Справа №757/900/22-к Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1610/2022
Категорія: ст. 303 КПК України
30 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу генерального директора ТОВ "РосКосметика" ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2022 року
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2022 року залишено без задоволення скаргу директора ТОВ "РосКосметика" ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР).
Таке рішення слідчий суддя, проаналізувавши положення ст. 214 КПК України у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, з посиланням на ч. 2 ст. 126 Конституції України, Постанову Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади", мотивував тим, що заява представника ТОВ "РосКосметика" №3-12 містить загальні відомості та суб'єктивну оцінку дій судді і не містить викладу обставин про вчинення суддею кримінальних правопорушень, її зміст фактично зводиться до непогодження з прийнятим судовим рішенням та процесуальними діями судді, тому відсутні підстави для внесення до ЄРДР відомостей за вказаною заявою.
В апеляційній скарзі генеральний директор ТОВ "РосКосметика" ОСОБА_6 просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2022 року, скасувати цю ухвалу та постанови нову ухвалу про зобовязання уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести до ЄРДР відомості за заявою ТОВ "РосКосметика" №3-12 від 03 грудня 2021 року про вчинення слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_7 кримінальних правопорушень за ознаками, передбаченими ч. 1 ст. 356, ч. 4 ст. 382 КК України, та розпочати досудове розслідування, про що проінформувати скаржника.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні скарги, умисно проігнорував доводи заявника, в результаті чого не застосував ч. 2 ст. 6 Конституції України, п. 3 ч. 3 ст. 423 ЦПК України, ч. 4 ст. 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів ", висновки Верховного Суду у низці рішень про початок кримінального провадження стосовно суддів; водночас умисно порушив права скаржника, проігнорувавши ч. 4 ст. 214 КПК України, п. 1 ч. 2 ст. 60 КПК України, не зазначив в ухвалі положень закону, яким керувався, умисно не виконав рішення Конституційного Суду України від 17 червня 2019 року №4-р(ІІ)/2020 та від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, не застосував практику Європейського суду з прав людини, тому судове рішення є незаконним. При цьому стверджує, що скарга на бездіяльність прокурора є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Що стосується клопотання про поновлення строку оскарження ухвали слідчого судді, то заявник обґрунтовує його тим, що з текстом ухвали ознайомився в реєстрі судових рішень, а її копію не отримував.
Представник ТОВ "РосКосметика" та прокурор, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибули, клопотання про відкладення розгляду не подали, а від ТОВ "РосКосметика" надійшло клопотання про апеляційний розгляд без участі представника, тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З матеріалів справи слідує, що апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 25 січня 2022 року представник заявника подав 07 лютого 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку оскарження. При цьому, участь у розгляді скарги він не брав і в справі відсутні відомості щодо дати направлення ТОВ "РосКосметика" копії судового рішення та її отримання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження представником заявника пропущений із поважних причин, тому підлягає поновленню.
Що стосується апеляційних вимог представника ТОВ "РосКосметика", то колегія суддів враховує наступне.
Як убачається з матеріалів судового провадження, 03 грудня 2021 року представник ТОВ "РосКосметика", скориставшись поштовим зв'язком, подав до Офісу Генерального прокурора заяву за вих. №3-12 про вчинене кримінальне правопорушення, в якій, серед іншого, просив уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести до ЄРДР відомості про вчинення слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_7 кримінальних правопорушень за ознаками, передбаченими ч. 1 ст. 356, ч. 4 ст. 382 КК України.
Не отримавши інформації щодо внесення відомостей до ЄРДР, 11 січня 2022 року представник заявника подав скаргу слідчому судді Печерського районного суду м. Києва, в якій просив зобов'язати уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести до ЄРДР відомості за вказаною заявою.
За результатами судового розгляду цієї скарги, слідчий суддя відмовив у її задоволенні і з таким рішенням погоджується колегія суддів, оскільки визнає безпідставними доводи представника ТОВ "РосКосметика" про те, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам провадження та суперечать вимогам кримінального процесуального закону.
Так, положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до ЄРДР.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до ЄРДР має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
На підставі п. 2 Розділу ІІ Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, закон передбачає необхідність попереднього вивчення слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Що стосується професійної діяльності судді та прийнятих судових рішень, то відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
На забезпеченні відповідних гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України, який, зокрема у рішенні по справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 зазначив, що недоторканність суддів - один із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
За висновками Пленуму Верховного Суду України у постанові №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим законом порядком у справі не допускається.
Крім того, згідно з п.п. 66-68 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 57 Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень, сутність окремих судових рішень контролюється насамперед шляхом процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та шляхом звернення до Європейського суду з прав людини.
Таким чином, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права не може бути безумовною підставою для притягнення судді до кримінальної відповідальності та кваліфікуватись як кримінальне правопорушення.
Як слідує з матеріалів провадження, в заяві від 03 грудня 2021 року №3-1211 представник ТОВ "РосКосметика" стверджував про скоєння суддею Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_7 кримінальних правопорушень за ознаками, передбаченими ч. 1 ст. 356, ч. 4 ст. 382 КК України.
Однак, як вірно зазначив в ухвалі слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, така заява містить загальні відомості та суб'єктивну оцінку дій судді і не містить викладу обставин про вчинення суддею кримінальних правопорушень, її зміст фактично зводиться до непогодження з прийнятим судовим рішенням та процесуальними діями судді, що в свою чергу, на переконання колегії суддів, дозволяє зробити висновок про відсутність правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії за такою заявою щодо початку досудового розслідування кримінального провадження відповідно до положень ст. 214 КПК України.
Разом із цим, колегія суддів зауважує, що будь-яка заява про вчинене кримінальне правопорушення виключно з огляду на її назву не набуває статусу цього документа і її подання до Офісу Генерального Прокурора не тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до ЄРДР.
Оскільки висновки слідчого судді в ухвалі про відмову у задоволенні скарги представника ТОВ "РосКосметика" ґрунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами судового провадження, тобто ухвала від 25 січня 2022 року є законною, обґрунтованою та вмотивованою, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
Поновити генеральному директору ТОВ "РосКосметика" ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2022 року.
Апеляційну скаргу генерального директора ТОВ "РосКосметика" ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 січня 2022 року, якою залишено без задоволення скаргу директора ТОВ "РосКосметика" ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ _________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4