Справа №752/25490/20 Головуючий у І інстанції Шевченко Т.М.
Провадження №22-ц/824/5926/2022 Доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.
06 червня 2022 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,
розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 липня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 01 лютого 2018 року. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
В подальшому відповідач, ознайомившись з умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 08 лютого 2019 року, отримала карту типу преміальна картка World Black Edition (кредитний ліміт до 200000 грн.). Отримання картки підтверджується фотографією клієнта з карткою.
Однак відповідач своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів не виконувала, у зв'язку з чим у останньої виникла заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 15 листопада 2020 року становить 240446 грн. 04 коп., яка складається з наступного: 199076 грн. 14 коп. - заборгованість за кредитом, 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, 41369 грн. 90 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Чинним законодавством не передбачено обов'язку вимагати у боржника повернення повної суми заборгованості, у зв'язку з чим банк виявив намір стягнути з відповідача лише частину суми заборгованості, а саме заборгованість за тілом кредиту.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк разом з запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним і банком кредитний договір, що підтверджується підписом відповідача.
На підставі викладеного в позові, банк просив суд першої інстанції позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 199076 грн. 14 коп. та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ «КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги банк зазначає, що банком на обґрунтування своїх позовних вимог було надано суду першої інстанції копію анкети-заяви від 01 лютого 2018 року, Витяг з Умов та правил, Тарифи, розрахунок заборгованості, однак суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
На підтвердження того, що сторони погодили оплату процентів за користування кредитними коштами, а також розмір процентної ставки, відповідачем надано до суду анкету-заяву від 01 лютого 2018 року. Таким чином, сторонами при укладенні кредитного договору досягнуто згоди з усіх істотних умов, а тому суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків, що відсоткова ставка не узгоджена сторонами.
Окрім того, відповідач особистим підписом засвідчив, що згоден, що підписана ним заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг.
На підставі вказаної анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку зі встановленим кредитним лімітом в розмірі 200000 грн. Видача картки, розмір та дата встановлення кредитного ліміту зазначено в довідках, що були додані до позову.
В доводах апеляційної скарги, банк також зазначає, що 08 лютого 2019 року відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено процентна ставка у пільговий період, в поза пільговий період, відсоткова ставка яка застосовується за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту, отже сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитування, відповідно розрахунок заборгованості здійснено банком на підставі узгоджених сторонами умов кредитування.
Як вбачається з виписки про рух коштів, то відповідач користувалася виданою їй кредитною карткою, що свідчить про визнання відповідачем факту заборгованості та укладення між сторонами кредитного договору
Натомість відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження спростування заборгованості за кредитним договором, а суд першої інстанції безпідставно звільним відповідача від відповідальності щодо повернення отриманої суми позики.
Оскаржуване рішення суду не лише призвело до нехтування принципами оплатності. кредитного договору, а ще й завдає істотної шкоди усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, банк просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому не може бути скасовано з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі.
Так, у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що анкета-заява від 01 лютого 2018 року, на яку посилається позивач, не містить ні розміру грошового зобов'язання, ні базової процентної ставки, ні умов про встановлення будь-яких видів відповідальності за порушення грошового зобов'язання та їх розміру, строку дії та повернення кредиту.
Окрім того, банком не було надано суду первісних бухгалтерських документів про видачу та сплату коштів за кредитним договором, а надана суду виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості не є належними та допустимими доказами, які б підтверджували заявлені позовні вимоги.
Зокрема, наданий суду розрахунок заборгованості не містить реквізитів договору та кредитного рахунку, за яким розраховується заборгованість, виписка про рух коштів містить операції по двох кратках №99926259638610662 та №5221191100358265, при цьому суду не було надано належних та допустимих доказів кому саме належать вказані картки та доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 видавались банківські картки за такими номерами. Також наявна в матеріалах справи заява на актуалізацію даних по преміальній картці не містить інформації про те, щодо якого договору відноситься дана заява.
На підставі викладеного у відзиві, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року було призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.
Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з урахуванням наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 лютого 2018року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», в якій зазначено, що вона разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг (а.с. 16).
08 лютого 2019 року ОСОБА_1 підписано заяву на актуалізацію даних по преміальній карті, зі змісту якої вбачається, що остання подається у зв?язку із зміною інформації, вказаній в анкеті-заяві клієнт. Згідно змісту заяви, сума кредитного ліміту - 200 000 грн.; валюта кредиту - гривня(а.с. 17).
Згідно надано позивачем розрахунку заборгованості, станом на 15 листопада 2020 року у відповідача наявна заборгованість, яка становить 240 446,04 грн., з яких: 199076,14 грн. - заборгованість за кредитом; 41 369 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належного та допустимого доказу на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому числі і факту видачі 01 лютого 2018 року відповідачу кредиту у будь-якому розмірі, в тому числі і у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не може повною мірою погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом з тим, оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам, що вказані в ст. 263 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції не дав належної правової оцінки наявним у справі доказам, не встановив дійсні обставини справи, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України визначено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причин, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази підтверджують, що особа здійснила всі належні від неї дії на отримання вказаного доказу.
Як передбачено у ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів у справі.
Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У відповідності до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього ж Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2.1.1. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, вказані умови використання кредитних карт АТ КБ Приватбанку, Пам'ятка клієнта/Довідка про умови кредитування, Тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, встановлюють правила випуску, обслуговування і використання кредитних карт Банку. Дані Умови регулюють відносини між банком і клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на основі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов'язується виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.
Згідно п. 2.1.1.2. вищевказаного Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отримання картки, вказана у заяві.
Разом із тим, в анкеті-заяві від 01 лютого 2018 року, яка надана суду, процентна ставка не встановлена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді грошової суми та її визначеному розмірі, не вказано суму кредитного ліміту, натомість надана суду анкета-заява містить лише ідентифікаційні та паспортні дані відповідача, що позбавляє можливості суд встановити характер реальних правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі.
Щодо заявки на актуалізацію даних по преміальній карті, то з її змісту взагалі неможливо встановити її призначення та з якою метою така заявка була підписана сторонами, оскільки в заявці вказана лише сума кредитного ліміту - 200000 грн., номер телефону та підписи сторін, будь-яких інших умов, які б давали можливість встановити наявність тих чи інших ознак кредитного договору вказана заявка не містить, а тому не є належним та допустимим доказом на підтвердження виникнення між сторонами спірних правовідносин.
Також слід зазначити, що до спірних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (01 лютого 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21 грудня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Зазначена позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надана банком Анкета-заява разом у Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами банку не може складати кредитний договір, а також з висновками суду першої інстанції про те, що наданий суду розрахунок не може вважатися належним та допустимим доказом з урахуванням того, що він не є доказом наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову, не містить даних про вид договору, реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість. Крім того, розрахунок не містить підпису відповідальних осіб та не скріплений печаткою банку.
Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості, не може підтверджувати існування боргу, так як він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості, оскільки банком, серед інших доказів, на підтвердження заявлених позовних вимог було надано суду довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, зі змісту якої вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 08 лютого 2019 року, а кредитний ліміт в розмірі 200000 грн. було встановлено лише 24 жовтня 2019 року.
Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу у справі ОСОБА_1 було видано кредитну картку № НОМЕР_1 терміном дії до 01/22.
Також на підтвердження того, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, банком було надано виписку про рух коштів, якій не була надана належна правова оцінка судом першої інстанції.
Так, згідно з наданої суду виписки вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувалася банківською картою та частково сплачувала грошові кошти на погашення заборгованості. Так, судом апеляційної інстанції було перевірено надану суду виписку про рух коштів та встановлено, що за період користування банківською карткою, а саме з 08 лютого 2019 року по 01 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 було витрачено кредитних коштів у загальному розмірі 283313 грн. 75 коп., а внесено на часткове погашення заборгованості грошових коштів у розмірі 156652 грн. 13 коп. (під час здійснення розрахунку судом апеляційної інстанції не враховувалися транзакції щодо автоматичного списання відсотків, автоматичного погашення заборгованості, регулярне списання платежів, оскільки сторонами не було узгоджено порядок та розмір відсотків за користування кредитними коштами, а також порядок нарахування відсотків та порядок їх списання/погашення, а також не враховувались транзакції по інших картах, а саме №99926259632634536, №99926259638610662 та №99926259638610670, так як банком не доведено належність цих карток саме відповідачу у справі), таким чином залишок несплаченої заборгованості відповідача перед банком становить - 126661 грн. 62 коп., який і підлягає стягненню з відповідача на користь банку.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'являв.
Враховуючи наведе, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 126661 грн. 62 коп.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 126661 грн. 62 коп., а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позов підлягає частковому задоволенню, то відповідно судовий збір стягується пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з позовом банком було вірно сплачено судовий збір за звернення до суду з позовом у розмірі 2986 грн. 14 коп. та за звернення до суду з апеляційною скаргою у розмірі 4479 грн. 21 коп. З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню та частина задоволених вимог становить 63,62 %, то розподіл судових витрат здійснюватиметься пропорційно до частини задоволених вимог.
Отже, за звернення до суду з позовом з відповідача на користь банку слід стягнути судовий збір у розмірі 1899 грн. 78 коп., що становить 63,62 % від заявленої ціни позову (63,62% = ((126661,62/199076,14)*100), де 126661,62 - розмір задоволених позовних вимог, 199076,14 - заявлена ціна позову).
Відповідно за звернення до суду з апеляційною скаргою з відповідача на користь банку слід стягнути судовий збір у розмірі 2849 грн. 67 коп., що становить 63,62 % від заявленої ціни позову.
Загальна сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь банку становить 4749 грн. 45 коп.
З урахуванням того, що апеляційна скарга задоволена частково, а згідно з вимогами чинного цивільного процесуального законодавства у разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених вимог, то з банку на користь відповідача у справі слід стягнути витрати на правову допомогу, понесення яких підтверджується актом про прийняття-передачу наданих послуг №1 від 14 лютого 2022 року. Отже, з банку на користь відповідача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 3638 грн., які складають 36,38% незадоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 липня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість у розмірі 126661 грн. 62 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір у розмірі 4749 грн. 45 коп., який складається з: 1899 грн. 78 коп. - судовий збір за звернення до суду з позовом та 2849 грн. 67 коп. - судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3638 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач:Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», зареєстроване місце знаходження: вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок для погашення заборгованості та сплати судових витрат № НОМЕР_2 , МФО 305299.
Відповідач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя-доповідач
Судді: