Справа №758/10601/21 Головуючий у І інстанції Якимець О.І.
Провадження №22-ц/824/5633/2022 Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.
06 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,
розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дітей,
У липні 2021 року позивач звернулася до суду першої інстанції з вказаним позовом посилаючись на те, що у шлюбі у сторін народилось двоє дітей. Після припинення шлюбу, діти залишились проживати із позивачем. Відповідач від надання матеріальної допомоги на утримання дітей ухиляється та жодної домовленості з цього питання між сторонами не досягнуто.
На підставі викладеного в позові, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку/доходу відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 липня 2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню, не врахував ту обставину, що його дохід є меншим ніж сума, що підлягає сплаті як аліменти на дітей та позбавлятиме самого платника аліментів будь-яких засобів для існування та проживання. Окрім того, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що платник аліментів є особою з інвалідністю та отримує пенсію в розмірі 2200 грн. на місяць.
Також в доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, що син проживає разом з ним, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 20 жовтня 2021 року, однак судом першої інстанції було проігноровано вказану обставину.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 в якому зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому не може бути скасовано з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі.
Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що в поданій апеляційній скарзі відповідач посилається на норми цивільного процесуального права, однак не зазначає в чому конкретно полягає незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду. Також безпідставним є посилання відповідача на неможливість виконання рішення суду про стягнення аліментів, у зв'язку з тим, що єдиним доходом є пенсія, оскільки незалежно від розміру офіційного доходу батько дитини зобов'язаний брати учать в належному забезпеченні дитини.
Також ОСОБА_2 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що твердження відповідача, що він несе постійні витрати на оплату дозвілля дітей, обслуговування авто, маючи при цьому як дохід лише пенсію в розмірі 2200 грн., може свідчити лише про те, що відповідач підтверджує те, що пенсія не є його основним доходом, а тому у останнього є можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Щодо наданого відповідачем акту обстеження умов проживання від 20 жовтня 2021 року, то ОСОБА_2 у відзиві зазначає, що вказаний акт було складено Службою у справах дітей та сім'ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації на підставі заяви ОСОБА_2 , оскільки відповідач порушував домовленості щодо терміну перебування сина разом з батьком.
На підставі викладеного у відзиві ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року справу було призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.
Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбних відносинах, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб (а.с. 4).
Сторони у справі є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копіями свідоцтв про народження (а.с. 5, 6).
Діти проживають із матір'ю. Ця обставина підтверджена актом обстеження умов проживання від 20 жовтня 2021 року Служби у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та показаннями свідка ОСОБА_5 наданими у судовому засіданні 12 листопада 2021 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з принципу рівності обов'язків батьків щодо утримання дітей, загальних засад цивільного законодавства як розумність та справедливість, та дійшов висновку, що відповідач має фінансову можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частки доходу.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 181 СК України способи утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Окрім цього, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Отже, чинне законодавство України не містить вимоги щодо визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що син проживає разом з батьком, ОСОБА_1 , та наданого суду акту обстеження умов проживання від 20 жовтня 2021 року, то суд апеляційної інстанції не враховує наданий суду доказ, оскільки вказаний акт було складено відповідними органами за заявою матері дитини, ОСОБА_2 , так як батько порушував домовленості щодо строку перебування сина з батьком та не повертав дитину матері з якою діти проживають постійно. Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження того, що син постійно проживає з батьком відповідачем не надано.
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість сплати аліментів у визначеному розмірі, оскільки єдиним відповідачем є пенсія по інвалідності у розмірі 2200 грн., то вони також відхиляються судом апеляційної інстанції, з урахуванням того, що відповідач неодноразово стверджував, що здійснює витрати на оплату дозвілля дітей, обслуговування транспортного засобу, оплачує комунальні послуги, що беззаперечно свідчить про те, що відповідач отримує інші доходи, окрім пенсії, а тому може сплачувати аліменти на дітей у визначеному судом розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було враховано та надано правову оцінку усім обставинам на які сторони посилались у поданих суду письмових запереченнях. Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність у батька дитини інвалідності жодним чином не впливає на його обов'язки по утриманню дитини, як і не звільняє від такого обов'язку. До того ж, судом було вирішення питання про стягнення аліментів у мінімальному розмірі, який визначений нормами чинного законодавства.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що з урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту, аліменти у розмірі 1/3 частини доходу відповідача протягом тривалого часу забезпечуватимуть грошове утримання дитини повною мірою. Визначений судом розмір аліментів узгоджуватиметься з вимогами чинного законодавства України, відповідатиме інтересам дитини, покриватиме суттєву частину витрат на дитину і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.
Окрім того, такий розмір аліментів забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини та не порушуватиме правила щодо дотримання загалом паритету (рівності) батьків у виконанні обов'язку щодо матеріального утримання дитини.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах тощо.
Так, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 83, 89, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дітей залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач
Судді: