Справа №754/14700/20 Головуючий у І інстанції Сенюта В.О.
Провадження №22-ц/824/5186/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
06 червня 2022 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,
розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2020 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що сторони уклали Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом акцептуванню Клієнтом Публічної пропозиції Банку на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Відповідно до умов вищевказаного договору, позивач зобов'язався відкрити відповідачу картковий рахунок у валюті гривня та випустити міжнародну платіжну картку DMC Gold строком дії 2 роки з моменту її випуску, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому в договорі. У свою чергу, відповідачем порушуються умови кредитного договору, а саме допущена прострочена заборгованість зі сплати основного боргу та нарахованих відсотків.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за вказаним договором у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 25 грудня 2019 року становить: 131764,52 грн. - тіло кредиту, 218,66 грн. - відсотки за кредитом, розмір неустойки становить 38926,13 грн.
На підставі викладеного в позові, банк просив суд першої інстанції стягнути з відповідача вказану заборгованість та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість на загальну суму 170909,31 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2563,64 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції не повною мірою дослідив матеріали справи та надані суду докази, обмежившись одностороннім, поверхневим розглядом справи, ухвалюючи рішення виключно на користь банку, порушивши права відповідача як споживача банківських послуг.
Зокрема, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження видачі кредитних коштів та виникнення заборгованості, а надані суду виписки про рух коштів не можуть свідчити про те, що відповідач користування саме кредитним коштами. Також скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що серед усього іншого банком було невірно розраховано розмір заборгованості, яка нібито виникла у відповідача перед позивачем.
Окрім того, суд не звернув увагу на те, що кредитна картка була оформлена 23 березня 2017 року строком дії на два роки, а сума кредитної заборгованості розрахована банком станом на 25 грудня 2019 року, тобто банком нараховані відсотки поза межами строку дії картки, що свідчить про формальний підхід суду до розгляду справи.
Також суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності, оскільки договором була передбачена щомісячна сплата як відсотків, так і тіла кредиту, однак відповідач з дня отримання кредитних коштів лише один раз вносив кошти на погашення кредиту, а з травня 2017 року взагалі не здійснював погашення жодного платежу, таким чином можна стверджувати, що у позивача виникло право на пред'явлення позову з травня 2017 року, однак позов було подано лише у листопаді 2020 року, тобто поза межами позовної давності.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У зв'язку з тим, що в порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, а відсутність відзиву не перешкоджає перегляду судового рішення, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності такого відзиву.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року було призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.
Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки всім обставинам справи, не перевірено належність та допустимість наданих суду доказів, не повною мірою встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи, що в сукупності призвело до помилкових та передчасних висновків про задоволення позову, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасування, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 березня 2017 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом акцептування клієнтом Публічної пропозиції Банку на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов договору, позивач зобов'язався відкрити відповідачу рахунок у валюті гривня та випустити міжнародну платіжну картку DMC Gold строком дії 2 роки з моменту її виписки.
Відповідно до умов Договору, позивач зобов'язується надати відповідачу кредит, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором у ОСОБА_1 станом на 25 грудня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 170909,31 грн., яка складається з наступного: тіло кредиту -131764,52 грн., відсотки за кредитом - 218,66 грн., 38926,13 грн. - розмір неустойки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання відповідачем обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, позивач має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов'язання відповідача виконання обов'язку з повернення отриманої суми кредитних коштів.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що відповідно до акцепту пропозиції на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 23 березня 2017 року, ліміт відновлювальної кредитної лінії встановлено у розмірі 200000 грн. Сума кредиту, що є доступною клієнту на момент укладення Угоди складає 42500 грн. Процентна ставка за користування кредитним коштами при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою складає 24% річних.
Аналогічні за змістом положення містяться в оферті на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 23 березня 2017 року.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 1049 ЦК України зобов'язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені законом.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч. 2 вказаної статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу щодо позики.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, банк на підтвердження своїх позовних вимог не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачу у справі було відкрито відновлювальну кредитну лінію та видано кредитну картку, як і не надано суду беззаперечних доказів на підтвердження того, що відповідач у справі користувався отриманими від банку кредитними коштами, таким доказом може бути виписка про рух коштів.
Щодо наданого банком розрахунку заборгованості, то суд апеляційної інстанції оцінює такий доказ критично, оскільки наданий суду розрахунок є незрозумілим, що унеможливлює суд апеляційної інстанції самостійно перевірити, яка сума грошових коштів була отримана відповідачем, які суми були сплачені на погашення заборгованості, на яку суму нараховувалися відсотки.
Окрім того, доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості, не може підтверджувати існування боргу, так як він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати здійснення тих чи інших операцій. З урахуванням того, що відповідач заперечував розмір заборгованості, позивачем у справі виписки про рух коштів суду не надавались, а тому всі неточності тлумачаться судом апеляційної інстанції на користь відповідача у справі.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було застосовано наслідки спливу позовної давності, то такі доводи апеляційної скарги оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки згідно з п. 2.1.17 Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» сторонами було погоджено, що позовна давність за спорами, що випливають з договору становить 50 років.
Так, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплатив судовий збір у розмірі 3845 грн. 46 коп., з урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у вказаному розмірі.
Керуючись ст.ст. 141, 263, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3845 грн. 46 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», зареєстроване місце знаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150 код ЄДРПОУ 23494714;
відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя-доповідач
Судді: