06 червня 2022 рокум. Ужгород№ 260/2901/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої - судді Калинич Я.М.,
з участю секретаря судового засідання - Ковач Є.М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 - не з'явився;
відповідач - Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради - представник -Стасів Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про відстрочення виконання рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради, в якому просить суд зобов'язати управління соціальною захисту населення Мукачівської міської ради. Закарпатської області нарахувати ОСОБА_1 , щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, з урахуванням виплаченої суми.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-ХІІ. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
26 травня 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради із заявою про відстрочення виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі від 17 серпня 2021 року шляхом у справі № 260/2901/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про зобов'язання вчинити дії в частині виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік", з урахуванням раніше виплачених сум, терміном на 1 (один) рік, а саме - є до 17 серпня 2022 року. Звернення із такою заявою до суду обґрунтовано тим, що Управління є лише розпорядником державних коштів, які виділені в межах бюджетних асигнувань і не в змозі провести виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) позивачу недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Оскільки, на 2021 рік, не виділено бюджетних асигнувань з державного бюджету на виконання вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідач просив відстрочити виконання рішення в даній справі до 17 серпня 2022 року.
Відповідно до статті 378 частини 2 КАС України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву про відстрочення виконання судового рішення, просив задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд виходить з наступного.
За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 378 частиною 1 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Статтею 378 частиною 3 КАС України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 2а/0570/6531/2011, постанові від 30 січня 2020 року у справі № 819/150/17.
Суд зазначає, що на підтвердження існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів існування таких обставин.
Разом з тим, суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що в період з "дня набрання законної сили судового рішення" у даній справі по дату "звернення із заявою про відстрочення виконання рішення суду", у відповідача була відсутня можливість виконати дане рішення суду.
Також, відповідачем не доведено необхідність відстрочити таке виконання в термін на один рік з дня ухвалення рішення у справі, оскільки не надано жодних обґрунтувань з їх документальним підтвердженням для встановлення судом саме такого строку відстрочення.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).
Положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них (стаття 12), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13), учасникам війни (стаття 14), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551(стаття 15), особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (стаття 16).
За юридичною позицією Конституційного Суду України "встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту" (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
Водночас, з часу ухвалення рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року за № 3-р/2020, не було ухвалено жодного правового акту щодо виділення бюджетних асигнувань з відповідного бюджету на виконання вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.
З огляду на вказану позицію Конституційного Суду України, суд критично ставиться до посилання заявника - органу державної влади - на відсутність коштів, як на причину неможливості виконання судового рішення, з огляду на що, зазначені заявником у заяві обставини, не є обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду.
Також суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання рішення суду.
Керуючись статтями 248, 256, 293-295, 378 КАС України суд, -
У задоволенні заяви Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про відстрочення виконання рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку.
Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 06 червня 2022 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі було виготовлено 08 червня 2022 року.
Суддя Я. М. Калинич