03 червня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/11306/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Олександрійська міська рада Кіровоградської області (ЄДРПОУ 33423535, адреса: пр. Соборний, б. 59, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000)
третя особа: Садівниче товариство «Сосновий бор» (с.Олександро-Степанівка, Олександрійський район, Кіровоградська область, вул. Зарічна, б. 55, 28025, ЄДРПОУ 24146300)
про визнання незаконним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п 2.3 Рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 30.09.2021 року, щодо відмови у погодженні позивачеві передати у власність місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, біля с. Олександро-Степанівка Олександрійської міської громади Кіровоградської області, для особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки кадастровий № 3510390400:02:000:9301;
- зобов'язати відповідача надати позивачеві дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, із земельної ділянки яка розташована на території с. Олександро-Степанівка Олександрійської міської громади Кіровоградської області кадастровий № 3510390400:02:000:9301.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, про протиправність відмови Олександрійської міської ради у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за результатами розгляду заяви від 05.07.2021, викладеної у пункті 2.3 рішення Олександрійської міської ради щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, від 05.10.2021 року №301, оскільки згідно інформації про бажану земельну ділянку з кадастровим номером 3510390400:02:000:9301, вона є землею комунальної власності загальна площа 19.7 га, а тому спірна відмова не мотивована та не відповідає вимогам ч.7 ст.118 ЗК України, оскільки відсутнє будь-яке посилання на номер та дату винесення рішення про передачу СТ «Сосновий бор» бажаної земельної ділянки.
Ухвалою судді від 10.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі та встановлено учасникам справи строки для виконання процесуальних дій (а.с.18).
14.03.2022 року суд виніс ухвалу про продовження процесуальних строків для подання відзиву та зобов'язав відповідача надати суду необхідні для вирішення справи документи. Ухвалу надіслано відповідачеві на електронну скриньку 23.03.2022 року.
04.04.2022 року відповідачем надіслано на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти заявленого адміністративного позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 29-50). Свою позицію пояснює тим, що бажане місце розташування земельної ділянки зазначене на графічних матеріалах, входить до складу земельних ділянок користувачем яких є Садівниче товариство «Сосновий бор», тому позивачеві потрібно було отримати погодження з СТ «Сосновий бор» на вилучення частини земельної ділянки, що перебуває у його користуванні в порядку частини 6 статті 118 Земельного кодексу України.
В ході розгляду справи судом винесено ухвалу від 15.04.2022 про витребування додаткових доказів та залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - садівниче товариство «Сосновий бор» та витребувано необхідні для розгляду справи докази. Ухвалу направлено учасникам справи. СТ «Сосновий бор», відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, вказану ухвалу отримав 03.05.2022 р.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 05.07.2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, із земельної ділянки яка розташована на території с. Звенигородка Олександрійської міської громади Кіровоградської області, кадастровий номер № 3510390400:02:000:9301 (а.с.7). До даної заяви долучено графічні матеріли, копія паспорта та копія ідентифікаційного номера.
Олександрійська міська рада Кіровоградської області на дванадцятій сесії восьмого скликання розглянула клопотання позивача, за результатами розгляду винесла рішення від 05.10.2021 року №301 «Про відведення земельних ділянок громадянам у межах норми безоплатної приватизації», згідно з пунктом 2.3 якого відмовлено ОСОБА_1 у погодженні у власність місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га біля села Олександро-Степанівка для особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки (кадастровий №3510390400:02:000:9301) у зв'язку з розташуванням на земельній ділянці діючого садівничого товариства «Сосновий бор».
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України.
Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Згідно з частиною 2 статті 121 ЗК України, розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.
Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вiд 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі по тексту - Закон № 280/97-ВР) установлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п. 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з частинами 1-3 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 та 31 статті 43 та статтями 55, 56 Закону № 280/97-ВР, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Відповідно до статті 5 Закону № 280/97-ВР для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.
Системний аналіз наведених вище правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Крім того, суд наголошує на тому, що, відповідно до статті 118 ЗК України, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність, відповідно до статті 118 ЗК України, є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Судом встановлено, що за наслідками розгляду поданого позивачем клопотання (заяви) від 05.07.2021, рішенням сесії №301 від 05.10.2021 позивачу відмовлено у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, зміст якого свідчить, що підставою для такої відмови є розташування на земельній ділянці діючого садівничого товариства «Сосновий бор».
Ухвалою суду від 14.03.2022 року було витребувано у відповідача: заяву ОСОБА_1 від 05.07.2021 року та Рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області про результат розгляду заяви, а також наявні докази розташування на бажаній земельній ділянці садівничого товариства «Сосновий Бор», докази та правові підстави передачі останньому земельної ділянки, на яку претендує відповідач.
Натомість, відповідач надав суду документи, зі змісту яких встановити підстави користування спірною земельною ділянкою не можливо.
Дослідивши вказані документи, суд дійшов висновку про відсутність жодного правовстановлюючого документа, який би свідчив про законність використання АТ «Сосновий бор» земельної ділянки з кадастровим номером 3510390400:02:000:9301.
З наданих копій квитанцій про сплату земельного податку не можливо встановити за яку саме земельну ділянку сплачено податки.
Крім того, відповідачем долучено копію рішення про приватизацію земельних ділянок від 28.02.1994 року №5, згідно якого за заявами громадян вирішено передати у приватну власність останній земельну ділянку з наступним оформленням Державних актів на право приватної власності громадянам. Вказаний документ не встановлює правових підстав для використання земельної ділянки з кадастровим номером 3510390400:02:000:9301.
Згодом, після винесення спірного рішення, відповідач прийняв рішення від 26 листопада 2021 року №351 «Про земельну ділянку садівничого товариства «Сосновий бор», яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під землями загального користування садівницького товариства (під дорогами) шляхом поділу земельної ділянки.
Тобто, відповідач, наділений повноваженням розпорядження земельної ділянки комунальної власності, відмовив позивачу у наданні дозволу фактично з підстав відсутності повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, а вже після спливу двох місяців такі повноваження у відповідача знову з'явились. При цьому, суд зауважує, що приймаючи спірне рішення у відповідача були відсутні належні докази об'єктивного та законного користування СТ «Сосновий бор» бажаною земельною ділянкою. Не надано таких доказів і суду.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що ні відповідач, ні третя особа не надала суду жодного доказу правового перебування/використання земельної ділянки з кадастровим номером 3510390400:02:000:9301 АТ «Сосновий бор», а відтак суд вирішує дану справу в межах наданих доказів.
Суд принагідно зауважує, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є підтвердженням того, що бажану земельну ділянку передано у користування на праві оренди чи власності іншій особі.
Даних про належність зазначеної земельної ділянки на будь-яких правах іншим фізичним або юридичним особам матеріали справи не містять.
За встановлених обставин та враховуючи положення вищевказаних норм законодавства, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, за яких позивачеві могло бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, а тому відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, викладена у рішенні від 05.10.2021 року №301, є протиправною.
Земельна ділянка з кадастровим номером 3510390400:02:000:9301 за класифікацією видів цільового призначення земель, відноситься до Земель запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), а відтак відсутні перешкоди у розпорядженні відповідачем вказаною земельною ділянкою. Таким чином, суд робить висновок, що відповідач при розгляді заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки діяв не на підставі та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Вищевикладені обставини свідчать про протиправність відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою, що зазначена в оскаржуваному рішенні, а тому пункт 2.3 спірного рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Такий висновок щодо способу захисту узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 по справі №461/4544/18 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 по справі №509/1350/17.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 23.05.2018 року в справі № 825/602/17.
Відтак, з урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.
Крім того суд звертає увагу сторін на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» №2145-ІХ від 24.03.2022 року доповнено Розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України пунктами 27 та 28, якими визначено особливості регулювання та реалізації земельних відносини під час воєнного стану. Так, частиною 5 пункту 27 визначено заборону безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі.
При цьому, суд наголошує, що при розгляді заяв позивача, відповідач повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням встановлених судом обставин, а також правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі та у строки, відповідно до особливостей викладених у пунктах 27, 28 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією (а.с.13).
Оскільки доказів понесення інших судових витрат до суду позивач не надав, згідно статті 139 КАС України суд стягує на користь позивача здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Олександрійської міської ради Кіровоградської області - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 2,3 Рішення Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 05.10.2021 року №301, щодо відмови ОСОБА_1 у погодженні позивачеві передати у власність місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, біля с. Олександро-Степанівка Олександрійської міської ради Кіровоградської області, для особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки кадастровий № 3510390400:02:000:9301.
Зобов'язати Олександрійську міську раду Кіровоградської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, із земельної ділянки яка розташована на території с. Олександро-Степанівка Олександрійської міської ради Кіровоградської області кадастровий № 3510390400:02:000:9301, за заявою від 05.07.2021, з у рахуванням правових висновків суду, у строки, відповідно до особливостей викладених у пунктах 27, 28 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, та прийняти відповідне рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. Науменко