Провадження 11-кп/824/1972/2022 Єдиний унікальний номер 761/14906/21 Категорія: ст. 539 КПК України Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_1
31 травня 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3
- ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» матеріали судового провадження за клопотанням захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про перерахування строку відбування покарання на підставі Закону України «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2022 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора - ОСОБА_8
захисника - ОСОБА_6
засудженого - ОСОБА_7
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про перерахунок строку відбування покарання на підставі Закону України «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання».
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, постановити нову ухвалу, якою зарахувати ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення з 23 листопада 2019 року по 16 листопада 2020 року в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Посилаючись на положення ч. 5 ст. 72 КК України, Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року № 838-VІІІ, п. 2 розділу II «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», ст. ст. 1, 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 2046-VIII від 18 травня 2017 року, правовий висновок Великої палати Верховного суду, який викладений у постанові від 29 серпня 2018 року, ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», захисник вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення ОСОБА_7 в період з 23 листопада 2019 року по 16 листопада 2020 року має провадитись з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Захисник в апеляційній скарзі вказує на те, що 7 квітня 2017 року вироком Оболонського суду м. Києва у справі № 756/16332/15- к ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 353 КК України, у вигляді 2 років позбавлення волі; ч. 1 ст. 120 КК України, у вигляді 3 років позбавлення волі; ч. 2 ст. 153 КК України, у вигляді 6 років позбавлення волі; ч. 3 ст. 146 КК України, у вигляді 7 років позбавлення волі; ч. 2 ст. 127 153 КК України, у вигляді 9 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено покарання у виді 9 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 286 КК України, ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислюється з 10 березня 2016 року. У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_7 перебування в установах попереднього ув'язнення з 10 березня 2016 року по 7 квітня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року вирок Оболонського районного суду м. Києва від 7 квітня 2017 року залишено без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону України № 838-VІІІ від 26 листопада 2016 року, який набрав чинності 24 грудня 2015 року зараховано обвинуваченому ОСОБА_7 у строк відбування покарання, строк попереднього ув'язнення з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі, з 8 квітня 2017 року по 22 листопада 2019 року включно. Тобто, строк попереднього ув'язнення з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі за вказаними рішеннями суду ОСОБА_7 зараховано з 10 березня 2016 року по 22 листопада 2019 року включно.
Звертається увага в апеляційній скарзі на те, що після проголошення ухвали Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року згідно листа Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 16 листопада 2020 року №08/513-20/54ф/д ОСОБА_7 перебував в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» за період з моменту набрання вироку законної сили 22 листопада 2019 року по сьогоднішній день, в колонію для відбування покарання не вивозили.
І, як вказує апелянт, лише 12 грудня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва направив розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, при цьому, навіть після отримання розпорядження ОСОБА_7 не вивозили, він і надалі перебував в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», а 24 грудня 2019 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_7 залишено по іншій справі в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», і такі дані містяться в томі 1 арк. 380, 381, 382 особової справи, проте відсутня відмітка про ознайомлення з вищевказаною ухвалою ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вищезазначених вимог закону.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року) зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У строк попереднього ув'язнення включається строк:
а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання;
в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження;
г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи;
ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (із змінами та доповненнями) попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Відповідно до положень ст. 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Відмовляючи у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про перерахунок строку відбування покарання на підставі Закону України «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», суд першої інстанції, з посиланням на Закон України «Про попереднє ув'язнення», практику Європейського суду з прав людини, мотивував своє рішення тим, що перебування засудженого ОСОБА_7 в Державній установі Київський слідчий ізолятор з 23 листопада 2019 року по 16 листопада 2020 року відбулося після набрання вироку законної сили, що не є попереднім ув'язненням, і не може бути зараховано за правилами ст. 72 КК України, і з таким висновком погоджується колегія суддів.
Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що вироком Оболонського районного суд м. Києва від 7 квітня 2017 року ОСОБА_7 , серед інших, визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 120, ч. 2 ст. 353 КК України, та призначено покарання за ч. 2 ст. 353 КК України - у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 120 КК України - у виді 3 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 153 КК України - у виді 6 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 146 КК України - у виді 7 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 127 КК України - у виді 9 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 покарання у виді 9 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 286 КК України, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченню та виправдано за ч. 1 ст. 255 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислюється з 10 березня 2016 року. У відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_7 перебування в установах попереднього ув'язнення з 10 березня 2016 року по 7 квітня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (ас. 7-12).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року вирок Оболонського районного суду м. Києва від 7 квітня 2017 року щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_7 залишено без змін.
Цією ж ухвалою на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Законну України № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року, який набрав чинності 24 грудня 2015 року) зараховано обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 , ОСОБА_19 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, з 8 квітня 2017 року по 22 листопада 2019 року включно (ас. 15-21).
Отже, вирок Оболонського районного суду м. Києва від 7 квітня 2017 року не скасований, а відтак він набрав законної сили 22 листопада 2019 року.
За огляду на положення ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», ст. 532 КПК України, засуджений ОСОБА_7 перебував у попередньому ув'язненні з 10 березня 2016 року до 22 листопада 2019 року включно, і цей строк йому зараховано у строк відбуття покарання відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26 листопада 2015 року), на що обґрунтовано послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.
Таким чином, починаючи з 23 листопада 2019 року, засуджений ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні не перебував у попередньому ув'язненні, а тому строк перебування засудженого ОСОБА_7 під вартою у даному кримінальному провадженні з 23 листопада 2019 року, не підлягає зарахуванню у строк покарання саме як строк попереднього ув'язнення.
Окрім того, з матеріалів судового провадження встановлено, що на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року засуджений ОСОБА_7 утримується в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» до розгляду кримінального провадження № 42018110350000125 по суті. За таких обставин питання зарахування до строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_7 періоду його перебування в ДУ «Київський слідчий ізолятор» з 24 грудня 2019 року в іншому кримінальному провадженні відноситься до компетенції Шевченківського районного суду м. Києва, який розглядає кримінальне провадження № 42018110350000125 (ас. 71, 73-75).
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 січня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 про перерахування строку відбування покарання на підставі Закону України «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», - залишити без зміни, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала оскарження не підлягає.
Судді:
______________________ ________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4