовій книжці позивача.
Однак суд вважає, що в даному випадку комунальним закладом допущено описку, яка не може мати наслідком неврахування вказаної в цій довідці інформації, оскільки така розбіжність у повній мірі усувається наданою позивачем довідкою управління освіти Алчевської міської ради від 10 квітня 2014 року № 01-23/731.
Суд вважає, що надані позивачем трудова книжка та довідки комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 15 І-ІІІ ступенів м. Алчевська» від 12 червня 2014 року № 202, управління освіти Алчевської міської ради від 10 квітня 2014 року № 01-23/731 сукупно підтверджують, що позивач в період з 25 серпня 1986 року по 26 серпня 1997 року працювала вчителем в Алчевській середній школі № 15, тобто на посаді робота, на якій дає право на призначення позивачу пенсії за вислугу років, тому ГУПФУ в Харківській області безпідставно не врахований цей період роботи позивача при визначенні права ОСОБА_1 на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що страховий стаж позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, на час досягнення нею 60 річного віку складає більше 30 років, тому відповідач безпідставно прийняв рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
За таких обставин рішення ГУПФУ в Харківській області від 06 грудня 2021 року № 83 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Вказані вимоги зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо обраного позивачем способу захисту її порушених прав, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що об'єктом порушення є право позивача на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закон № 1058-IV. Таке порушення сталося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення, яке підлягає скасуванню.
В свою чергу, скасування рішення, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача від 02 грудня 2021 року, обумовлює виникнення за відповідачем обов'язку прийняти рішення про призначення позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яке й буде підставою для здійснення відповідних виплат.
За встановлених в цій справі обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню, є:
визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ в Харківській області від 06 грудня 2021 року № 83 про відмову в перерахунку пенсії;
зобов'язання ГУПФУ в Харківській області прийняти рішення про перерахунок пенсії позивача з призначенням виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення за заявою від 02 грудня 2021 року.
Отже позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 22 грудня 2021 року.
Зважаючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ в Харківській області.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Оковітова Романа Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: 61022, місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код за ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06 грудня 2021 року № 83 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 за заявою від 02 грудня 2021 року з призначенням виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова